Справа № 199/4619/25
(3/199/2643/25)
іменем України
23.04.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неофіційно працюючого водієм, який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
23.03.2025 о 02:55 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, біля будинку № 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координація рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, що зафіксовано на боді-камери № 470852, № 472868.
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що з протоколом про адміністративне правопорушення складеного по відношенню до нього він не згоден. Так, напередодні, а саме 22.03.2025 приблизно до 00:00 (до комендантської години), він вирушив на власному автомобілі «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , до цілодобової аптеки, що знаходиться у м. Дніпрі на ж.м. Фрунзенський, аби придбати ліки для доньки, котрі необхідно було дати вранці. Придбавши ліки, він почав здійснювати рух вулицями м. Дніпро, а саме тримав напрямок в сторону Кайдацького мосту, оскільки проживає на правому березі міста. Доїхавши до мосту його зупинили працівники поліції та повідомили, що у зв'язку із настанням комендантської години, рух через Кайдацький міст заборонено, у зв'язку з чим він вирішив проїхати до найближчої заправки та залишитися там до ранку. 23.03.2025 о 02:55 годині, він перебував у машині, котру припаркував на заправці «Юкон», що біля мосту. В той час у нього різко заболіла нога та він вирішив розпочати рух, де його і зупинили працівники поліції, а саме: на протилежній стороні вул. Донецьке шосе (рух на правий берег міста). З невідомих йому підстав, працівники поліції повідомили йому про підозру алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на місці за допомогою технічного приладу «Драгер», він відмовився, оскільки зі слів його знайомих цей тест можуть підробити. Він пояснює, що йому було дуже погано, працівники поліції викликали бригаду швидкої медичної допомоги, по приїзду якої йому зробили укол від тиску та надали знеболююче, а потім забрали до лікарні, з якої він пішов цього ж дня, приблизно о 6-7 годині ранку. Він вважає, що працівники поліції вели себе зухвало, забрали у нього мобільний телефон, котрий йому повернутий, не звернувши увагу на те, що він є інвалідом та пересувається без протезу, натомість поліцейські вказаний факт лише висміювали. Він пояснює, що проїхати до лікарні, аби пройти медичний огляд працівники поліції йому не пропонували. Після перегляду відеозапису в судовому засіданні, він повідомив, що все розуміє, бачить свою поведінку, а також пояснив, що події за його участю мали місце по вул. Донецьке шосе, біля будинку № 8, що поруч із магазином «АТБ» (рух на лівий берег міста), при цьому вважає, що запис є неповним та перервним. Він не може пояснити, чому він раніше суду сказав, що працівники поліції його зупинили на протилежній стороні вул. Донецьке шосе (напрямок руху на правий берег). Крім того він вказав, що його дитина, котра є інвалідом терміново ліки не потребувала, їх потрібно було надати лише вранці, як і не міг пояснити раптову біль у його нозі, яку втратив чи на бойових завданнях, або із звичайним захворюванням, котре привело до її ампутації.
Крім вказаного ОСОБА_1 надав суду клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП згідно п. 1) ч. 1 ст.247 КУпАП, з посиланням на практику Європейського суду, а також постанови сьомого апеляційного суду від 23.07.2021 (справа № 136/651/21), виходячи з наступного.
1) Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279160 від 23.03.2025, обставини справи не відповідають дійсним обставинам справи.
2) 23.03.2025 він керував транспортним засобом «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , у нічний час, з підстав того, що у його дитини стався приступ, він вирушив до цілодобової аптеки, однак його зупинили працівники поліції, котрі безпідставно з нього насміхалися та виказували, що він начебто перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
3) По прибуттю до лікарні, йому була надана довідка, відповідно до якої він тверезий.
4) Застосування працівниками поліції по відношенню до нього фізичної сили, а також незаконне відібрання власного мобільного телефону та особистих документів.
5) Безпідставна зупинка транспортного засобу.
6) Не встановлення працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння.
7) Не забезпечення працівниками поліції його доставки до лікарні для встановлення стану його сп'яніння.
