Справа № 201/11482/24
Провадження № 6/201/136/2058
21 квітня 2025 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просить розстрочити виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська у вказаній цивільній справі, посилаючись на те, що 20 березня 2025 року судом було ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №00632- 05/2024 від 01 травня 2024 року, яка становить 40 683,00 грн. та судовий збір у сумі 3 028,00 грн. Задоволена сума є великою для відповідача. ОСОБА_1 погоджується із рішенням суду, однак не має змоги на протязі місяця від рішення суду сплатити такі суми коштів одноразово. При цьому заходи примусового характеру тільки ускладнять виконання рішення суду - призведуть до збільшення суми боргу за рахунок виконавчого збору та витрат виконавчого провадження та інших дій примусового характеру, які об'єктивно тільки ускладнять виконання рішення. наразі ОСОБА_1 є безробітною. Довідки ОК-5 та ОК-7 не формуються, оскільки дані відносно неї як застрахованої особи у відповідних установах відсутні взагалі. Також заявниця зазначає, що в Україні діє воєнний стан, який впливає на усі сфери суспільного життя далеко не найкращим чином - це відображається як на робочих місцях, так і на оплаті праці. При цьому, у теперішньому світі складно існувати без витрат на їжу, лікування, житло, тощо. Зазначені обставини зумовлюють у ОСОБА_1 необхідність у звернення до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по справі №201/11482/24 від 20 березня 2025 року.
Представник заявника у поданій заяві просив суд розглядати її без його участі.
Від представника ТОВ «Стар Файненс Груп» до суду надійшли заперечення, в яких остання заперечувала проти заяви про розстрочення виконання рішення суду у зв'язку із її необґрунтованістю.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи наведене, суд вважає можливим розглянути заяву без участі сторін та їх представників за наявними у справі матеріалами.
Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 201/11482/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Стар Файненс Груп» було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №00632- 05/2024 від 01 травня 2024 року, яка становить 40 683,00 грн. та судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в аб. 11 п.п. 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Згідно із ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду передбачено також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Верховний Суд в постанові від 27.06.2018 по справі за №813\8842\13-а зазначив, що підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Обґрунтовуючи заяву про відстрочення рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, ухваленого 20 березня 2025 року по даній цивільній справі, ОСОБА_1 зазначила, що вона не має змоги виконати рішення суду, позаяк на сьогоднішній день вона не має постійного місця роботи, та, як наслідок, у неї відсутній стабільний заробіток,
Посилання на скрутне матеріальне становище відповідача, ураховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду. Крім того, суд ураховує, що відповідач не надала суду доказів відсутності грошових коштів на банківських рахунках та відсутності майна на праві власності, зокрема автомобілів та нерухомості, як і не надала доказів відсутності працевлаштування.
Крім зазначеного, при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, ОСОБА_1 повинна була врахувати розмір свого доходу для належного виконання своїх кредитних зобов'язань та передбачити можливі наслідки.
Підстави, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд вважає недостатніми. Більш того, заявником не надано суду доказів того, що вона перебуває на обліку в Державному центрі зайнятості як особа, яка шукає роботу чи має статус безробітного.
Таким чином, ураховуючи викладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 18, 81, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.С. Федоріщев