"22" квітня 2025 р. Справа № 644/3415/25
Провадження № 2/644/2799/25
22 квітня 2025 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Паляничко Д.Г. одноособово, дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків. м-н Свободи, Держпром, 3 під'їзд/, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування на утриманні,
18 квітня 2025 року ОСОБА_1 ( надалі за текстом - ОСОБА_1 /позивач), в особі представника - адвоката Сербіної Анастасії Валеріївни, яка діє на підставі ордеру серії АН № 1672422 від 18.04.2025, звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ПФУ в Харківській обл./відповідач), предметом якої є:
-встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
-встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09.06.1984 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який розірвано 19.04.2001 Відділом реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Харкова. У цьому шлюбі народилося двоє синів: ОСОБА_3 , 1985 р.н., та ОСОБА_4 , 1990 р.н.
З 09.03.1994 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх діти разом проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (на підставі рішення 11 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про впорядкування найменувань об'єктів топоніміки» № 258/22 від 11.05.2022 АДРЕСА_1 , на яку 20.12.2006 видано свідоцтво про право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членів її сім'ї.
Незважаючи на розірвання шлюбу, відносини подружжя були збережені та з 01.11.2001 вони знову почали жити як сім'я: вести спільний побут, виховувати дітей, спільно працювати, відпочивати, проводити дозвілля, що підтверджується довідкою про склад сім'ї, виданою начальником дільниці №51 КП «Жилкомсервіс» від 23.04.2015.
З початком повномасштабного вторгнення та активних бойових дій у м. Харкові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змушені були змінити місце проживання та у квітні 2022 разом перемістилися до Чернівецької області та до грудня 2023 року проживали за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідками про взяття на облік ВПО, а 16.12.2023 повернулися до м. Харків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19.01.2024, виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління реєстрації актів цивільного стану).
20.11.2014 ОСОБА_2 видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 , а 19.10.2015 ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 . З моменту призначення пенсій фактично ОСОБА_2 повністю фінансово утримувала чоловіка та сім'ю, оскільки розмір її пенсії був значно вищий, ніж пенсія ОСОБА_1 .
06.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Харківській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З огляду на принцип екстериторіальності заява позивача розглядалась ГУ ПФУ у Волинській області. 12.02.2025 ГУ ПФУ у Волинській області прийняло рішення відмовити ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатного члена сім'ї, відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), а також заявник не вважається чоловіком, адже наявне свідоцтво про розірвання шлюбу.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 18.04.2025 справа № 644/3415/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.
22 квітня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Сербіної Анастасії Валеріївни, яка діє на підставі ордеру серії АН № 1672422 від 18.04.2025, надійшла заява про виправлення описки у позовній заяві, а саме вважати правильним дату смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до вимог ст.187 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви, перевіряє, чи відповідає вона вимогам, викладеним у ст. 175, 177 ЦПК України, чи немає підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження і за відсутності таких підстав відкриває провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.
Відповідно до п. 6, 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України подана позовна заява не містить:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до правової позиції, зазначеної в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Так, звертаючись до суду саме з позовною заявою, позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.11.2001 по 16.01.2024 та факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 з 19.10.2015 по 16.01.2024.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За приписами ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Суд зауважує, що розгляд справ у кожному з проваджень має свої особливості, зокрема строки розгляду, порядок виклику та залучення учасників процесу, диспозитивність тощо, що фактично унеможливлює розгляд цієї заяви, яка подана у позовному провадженні, а фактично містить у собі частину вимог та повне обгрунтування процесуальними нормами права, які підлягають розгляду порядку окремого провадження, враховуючи окремі обставини справи щодо оскарження дій ГУПФУ в Харківській області, які підлягають розгляду в порядку позовного провадження за правилами адміністративного судочинства.
За приписами ст. 20 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із п.1, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З системного аналізу вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, залишає заяву без розгляду, і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подавати позов на загальних підставах.
Позивачем фактично, згідно змісту заяви, пред'являється позовна заява про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Статтею 293 ЦПК України встановлено, що заяви про встановлення фактів розглядаються у порядку окремого провадження. Тільки у разі, якщо наявний спір про право, то встановлення факту повинно розглядатись у загальному порядку.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на норми права, які регулюють правовідносини в окремому провадженні, крім цього позивачем не наведено доказів того, що наявний спір про право. Тому, позивачу необхідно вказати правові підстави звернення до суду саме в порядку позовного провадження із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, та встановлення факту утримання фізичної особи, враховуючи, що такі вимоги розглядаються в порядку окремого провадження, якщо відсутні інші особи, які не перебувають на утриманні померлої ОСОБА_2 .
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що інститут спільного проживання осіб, як чоловіка і жінки, який породжує юридичні наслідки, передбачений Сімейним кодексом України 2004 року, і такий факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року. Сімейний кодекс України був прийнятий 10.01.2002. Згідно Прикінцевих положень вказаного кодексу, він набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України. З вступом у дію Сімейного кодексу України втрачає чинність Кодекс про шлюб та сім'ю України. Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він набирає чинності з 01.01.2004. Зазначене вище передбачено п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені відповідачем, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України має особа, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Предметом спору щодо відмови ГУ ПФУ у Волинській області ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком на пенсію, у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обґрунтовановідсутністю документа, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатного члена сім'ї, відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), та у зв'язку з тим, що не вважається чоловіком, адже наявне свідоцтво про розірвання шлюбу.
Тобто, встановивши відповідні юридичні факти, а саме проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та утримання фізичної особи, позивач не позбавлений права повторного звернення до ГУ ПФУ щодо переходу з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У разі відмови ГУ ПФУ в Харківській області щодо призначення такої пенсії, позов щодо оскарження дій ГУ ПФУ в Харківській області подається у порядку адміністративного судочинства.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.
Суд дійшов висновку про те, що подана позовна заява з вимогами про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, та встановлення факту утримання фізичної особи не відповідають вимогам, викладеним у ст. 175, 177 ЦПК України,оскільки позов подано у позовному провадженні, заразом позивач посилається на процесуальні та матеріальні норми права в межах окремого провадження, крім цього позов містить у собі частину вимог та повне обгрунтування процесуальними нормами права, які підлягають розгляду у порядку окремого провадження, але враховуючи окремі обставини справи щодо оскарження дій ГУПФУ в Харківській області, які підлягають розгляду в порядку позовного провадження за правилами адміністративного судочинства.
Отже, враховуючи викладене, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст. 175 - 177, 185, 186 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків. м-н Свободи, Держпром, 3 під'їзд/, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування на утриманні.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя Д.Г. Паляничко