8) Не відсторонення працівниками поліції від керування транспортним засобом, натомість надання тимчасового дозволу на його керування.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в межах пред'явленого протоколу, за обставин, викладених у постанові, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 279160 від 23.03.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений уповноваженою особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. Відповідно до протоколу убачається, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ОСОБА_1 ), роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП;
- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, де зафіксовано, що у нічний час на дорозі за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 8, поруч із магазином «АТБ», був зупинений автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 . Останній перебуває на передньому водійському сидінні в полу сидячій позі та на питання працівника поліції, що саме він робить у комендантську годину, ОСОБА_1 висловлює грубу нецензурну лайку (03:04:19 година). В ході розмови працівник поліції встановлює, що ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота з подальшими неодноразовими пропозиціями пройти огляд на місці за допомогою технічного приладу «Драгер» (03:05:05 година, 03:05:44 година), на що водій відмовляється та вказує, що йому стало погано і він вирішив поїхати додому (03:06:41 година). В ході спілкування поліцейські викликають бригаду швидкої медичної допомоги та продовжують спілкування із водієм, на що останній повідомляє, що йому вже нормально (03:07:00 година). Працівники поліції повторно пропонують ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан його сп'яніння, як на місці, так і проїхати до лікарні (03:08:00 година, 03:18:12 година), отримуючи повторну відмову з посиланням водія на те, що його краще залишити і всім так буде краще. Продовжуючи чекати карету швидкої допомоги, водій ОСОБА_1 продовжує поводити себе агресивно, вказуючи, що він є інвалідом, втратив ногу під час бойових дій, а саме на Донецькому напрямку, при цьому постійно поводить себе зухвало із супроводом нецензурної лайки. Так, в ході бесіди, ОСОБА_1 сидячи за кермом хватає працівника поліції за формений одяг, а також ліхтарик, котрий поліцейський тримає у руці (03:16:19 година), на що отримує від працівника поліції зауваження про негідну поведінку. По приїзду бригади швидкої допомоги, лікарі оглядають ОСОБА_1 та перебуваючи вже у кареті швидкої, лікар вказує, що від ОСОБА_1 несе алкоголем (03:25:41 година). В той час, працівники поліції спілкуючись по телефону із матір'ю ОСОБА_1 зазначають, що останній перебуває за вказаною адресою, він має ознаки алкогольного сп'яніння та його автомобіль перебуває на вулиці, котрий потрібно забрати, у зв'язку із тим, що водія відсторонено від керування та його везуть до лікарні. Крім того, в ході спілкування із матір'ю ОСОБА_1 з'ясовується, що він не військовий і ніколи ним не був, а ногу втратив у зв'язку із тромбозом, котрий трапився перед війною. Надалі працівники поліції складають протокол та забирають ключі від автомобіля, аби передати їх близьким родичам (мамі). Крім того, із відеозапису прослідковується й те, що водій ОСОБА_1 дійсно має виражені ознаки алкогольного сп'яніння;
- рапортом працівника поліції згідно якого убачається, що 23.03.2025 о 02:55 годині під час несення служби у складі автопатруля «Легіон-412» за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 8, був зупинений автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 з підстав того, що дана година є комендантською, а також те, що вказаний транспортний засіб мав технічну несправність зовнішніх світлових приборів. Під час проведення перевірки було встановлено, що водій має ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з нормами, встановленими законами держави Україна.
Як слідує з вимог п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України, знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
Судом достатньо досліджені всі обставини справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, які підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, відповідно до КУпАП, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Таким чином, дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в межах протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279160 від 23.03.2025.
Дії ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, правильно кваліфіковані працівниками поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
1) Доводи ОСОБА_1 , що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279160 від 23.03.2025, обставини справи не відповідають дійсним обставинам справи, суд відхиляє та розцінює такі доводи, як надумані та безпідставні, оскільки фабула адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , є чіткою та зрозумілою, а саме: відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка керує транспортним засобом, на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Судом було відтворено відеозапис з нагрудних боді-камер № 470852, № 472868 працівників патрульної поліції, які містяться на одному DVD-R диску долученого до матеріалів справи.
