Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/565/25
Номер провадження2/173/652/2025
іменем України
23 квітня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі:
секретаря Усенко Ю.С.,
представника позивача Гауке О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, у режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про стягнення суми сплаченого авансу,
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у січні 2022 року позивач для особистих потреб та потреб своєї родини вирішив придбати легковий автомобіль. Здійснюючи пошуки потрібної моделі в мережі Інтернет, він знайшов оголошення про продаж ТОВ «Везем Шиппінг» автомобіля потрібної йому марки. З метою придбання автомобіля в найкоротший термін, він зателефонував до відповідача, який запропонував йому укласти попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу. Укладення попереднього договору відповідач обґрунтував необхідністю транспортування автомобіля з іншого континенту та після внесення позивачем оплати за виставленим рахунком, ним будуть надані відповідні послуги з доставки авто в Україну та розмитненню. Попередній договір відповідач вислав йому поштою за місцем проживання, який він підписав та відправив на адресу відповідача.
19.01.2022 між ним та відповідачем був укладений попередній договір ПКП-12055 купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (основний договір) на належний відповідачу транспортний засіб. На виконання умов попереднього договору позивач сплатив на користь відповідача 497 858,60 грн
Відповідач умови договору не виконав.
Позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого авансу у розмірі 497 858,60 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 161 254,34 грн., штрафні санкції у розмірі 41 247,24 грн., а всього 700 360,18 грн., а також судовий збір та витрати на правову допомогу.
Провадження у справі відкрито 05.03.2025.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Належно повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих причин, заяву про причини неявки або про розгляд справи у його відсутності суду не надав. Відзив на позов відповідачем не поданий.
Беручи до уваги, що представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочно, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 січня 2022 року між ТОВ «Везем Шиппінг» в особі директора Калашнікова С.В. та ОСОБА_1 був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-12055. Відповідно до умов договору сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу на належний ТОВ «Везем Шиппінг» транспортний засіб марка: LAND ROVER, модель: DISCOVERY SPORT HSE, рік випуску 2016, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору, сторони зобов'язались до 31 травня 2022 року укласти основний договір.
Пунктом 1.3. попереднього договору визначено, що ТОВ «Везем Шиппінг» гарантувало, що на момент укладання основного договору транспортний засіб, визначений у п.1.1. цього договору, буде належати йому та не буде знаходитись під забороною відчуження, арештом, не буде предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, а також не буде обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством.
Пунктом 2.1 попереднього договору визначено, що продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 497 858,59 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 82973,43 грн., та сплачується позивачем в безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» в національній валюті України - гривні. Після укладення основного договору транспортний засіб підлягає державній реєстрації на власника в одному із сервісних центрів МВС України (п. 3.1 договору). Пунктом 4.1 попереднього договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами, а саме з 19 січня 2022 року, і діє до 31 травня 2022 року або до укладення основного договору. На виконання умов попереднього договору ОСОБА_1 , згідно квитанції від 20.01.2022 року вніс на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» 497 858,60 грн.
На час звернення до суду, основний договір купівлі-продажу транспортного засобу ТОВ «Везем Шиппінг» та ОСОБА_1 не укладений, визначений у попередньому договорі транспортний засіб ОСОБА_1 не отримав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Згідно п.п. 1.1., 1.2. попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-12055 від 19 січня 2022 року сторони зобов'язались до 31 травня 2022 року укласти договір купівлі-продажу на належний ТОВ «Везем Шиппінг» транспортний засіб марка: LAND ROVER, модель: DISCOVERY SPORT HSE, рік випуску 2016, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
У встановлений строк основний договір купівлі-продажу транспортного засобу сторонами укладено не було, доказів зворотного відповідачем до суду не надано, у зв'язку з чим попередній договір слід вважати припиненим.
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі попереднього договору купівлі-продажу, які регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладено протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19 відзначено, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Судом встановлено, що у визначений у попередньому договорі строк до 31 травня 2022 року, основний договір купівлі-продажу автомобіля не було укладено.
Попередній договір автоматично припиняється у разі не укладення основного договору у встановлений у попередньому договорі строк, причому це не залежить від причин пропущення цього строку (вина, ухилення сторони чи сторін, тощо). Відповідна позиція щодо застосування статті 635 ЦК України висловлена Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №607/15301/18.
Укладений між сторонами попередній договір має чітко встановлений строк, в який мав бути укладений основний договір купівлі автомобіля, а саме 31 травня 2022 року. У вказаний строк основний договір купівлі-продажу автомобіля не укладено.
А відтак, оскільки основний договір не укладений у погоджений сторонами в попередньому договорі строк і попередній договір через це припинився, ціль та підстави для зберігання відповідачем сплачених позивачем коштів припинилися 01 червня 2022 року (наступний день за днем в який мав бути укладений основний договір).
Отже, позивачем належними та допустимими доказами доведено, що ним за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-12055 від 19 січня 2022 року були сплачені кошти на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» згідно квитанції від 20.01.2022, однак з вини відповідача основний договір не був укладений, тому сплачені позивачем кошти підлягають поверненню як аванс.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13, та у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 639/9339/16-ц (провадження № 61-513св18), від 01 вересня 2020 року у справі № 522/15584/17 (провадження № 61-18085св19), 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19), від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц (провадження № 61-18537св19), від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14-ц (провадження № 61-6475св20) та інших.
Крім цього, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Тобто правовідношення, в якому у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, інфляційні втрати за період з 01.06.2022 по 04.03.2025 склали 161 254,34 грн., а 3% річних - 41 247,24 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховується, що у позовній заяві зазначались очікувані позивачем судові витрати, в тому числі і за надання професійної правової допомоги в сумі 12 996.40 грн.
Матеріали цивільної справи містять копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Гауке О.І. та Ордер на надання правничої допомоги з посиланням на договір про надання правничої допомоги № 251124 від 25.11.2024.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Виходячи із положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України, оскільки суду не надано жодного документу на підтвердження понесених витрат, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» (м. Київ, Столичне шосе, 101-В, ЄДРПОУ 43764369) про стягнення суми сплаченого авансу задовольнити повністю.
Стягнути зі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу за Попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-12055 від 19.01.2022 у розмірі 497 858 (чотириста дев'яносто сім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 60 коп., інфляційні втрати у сумі 161 254 (сто шістдесят одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) грн. 34 коп., 3% річних у сумі 41 247 (сорок одна тисяча двісті сорок сім) грн. 24 коп.
Стягнути зі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 7033 (сім тисяч тридцять три) грн. 60 коп.
У задоволенні вимоги простягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Суддя: Є.В. Челюбєєв