17 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 752/8520/21
провадження № 61-4205ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Громіка Р. Д., Назарової М. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадорр-Каманіна», про поділ спільного майна подружжя,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадорр-Каманіна»(далі - ТОВ «Кадорр-Каманіна»), про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року виправлено описку, допущену в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси про залишення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Кадорр-Каманіна», про поділ спільного майна подружжя без руху, вказавши вірно дату складення ухвали суду як «05.07.2021», замість помилково вказаної «05.07.2020». Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Кадорр-Каманіна», про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року. Відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою поданою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Кадорр-Каманіна», про поділ спільного майна подружжя.
Судове рішення мотивоване тим, що:
повний текст оскаржуваної ухвали суду від 01 грудня 2022 року, складений 02 грудня 2022 року, 08 грудня 2022 року забезпечено надання загального доступу до тексту цього судового рішення;
отже, останнім днем для подачі апеляційної скарги було 19 грудня 2022 року, з урахуванням положень частини третьої статті 124 ЦПК України;
проте, з апеляційною скаргою на вказане судове рішення, позивачка ОСОБА_1 звернулась лише 27 лютого 2025 року;
встановивши, що ОСОБА_1 , звернувшись із апеляційною скаргою після спливу більше, ніж одного року з дня складання повного тексту судового рішення, будучи достеменно обізнаною про розгляд справи в суді, будь-яких обставин непереборної сили, які завадили їй подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України не зазначила, апеляційний суд доходить висновку, щодо наявності правових підстав для відмови ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку;
посилання скаржниці про те, що оскільки вона не була повідомлена судом належним чином про судове засідання призначене на 01 грудня 2022 року, то має право на поновлення присічного строку, як особа неповідомлена про розгляд справи, апеляційний суд вважає безпідставними зважаючи на те, що ОСОБА_1 має процесуальний статус позивача, тобто є ініціатором судового провадження, яка скористалася своїм правом на доступ до правосуддя, подавши позов, на підставі якого було відкрито судове провадження. Крім того, позивачка особисто отримувала поштову кореспонденцію від суду, зокрема, судових рішень (ухвал) та повісток, приймала участь в судових засіданнях через свого представника, адвоката Лень Р.В., отже була обізнана про розгляд судом справи за її позовом.
з огляду на вказане, скаржниця ОСОБА_1 не є особою, не повідомленою про розгляд справи у розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач та її представник не були належним чином повідомлені про розгляд справи, тому ухвала про залишення без розгляду є незаконною;
звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без участі сторін, вона дізналась про неї лише 17 лютого 2025 року під час ознайомлення з матеріалами справи її представника, в матеріалах справи відсутня інформація про направлення їй копії ухвали, тому строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин;
її представник в суді першої інстанції був мобілізований на початку 2023 року і вона втратила з ним зв'язок;
суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що в суді першої інстанції справа призначалась на 09 березня 2022 року, на 13 квітня 2022 року, на 07 червня 2022 року, на 27 липня 2022 року, на 11 жовтня 2022 року та на 01 грудня 2022 року, однак жодного разу судом не було повідомлено її та представника про час та місце розгляду справи ні засобами поштового зв'язку, а ні на офіційну електронну адресу;
останні два судове засідання взагалі не проводились у зв'язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги в м. Одесі;
отже, ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) вказано, що: «загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що: «відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц). ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII».
У пунктах 91-96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що: «Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу. ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску. Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається). Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження».
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі № 186/972/18 (провадження № 61-19251св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року в справі № 200/13452/18 (провадження № 61-8954 св 23)).
Апеляційний суд встановив, що:
30 березня 2021 року засобами поштового зв'язку позивачка ОСОБА_1 звернулася з вказаним вище позовом до Голосіївського районного суду м. Києва, підписавши позовну заяву особисто;
ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси;
ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху;
на виконання вимог вказаної вище ухвали суду першої інстанції, 20 липня 2021 року позивачка подала виправлену позову заяву, яку також підписала особисто;
ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2021 року відкрито провадження у справі, копію цієї ухвали ОСОБА_1 отримала особисто, що підтверджується повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення;
під час перебування справи у провадженні місцевого суду, представництво інтересів позивачки здійснював адвокат Лень Р. В. на підставі ордеру на надання правничої (правової допомоги) серії ВС № 1091996, за змістом якого повноваження адвоката договором про надання правничої допомоги не обмежувалися; Представник позивачки приймав участь в судових засіданнях, призначених на 16 листопада 2021 року та 18 січня 2022 року;
за заявою представника позивачки, адвоката Лень Р. В., судом постановлену ухвалу від 30 листопада 2021 року, якою вирішено питання про повернення судового збору, копію цього судового рішення позивачка отримала особисто, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення;
26 квітня 2022 року позивачка особисто отримала судову повістку про виклик в судове засідання, призначене на 02 червня 2022 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
За таких обставин, встановивши, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу 27 лютого 2025 року, тобто, після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, не є особою, яка неповідомлена про розгляд справи, на обставини непереборної сили не посилалась, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадорр-Каманіна», про поділ спільного майна подружжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат