Справа № 201/4641/25
Провадження № 1-кс/201/1755/2025
Іменем України
21 квітня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю слідчого ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_4 , погоджене прокурором Маріупольської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 22024050000001426 від 11.05.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 4362 КК України,
Слідчий звернулась із погодженим прокурором клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування заявленого клопотання посилався на те, що слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024050000001426, внесеному до ЄРДР 11.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 4362 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із травня 2023 року по лютий 2024 року, використовуючи власну сторінку в соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники», повторно здійснював поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією.
28.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України.
08.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01.10.2024, слідчим у кримінальному провадженні проведено обшук приміщення будинку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення обшуку, було виявлено та вилучено наступне: мобільний телефон REDMI 12 C (IMEI 1 - НОМЕР_1 ; IMEI 2 - НОМЕР_2 ) із встановленою в ньому SIM-карткою із номером абонента НОМЕР_3 .
При цьому, санкція злочину, передбаченого ч. 2 та ч. 3 ст. 4362 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
З метою досягнення дієвості кримінального провадження, діючим кримінальним процесуальним законодавством передбачено застосування заходів забезпечення цього провадження, одним з яких згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, є арешт майна.
Вищезазначене майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , не відноситься до переліку майна, що відповідно до ч. 3 ст. 59 КК України не підлягає конфіскації.
Слідчий у судовому засіданні просив клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене майно в клопотанні.
Підозрюваному ОСОБА_6 , була направлена смс-повістка у порядку ст. 135 КПК України на вказаний у клопотанні номер телефону, про що наявна в матеріалах клопотання довідка. Володілець майна у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, приходить до такого висновку.
З матеріалів клопотання встановлено, що слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024050000001426, внесеному до ЄРДР 11.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 4362 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із травня 2023 року по лютий 2024 року, використовуючи власну сторінку в соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники», повторно здійснював поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією.
28.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України.
08.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01.10.2024, слідчим у кримінальному провадженні проведено обшук приміщення будинку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення обшуку, було виявлено та вилучено наступне: мобільний телефон REDMI 12 C (IMEI 1 - НОМЕР_1 ; IMEI 2 - НОМЕР_2 ) із встановленою в ньому SIM-карткою із номером абонента НОМЕР_3 .
08.10.2025р., постановою слідчого вказаний мобільний телефон визнано речовими доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
За правилами ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу (ч. 1 ст. 100 КПК). Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Виходячи з приписів ч. 5 ст. 171 КПК України арешт за клопотанням слідчого накладається на тимчасово вилучене майно - майно, яке вилучене під час обшуку, але дозвіл на вилучення якого не був наданий слідчим суддею в ухвалі про обшук.
Як визначено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Крім того, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Разом з тим, згідно зі ст.ст. 7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Кримінальний закон не вимагає аби зібрані органом досудового розслідування на підтвердження вчинення кримінального правопорушення докази були достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
При прийнятті рішення слідчий суддя враховує те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні не закінчено, вилучені предмети не оглянуті, відсутні очевидні дані вважати, що вони не мають відношення до вчинення кримінального правопорушення, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 170-173, 369-372 КПК України,
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене під час обшуку 08.10.2025 у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , майно, а саме: мобільний телефон REDMI 12C (IMEI 1 - НОМЕР_1 ; IMEI 2 - НОМЕР_2 ) із встановленою в ньому SIM-карткою із номером абонента НОМЕР_3 - з метою збереження речових доказів із забороною відчуження, розпорядження користування.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно дізнавачем, слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Повний текст ухвали оголошено 21 квітня 2025 року о 18 годині 05 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1