Справа № 350/1987/24
Провадження № 22-ц/4808/478/25
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
23 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дончак Дмитро Михайлович, на рішення Рожнятівського районного суду від 14 січня 2025 року, у складі судді Пулика М.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивував тим, що 23.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №599329047 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 23600 грн.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Однак відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення кредиту у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №599329047 від 23.02.2020, становить 19264,74 грн, яка складається з: 13689,84 грн - заборгованість по кредиту; 5574,90 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії договору в подальшому було продовжено.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №95 від 25.08.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 19 264,74 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії договору в подальшому неодноразово було продовжено.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19 264,74 грн.
28.10.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №28/10/24/У, відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19 264,74 грн.
З цих підстав позивач просив позов задовольнити повністю. Стягнути з відповідача 19 264,74 грн боргу і судові витрати по справі - 2 422, 40 грн судового збору і 6 000 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 14 січня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 599329047 від 23.02.2020 у розмірі 19264,74 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.
Представник ОСОБА_1 адвокат Дончак Д.М. подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Вважає рішення суду необґрунтованим.
Зазначає, що позивач повинен надати докази щодо переходу прав вимоги за кредитним договором.
23.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідач уклали Кредитний договір № 599329047.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Згідно п. 8.2. договору Факторингу, строк його дії з 28.11.2018 року по 28.11.2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором. Згідно п. 6.1.5. договору Факторингу, Сторони погоджуються з тим, що не залежно від наявності цього Договору, Клієнт не зобов'язаний відступати Фактору Права вимоги, які не були відступлені Фактору згідно Реєстру прав вимоги, а Фактор не має права вимагати від Клієнта відступлення таких прав вимоги Фактору.
Вважає, що у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» немає зобов'язань відступати всі свої кредитні договори, а тому дія цього Договору Факторингу не розповсюджується на кредитний договір № 599329047 від 23.02.2020, бо дата його укладення (23.02.2020) - вже після того як закінчився строк дії Договору Факторингу (28.11.2019). Доказів пролонгації строку дії Договору Факторингу № 1 від 12.04.2018 року позивачем не надано, а реєстр прав вимог №96 від 26.08.2020 року таким доказом бути не може, бо він суперечить тексту Договору Факторингу в частині строку його дії.
Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у зв'язку саме з цією обставиною позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступний перехід прав вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до наступного кредитора - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Договір факторингу № 05/0820-1 від 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» також не містить даних щодо суми ціни продажу, при цьому в додатках до позовної заяви відсутні докази сплати коштів за цим Договором Факторингу.
Також щодо переходу прав вимоги від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (за договором Факторингу № 28/10/24-У від 28.10.2024), то він також не містить доказів оплати за договором Факторингу.
Вважає, що будь-яких належних посилань на докази, що перехід права вимоги за договором № 599329047 від 23.02.2020 року відбувся на виконання п. 4.1 Договору факторингу, а саме стосовно майбутньої грошової вимоги, її визначеності, суду не надано, як і не надано посилань на докази на підтвердження оплати за Договором Факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, за Договором Факторингу № 05/0820-1 від 05.08.2020 року, та за договором Факторингу № 28/10/24-У від 28.10.2024року. Тому позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 599329047 від 23.02.2020.
Просить задовольнити повністю апеляційну скаргу, прийняти нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог та стягнути судовий збір з позивача на користь відповідача.
Представник ТОВ «Юніт капітал» адвокат Тараненко А.І. подав відзив на апеляційну скаргу. Заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до договору факторингу № 28/10/24/У від 28.10.2024 Сторони погодили: Розрахункова дата - дата передачі Клієнтом Фактору Реєстру Боржників по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріплюється печатками і є невід'ємною частиною цього договору. Ціна продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту після підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно п.3.3. цього Договору.
Вважає, що перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачується в даному договорі.
Просить рішення суду залишити без змін.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив із того, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язання та не надав докази про виконання обов'язку по сплаті заборгованості за кредитним договором, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТзОВ «Юніт Капітал» про стягнення боргу в розмірі 19 264,74 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 599329047 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.36-39).
Договір підписано електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора KR8G939NT.
Невід'ємною частиною договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано відповідачу до укладення договору.
Підписавши договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»: www.moneyveo.ua.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язувалося надати позичальнику кредит в сумі 23600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та правил надання грошових коштів у позику. Кредит надається строком на 56 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 376,98 відсотків річних.
Відповідно до Кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та нарахованих процентів один раз на два тижні, згідно графіку платежів, на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості по позичальнику згідно кредитного договору № 599329047 від 23.02.2020 та виписки з особового рахунка заборгованість позичальника за договором становить: 19264,74 грн., яка складається з наступного: 13689,84 грн. - заборгованість по кредиту; 5574,90 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с. 51-53).
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, 23 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 599329047.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства, www.moneyveo.ua ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора KR8G939T.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було надано платіжне доручення від 23.02.2020 року, відповідно до яких останнє перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 в сумі 23600,00 грн (а.с.78).
Посилання апелянта на недоведеність факту переходу права вимоги за кредитним договором до позивача є безпідставними.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, встановлено, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №95 від 25.08.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 19 264,74 грн.
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за кредитним №599329047 від 23.02.2020 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 25.08.2020, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №95.
Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги Позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором N? 599329047 від 23.02.2020 до ТОВ «Таліон Плюс» (Додаток №33).
Реєстр прав вимог №95 від 25.08.2020 підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем 23.02.2020.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (Додаток №18) та №3 від 30.12.2022 (Додаток №19) якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 19264,74 грн.
28.10.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 28/10/24/У відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
За цим договором Фактор зобов?язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Підписаний сторонами та скріплений печатками Акт прийому передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до Фактора прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 28.10.2024 до Договору факторингу № 28/10/24/У від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 19264,74 грн.
Отже, позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором №599329047 від 23.02.2020 року.
Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Відповідач електронний кредитний договір не оспорював, договір в судовому порядку недійсним не визнавався, відтак, такий (відповідно до статті 204 ЦК України) є правомірним, а тому підлягає до виконання.
Крім того матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, і також не спростовано відповідачем, що він користувався кредитними коштами та частково здійснював погашення кредитної заборгованості.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дончак Дмитро Михайлович залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 14 січня 2025 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин