Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/3533/25
Провадження № 1-кс/644/444/25
23.04.2025
23 квітня 2025 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221180000567 від 21 квітня 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, холостого, проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , на посаді стрілець-помічник гранатометника мотопіхотного спеціалізованого відділення мотопіхотного спеціалізованого батальйону, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.12.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28.05.2024 умовно - достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, невідбутий строк покарання, що становить 6 років 7 місяців 14 днів
підозрюваного у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України,-
23.04.2025 року до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшло вищезазначене клопотання, в якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах Державної Установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.
В обгрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим відділенням ВП №1 ХРУП №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221180000567 від 21.04.2025 року, за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше неодноразово судимий, в останнє вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.12.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28.05.2024 умовно - достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, невідбутий строк покарання, що становить 6 років 7 місяців 14 днів.
В подальшому ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду помічника гранатометника 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Так перебуваючи на вказаній посаді згідно ст. 68 Конституції України, ОСОБА_4 , зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 , зобов'язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до співслужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.
Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів,
ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 20 квітня 2025 року близько 0 21:45 год., точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_4 , перебуваючи на восьмому поверсі багатоквартирного будинку за адресою:
АДРЕСА_2 , а саме в тамбурі квартири АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_7 та квартири АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_8 , ОСОБА_9
та ОСОБА_10 , з метою помсти, що виникла на ґрунті раптових неприязних відносин з ОСОБА_7 , у ОСОБА_4 виник прямий умисел на знищення чужого майна шляхом підпалу.
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пересвідчившись,
що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 підійшов до тумбочки,
що знаходилась у тамбурі вказаних квартир та за допомогою запальнички, принесеної із собою, підпалив полімерний зіп-пакет, в результаті чого вказані двері квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 охопило полум'ям та в подальшому приміщення вказаних квартир було пошкоджено вогнем.
Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та своїми протиправними діями завдав гр. ОСОБА_11 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_10 матеріальну шкоду, сума якої наразі встановлюється.
В ході досудового розслідування, 21.04.2025 о 11 год. 01 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку
ст. 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_5 .
22.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням командиром ВЧ НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення; доповіддю командира ВЧ НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини; протоколом ОМП від 20.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом ОМП від 21.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом ОМП від 21.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом огляду речей від 21.04.2025; протоколом ОМП від 21.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом впізнання особи за фотознімками потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ; протоколом затримання ОСОБА_4 , в порядку ст. 208 КПК України; постановою про визнання речовими доказами від 21.04.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 22.04.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 22.04.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Водночас в ході досудового розслідування встановлено,
що підозрюваний ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, невідбутий строк покарання, що становить 6 років 7 місяців 14 днів, є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , проходить службу за контрактом на посаді стрілець-помічник гранатометника мотопіхотного спеціалізованого відділення мотопіхотного спеціалізованого батальйону, з 19.04.2025 самовільно залишив підрозділ військової частини з АДРЕСА_6 , на утримані нікого не має, на обліку лікарів психіатра або нарколога не перебуває, однак вказані факти недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов'язків покладених на підозрюваного, у тому числі щодо забезпечення його явки до суду та правоохоронних органів, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочину, який інкримінується, та не стали для нього стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування його від правосуддя. А тому ОСОБА_4 , усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати вплив на свідків в тому числі осіб, які були задіяні у якості понятих, вчинити інше кримінальне правопорушення, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років, що вказує на підвищенну суспільну небезпеку як самого діяння та і особи підозрюваної.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 , є військовослужбовцем, що передбачає зміну місця дислокації підрозділу, у якому проходить службу підозрюваний ОСОБА_4 , а тому в будь-який час може змінити місце перебування та поїхати в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, а також те, що з 19.04.2025 ОСОБА_4 самовільно залишив підрозділ військової частини з АДРЕСА_6 , враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваної до органу досудового розслідування та суду, а відсутність міцних соціальних зв'язків лише це посилить;
п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити предмети, що стосуються обставин кримінального провадження, незважаючи на вже проведені обшуки, досудове розслідування перебуває на активному етапі, що зумовлено нещодавнім повідомленням про підозру ОСОБА_4 , а тому на даний час не встановлено повного об'єму предметів та документів, які б підтвердили або спростували причетність ОСОБА_4 до вказаного злочину;
п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати, свідків, понятих, у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на заявника, свідків, понятих, благаючі, умовляючи або погрожуючи їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 , незаконно впливати, на заявника, свідка, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Крім цього зважаючи на відсутність у ОСОБА_4 постійного місця мешкання, у зв'язку із безпосередньою участю у бойових діях, останній може продовжити вчиняти аналогічні злочини у якому підозрюється.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно
ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 є військовослужбовцем та може змінювати місце тимчасового перебування у зв'язку із зміною обстановки у місці ведення бойових дій, у вказаному випадку ОСОБА_4 може чинити тиск на свідків.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту та домашнього арешту в нічний час пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у той час постійного фактичного місця мешкання не має, а тому обрання відносно нього вказаного запобіжного заходу створить передумови вчинення тиску на заявника, свідків, понятих у вказаному кримінальному провадженні. Крім цього підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту, немає, оскільки ОСОБА_4 , у зв'язку із участю у бойових діях, не має постійного місця проживання, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти громадської безпеки. Тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , обставини, за яких він був скоєний, вказують на існування цілком реальних ризиків, що застосування до підозрюваного іншого, окрім як тримання під вартою, запобіжного заходу, надасть йому можливість впливати на свідків, понятих, спеціалістів.