На безперервному відеозаписі міститься зйомка з нагрудних камер, з якої убачається, як працівник поліції підійшов до водія ОСОБА_1 , котрий перебуває за водійським сидінням. В ході спілкування поліцейський повідомляє, що від водія чутно запах алкоголю з порожнини, на отримую нецензурну лайку та агресивну поведінку із застосуванням погроз.
Після, неодноразово поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд як на місці за допомогою технічного пристрою, так і пройти медичний огляд у лікарні на перебування у стані алкогольного сп'яніння, на що водій вказав свою відмову.
Надалі водію роз'яснюється, що відносно нього будуть складатися матеріали ч. 1 ст.130 КУпАП, останній висловлює своє невдоволення з висловлюванням нецензурної лайки, при цьому учасники події чекають карету швидкої допомоги, аби надати медичну допомогу за проханням ОСОБА_1 .
На переконання суду, на наданих відеофайлах зафіксовані фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації, що спростовують твердження ОСОБА_1 , про недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд встановив, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських зафіксував усі необхідні моменти вказаної події від 23.03.2025 саме за участю водія ОСОБА_1 , зокрема: керування ним транспортним засобом, встановлення особи, роз'яснення прав, пропозицій пройти огляд на стан сп'яніння, відмова від такого проходження, поведінка водія, яка виражалася порушенні координації рухів та поведінки, що не відповідає обстановці.
На переконання суду, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення водія ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому Законом порядку.
Суд встановив вищевказаний факт, відповідає нормам процесуального права.
На переконання суду, підстав уважати, що водію ОСОБА_1 , після виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, працівниками поліції не було запропоновано пройти медичний огляд на перебування у стані алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, або що така пропозиція була для водія незрозумілою у суду відсутні.
Водночас суд зауважує, що ОСОБА_1 жодного разу не зазначив про те, що йому не зрозумілі вимоги працівників поліції, чи про своє бажання пройти медичний огляд на перебування у стані сп'яніння. Жодних зауважень після ознайомлення зі складеними щодо нього процесуальними документованими матеріалами не вказував.
При цьому суд констатує, що сам ОСОБА_1 у судовому засіданні вказував різні версії його перебування за кермом та здійснення руху автомобілем у нічний час (згідно письмового клопотання - важкий приступ доньки, а тому необхідно було придбати ліки під час комендантської години). Згідно усних пояснень надані суду (ліки для доньки термінової потреби не мало місце, доньці вони були потрібні лише вранці, а навпаки у нього різко заболіла нога, котра ампутована, тому він розпочав рух по вул. Донецьке шосе), що на переконання суду, є позицією сторони захисту задля уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, при цьому ОСОБА_1 оцінює і тлумачить норми процесуального закону, аналізу і переоцінки доказів на свій лад, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
2) Посилання ОСОБА_1 про те, що 23.03.2025 він керував транспортним засобом «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , у нічний час, з підстав того, що у його дитини стався приступ, він вирушив до цілодобової аптеки, однак його зупинили працівники поліції, суд надав свою оцінку вище, як і констатує й те, що жодних безпідставних насміхань зі сторони працівників поліції суд не убачає, як і не вбачає зухвалої поведінки останніх. Суд встановив, що сама поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована за допомогою боді-камер, є дійсно такою, що не відповідає обстановці (хапання поліцейського за формений одяг та ліхтарик, численні погрози поліцейським та нецензурна лайка на їх адресу).
3) Доводи ОСОБА_1 про те, що по прибуттю до лікарні, йому була надана довідка, відповідно до якої він тверезий, суд вважає їх неслушними, виходячи з наступного.
Згідно довідки від 31.03.2025 долученої ОСОБА_1 до справи слідує, що 23.03.2025 був виїзд бригади швидкої медичної допомоги, де ОСОБА_1 встановлений попередній діагноз «Гіпертонічна хвороба 2 ступеню», «Підвищений артеріальний тиск (170/90). К 85».
Суд констатує, що дана довідка не містить посилань того, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння у медичному закладі протягом двох годин навіть із більшим інтервалом часу аніж дві години.
4) Твердження ОСОБА_1 про застосування працівниками поліції по відношенню до нього фізичної сили, а також незаконне відібрання власного мобільного телефону та особистих документів, суд вважає їх надуманими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Суд констатує, що будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 на чому наполягав останній, судом не встановлено, а стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, як і не надано відповідних рішень суду про оскарження дій працівників поліції.
5) Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у працівників поліції підстав для зупинки його та відсутності доказів на підтвердження факту порушення останнім правил дорожнього руху, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави для зупинки транспортного засобу або відсутність таких підстав не спростовують факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на перебування у стані алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, тобто порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону. До того ж, з долученого до матеріалів справи відеозапису убачається, що працівник поліції повідомив водію ОСОБА_1 про те, що його було зупинено за порушення комендантської години, а також несправність зовнішніх світлових приборів.
6) Твердження ОСОБА_1 , щодо не встановлення працівниками поліції у нього ознак алкогольного сп'яніння, є хибними, а як наслідок дії поліцейських є незаконними та не відповідають дійсності, суд вважає їх неслушними, виходячи з наступного.
Як убачається з відеозапису працівник поліції вказав, що в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 , у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координація рухів, поведінка, що не відповідає дійсності та йому було запропоновано пройти огляд на перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Суд констатує, що законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак алкогольного сп'яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп'яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп'яніння. Заперечення стороною захисту встановлених у водія уповноваженою особою ознак алкогольного сп'яніння, як на окрему підставу для закриття провадження у справі, є невмотивованими.
7) Твердження ОСОБА_1 про те, що його не було доставлено до медичного закладу для визначення стану алкогольного сп'яніння, суд зазначає, що вказане матеріали й не можуть містити, оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд у встановленому законом порядку та не просив його доставляти до лікарні, у зв'язку із чим працівником поліції був складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме із зазначенням п. 2.5 Правил дорожнього руху.
8) Щодо відсутності в матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, то це спростовується матеріалами справи, де зазначено в рапорті працівника поліції, що водія було відсторонено від керування транспортним засобом відповідно до ст. 266 КУпАП (а.с. 3). Ці обставини підтверджуються і відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, де поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що його відсторонено від керування транспортним засобом, та просять аби його матір приїхала та забрала автомобіль. До того ж, цей факт не спростовує висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на вищевказане, перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо недоведеності його вини, суд прийшов до висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення стороною захисту норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому, вказані учасники провадження, оцінюють і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність, а посилання ОСОБА_1 на певне рішення апеляційного суду є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів, Верховний Суд України є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення апеляційного суду, зокрема й те, на яке посилається ОСОБА_1 , не створює правової позиції, які б формували єдність судової практики в Україні.
Наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження, а ОСОБА_1 щодо неспроможності обвинувачення, висунутого йому, про порушення норм права, Наказів, Інструкцій, суд належним чином перевірив.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні та прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП. При цьому, суд зауважує, що від початку розгляду даного матеріалу ОСОБА_1 реалізовував свої процесуальні права, передбачені чином законодавством. Упродовж розгляду адміністративного матеріалу інтереси він представляв самостійно, знайомився з матеріалами адміністративної справи, подавав клопотання.
Оцінюючи доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. (ЄСПЛ, справа «Кобець проти України», N 16437/04, п.43, рішення від 14.02.2008).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду.
Аналіз вищенаведених показів ОСОБА_1 та досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду зробити висновок про доведеність винуватості водія ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом та відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в суді у скоєнні вищевказаних дій, зазначених у постанові, доведена повністю.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу порушникаОСОБА_1 , який свою провину не визнав, працює неофіційно водієм, ступінь його вини, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 занеобхідне призначити адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Водночас суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 142761 від 12.02.2021 слідує, що ОСОБА_1 до 01.11.2022 мав другу групу інвалідності з причин загального захворювання (а.с. 25), інших даних про те, що його інвалідність було продовжено станом на день розгляду справи, суду не надано.
Як убачається з копії корінця медичного висновку № 7 від 11.03.2025, неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має інвалідність підгрупи «А», однак суду не були надані відомості, що вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинено як особою з інвалідністю I та II груп, або законним представником дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, тому, на підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім того, суд зазначає, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, кожен несе індивідуальну відповідальність за те, щоб рух був безпечним.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: І.В. Дяченко