21 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2860/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Слободін М. М., Плахов О. В., Склярук О. І.
від 13.02.2025
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота"
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота", Національний банк України
про стягнення коштів в розмірі 618 682 051,50 грн
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/614 від 21.04.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/2860/18 у зв'язку із відпусткою судді Вронської Г. О.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 для розгляду справи № 922/2860/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Кондратова І. Д., Кролевець О. А.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.04.2025 касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у судовій справі № 922/2860/18 була передана складу колегії суддів: головуючий - Губенко Н. М., судді: Кондратова І. Д., Кролевець О. А.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про солідарне стягнення шкоди у розмірі 618 682 051,50 грн (з урахуванням заяви від 30.09.2022 та додаткових пояснень від 30.09.2022).
За результатом нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі № 922/2860/18 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", відмовлено.
Постановою від 13.02.2025 Східний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі № 922/2860/18. Прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Присудив до стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", заподіяну шкоду у розмірі 618 682 051,50 грн.
17 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18.
Ухвалою від 07.04.2025 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання Суду доказів доплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18 у встановленому законом порядку та розмірі, а саме в сумі 877 084,45 грн (таким чином, щоб у загальному розмірі, разом із вже сплаченими 109 635,55 грн, загальна сума складала 986 720,00 грн).
ОСОБА_1 роз'яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.
14 квітня 2025 року на адресу Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, в якій скаржниця просить, зокрема, зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18 до фактично сплаченого нею судового збору у розмірі 109 635,55 грн. В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_1 зазначає, що розмір судового збору в сумі 986 720,00 грн є непомірним з урахуванням відсутності в неї будь-якого доходу, заробітної плати, а покладення такого обов'язку є фактичною перешкодою у доступі до суду та позбавляє її права на захист при вирішенні спору майнового характеру, яким на скаржницю покладено несправедливий та непропорційний тягар, тощо. При цьому, до заяви про усунення недоліків у тому числі додані довідка Пенсійного фонду України форми ОК - 5 за звітні періоди з 1998 року по 2019 рік, довідка Пенсійного фонду України форми ОК - 7 за звітні періоди з 2011 року по 2019 рік, а також довідка № 6117-5000435695 від 18.03.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана ОСОБА_1 .
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Крім того, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, які перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу за попередній календарний рік, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Водночас положення пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20).
Однак, положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, "Kreuz v. Poland").
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
Верховний Суд неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена також довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідками Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (див. ухвали Верховного Суду, зокрема, від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22). Підставою для звільнення/зменшення або відстрочення сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан особи.
Таким чином у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 86 та з дотриманням статей 73, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Водночас, ОСОБА_1 , на підтвердження свого фінансового становища, надано роздруківки довідок Пенсійного фонду України форми ОК - 5 за звітні періоди з 1998 року по 2019 рік та форми ОК - 7 за звітні періоди з 2011 року по 2019 рік. Натомість в заяві про усунення недоліків скаржниця стверджує, що доходи і заробітна плата у неї відсутні починаючи з 2022 року та по теперішній час. При цьому у довідках форми ОК - 5 та ОК - 7 відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 з 2019 по 2022 роки. Не надано й довідки, виданої органом Державної податкової служби України, про відсутність доходів за попередній календарний рік, а також документів щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них, документів щодо наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо. Роздруківки довідок Пенсійного фонду України форми ОК - 5 за звітні періоди з 1998 року по 2019 рік та форми ОК - 7 за звітні періоди з 2011 року по 2019 рік, надані ОСОБА_1 , самі по собі не підтверджують підстав, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги. При цьому Суд враховує, що не маючи доходів, як стверджує ОСОБА_1 , скаржницею вже сплачений судовий збір у розмірі 109 635,55 грн.
З урахуванням викладеного, оскільки скаржницею не вжито всіх можливих заходів задля доведення відсутності у неї реального доходу, Суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18 задоволенню не підлягає.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи, що строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025 у справі № 922/2860/18, станом на день подання заяви про усунення недоліків, в якій заявлено клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги, не сплив, Суд, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22 (пункти 43-46), дійшов висновку продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 922/2860/18, яку ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025 залишено без руху.
При цьому Суд звертає увагу, що наслідком неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини 4 статті 174 та частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями статями 119, 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги.
2. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не перевищує десять днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений Судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді І. Д. Кондратова
О. А. Кролевець