Зазначені ризики та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
З метою запобігання вищевказаним ризикам необхідно обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_4 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, понятих, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, його вік, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 , для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Крім цього, слід звернути увагу, що тяжкість вчинення вказаного злочину викликає саме ту реакцію суспільства і наслідки, що, застосування до ОСОБА_4 менш суворих запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 перебуваючи на волі або при обранні судом стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не буде позбавлений можливості чинити тиск на свідків, понятих, які вже надали органу досудового розслідування викриваючи показання та брали участь у проведенні слідчих дій, з метою змусити їх відмовитись від цих показань в суді. Запобігання настання вказаним ризикам без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є неможливим.
У разі обрання судом стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_4 , в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину проти громадської безпеки.
В свою чергу, це створить в очах суспільства уяву неспроможність правоохоронних органів захистити пересічних громадян.
Враховуючи викладене, в ході досудового розслідування встановлено, наявність вищевказаних ризиків, таким чином, з метою забезпечення належного проведення усіх необхідних процесуальних дій для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, наявна обґрунтована необхідність щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.
Так, в разі застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання, домашній арешт сторона обвинувачення не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків, понятих, спеціалістів з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки в судові засідання та до органу досудового розслідування по справі за надуманими приводами, в тому числі і тимчасової непрацездатності. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування.
Крім того, з метою забезпечення повного, всебічного, неупередженого досудового розслідування, та виявленню як тих обставин, що виправдовують так і тих, що викривають підозрюваного у разі необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або визначення із сумою розміру застави є необхідність у покладенні на ОСОБА_4 обов'язків згідно із ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не відлучатись з місця дислокації військової частини, без дозволу, безпосереднього командира, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, експертами.
Таким чином, встановлена наявність ризиків, які дають достатні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, а також підстави вважати що вказаним у клопотанні ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Допитаний в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 свою вину не виизнав і повідомив, що не здіснював підпалу. Водночас пояяснив, що бачив як ОСОБА_12 підпалив запальничкою клейонку в тамбурі квартир, але не може сказати чи зробив він це умисно чи з необережності.
Проти задоволення клопотання заперечував і просив обрати йому цілодобовий домашній арешт за місцем розташування військової частини , в якій він проходить військову службу.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просить врахувати необгрунтованість підозри ОСОБА_4 , а також з урахуванням стану здоровья підозрюваного, того, що він наразі є військовослужбовцем, просить обрати йлому запобіжний захід у вигляді цідлодобового домашнього арешту за місцем дилокаціїї військової частини НОМЕР_1 , де останній буде під постійним наглядом командування.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження, доходить дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши надані сторонами докази, встановив, ОСОБА_15 обґрунтовано підозрюється органом досудового слідства у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, за яке йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 10 років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Інакше кажучи, обмеження права на свободу та особисту недоторканність може мати місце лише за наявності обґрунтованої підозри, тільки суб'єктивного переконання (bona fide) недостатньо.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження. Це пов'язано з тим, що на ранніх етапах кримінального провадження такі докази неможливо було здобути або, беручи до уваги характер кримінальних правопорушень, в яких підозрюється особа, ці докази неможливо надати суду, щоб не поставити під загрозу життя інших осіб.
Якби відповідні докази, що підтверджують підозру, можна було зібрати відразу, то органи слідства, імовірно, відразу ж пред'явили б обвинувачення й передали особу до компетентного органу (рішення у справі «Brogan and others v. United Kingdom», п.53). Тут вираз «компетентний орган» має те саме значення, що й «суддя чи інша особа, уповноважена законом виконувати судові функції» (рішення у справі «Schiesser v. Switzerland», п.29).
Тобто стандарт доказування «обґрунтована підозра» є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі.
Саме з цих підстав, слідчий суддя вважає, що обгрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.194 ч.2 КК України відносно на даному етапі, коли розглядається питання про обрання йому запобіжного заходу- досудовим слідством доведена.
Всі посилання підозрюваного та його захисника на недостатність зібраних доказів на даному етапі досудового слідства не є слушними.
Згідно ст.177 КПК Україна метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу, свідків, понятих, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ці ризики підтверджуються тим, що вище вказане кримінальне правопорушення було вчинене в той час, коли ОСОБА_4 ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28.05.2024 умовно - достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, невідбутий строк покарання, що становить 6 років 7 місяців 14 днів.
А також тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до десяти років, він є особою раніше неодноразово судимою, а тому в разі визнання його винуватим йому може бути призначене покарання у вигляді реального відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, що може спонукати підозрюваного уникнути таких наслідків та загрозу втечі.
Крім цього, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_4 , є військовослужбовцем, що передбачає зміну місця дислокації підрозділу, у якому проходить службу підозрюваний ОСОБА_4 , а тому в будь-який час може змінити місце перебування та поїхати в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, а також те, що з 19.04.2025 ОСОБА_4 самовільно залишив підрозділ військової частини з АДРЕСА_6 , враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду, а відсутність міцних соціальних зв'язків лише це посилить
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого підозрюється, враховуючи дані про особу підозрюваного, то будь-які інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, встановлених судом.
Прикладом цього слугує той факт, що ОСОБА_4 , будучи звільненим умовно-достроково від відбуття покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, невідбутий строк покарання, що становить 6 років 7 місяців 14 днів, вчинив дане кримінальне правопорушення, в якому наразі обгрунтовано підозрюється.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначає заставу в розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме - 242 240 грн.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182 ч.5, 183 ч.3, 193, 194, 196, 197, 206, 372, 395 КПК України, суд,
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221180000567 від 21 квітня 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк шістдесять днів, а саме - до 19.05.2025 року включно.
Визначити розмір застави у сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., при внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із-під варти звільнити негайно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися ізпостійного місця проходження військової служби без дозволу безпосереднього командира, слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проходження військової служби;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в'їзд до України;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 19.05.2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Зобов'язати старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітна поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_4 про тримання під вартою останнього.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1