Рішення від 15.04.2025 по справі 922/154/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/154/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків, в інтересах держави, в особі Державної податкової служби України, м.Київ

до 1. Головного управління ДПС у Харківській області, м.Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", м.Київ

про визнання недійсним договору та стягнення 3466747,25 грн.

за участю представників:

прокурора - Лахтюк Л.В. (посвідчення №072996 від 01.03.2023);

позивача - Клімов Д.О. (самопредставництво);

відповідача-1 - Поярко І.В. (самопредставництво);

відповідача-2 - Романенко О.М. (адвокат, довіреність №480/25 від 20.12.2024).

ВСТАНОВИВ:

17.01.2021 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової служби України до відповідача-1 Головного управління ДПС у Харківській області, відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», в кому просить суд:

- визнати недійсним договір про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, укладений між Головним управлінням ДПС у Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ».

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» на користь Головного управління ДПС у Харківській області одержані за договором №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 кошти в розмірі 3466747 грн. 25 коп., а з Головного управління ДПС у Харківській області одержані ним за рішенням суду кошти в розмірі 3 466 747 грн. 25 коп. стягнути в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/154/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.02.2025 року.

10.02.2025 року представник відповідача-2 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№3547), в якому проти позову заперечує.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначає, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021, відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" Рада національної безпеки і оборони України (на яке посилається позивач) було вирішено підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та відповідно застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до: 1)фізичних осіб згідно з додатком 1; 2) юридичних осіб згідно з додатком 2. ТОВ "ТВІЙ ГАЗ ЗБУТ" відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 Рішення РНБО від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Тому під час проведення процедури закупівлі учасником процедури було надано лист-гарантію щодо неперебування ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" під санкціями та дотримання у своїй діяльності норм чинного законодавства. Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає обов'язку учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на кінцевого бенефіціарного власника (далі - КБВ) учасника. Тендерна документація замовника також не містить вимоги щодо надання зазначеної інформації. Таким чином, оскільки Законом та тендерною документацією Замовника не встановлений обов'язок учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на КБВ учасника процедури закупівлі, то посилання позивача на те, що ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» зазначило у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, є необґрунтованим та незаконним. Що повністю спростовує твердження позивача про надання товариством недостовірної інформації під час проведення процедури закупівлі. Представник відповідача-1 вказує, що ТОВ «Твій Газзбут» не є юридичною особою, на яку накладалася санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Будь-які документи, які б підтверджували накладення вищезазначеної санкції безпосередньо на відповідача, відсутні. Відповідно немає підстави для відхилення тендерної пропозиції ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» відповідно до п.11 ч.1 ст.17 Закону. Посилання прокурора на безпідставне невідхилення тендерної пропозиції ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" всупереч вимозі пп. 11 п. 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості) не заслуговує на увагу, оскільки замовником рішення про визначення переможцем ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" прийнято до законодавчого визначення як підстави відхилення тендерної пропозиції учасника застосування до учасника процедури закупівлі або кінцевого бенефіціарного власника, члена або учасника (акціонера) юридичної особи - учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".

11.02.2025 року представник відповідача-1 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№3699), в якому зазначає, що положення законодавства свідчать про відсутність у ГУ ДПС умислу, спрямованого на порушення публічного порядку при укладанні спірного договору.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач-1 стверджував, що з метою безперебійного енергопостачання об'єктів ГУ ДПС на період з 01.01.2023 по 31.12.2023 було заплановано придбання електричної енергії кількістю - 856000 Кіловат-годин, очікуваною вартістю 5 000 000,00 грн, код ДК021-2015: 09310000-5 - Електрична енергія, код КЕКВ: 2273 - Оплата електроенергії, джерело фінансування- Державний бюджет України. Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 09.12.2022 пропозицію ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» визначено переможцем, пропозиція якого була найбільш економічно вигідною - 3 786 259,20 грн з ПДВ та прийнято рішення про намір укласти з Відповідачем-2 договір. За результатами проведення відкритих торгів між ГУ ДПС та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, загальною вартістю 3786259,20 гривень (далі - Договір). Строк дії договору - з моменту підписання до 31.12.2023 включно. Договір виконано в повному обсязі, оплату у загальній сумі 3466747,25 грн (в тому числі ПДВ 577791,21 грн) було здійснено шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ». ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» разом із додатком до тендерної документації надав Довідку про санкції від 05.12.2022 № 200-Сл-79105-1222, якою підтвердив, що не перебуває під дією спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, передбачених Законом України «Про санкції». Також, Відповідачем-2 самостійно було підтверджено відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі шляхом декларування підстав в електронних полях системи Prozorro. Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості).

Відповідно до пункту 44 Особливостей, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію переможця процедури закупівлі в разі, коли наявні підстави, визначені статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі» (крім пункту 13 частини першої статті 17 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2023 року №157 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178» пункт 44 Особливостей викладено в такій редакції: «Замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли, зокрема:

11) учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Водночас за твердженнями відповідача-1, на момент розміщення оголошення про проведення процедури відкритих торгів UА-2022-11-25-010810-а, подачі учасниками своїх тендерних пропозицій, розкриття тендерної пропозиції ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», укладання договору № 60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 діяла постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 у редакції до внесення в неї змін Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 №157.

Крім того, відповідач-1 звертає увагу, що пунктом 15 Положення про Головне управління ДПС у Харківській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 № 643 (із змінами), закріплено, що ГУ ДПС утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, відповідач-1 вважає, що відсутні підстави для визнання договору недійсним.

12.02.2025 року прокурор надав до суду відповідь на відзив відповідача-2 (вх.№3910), в якій позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Прокурор звертає увагу, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Твій Газзбут», якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі, є Фірташ Дмитро Васильович. Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно осіб», згідно додатків. У позиції 538 Додатку №1 відповідного рішення РНБО значиться прізвище кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», щодо якого терміном на три роки прийнято рішення про блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

Отже ТОВ «Твій Газзбут» у своїй пропозиції до Тендерної документації вказав недостовірну інформацію, яка є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів та не відхилена у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі».

Прокурор вважає, що доводи відповідача стосовно того, що саме ТОВ «Твій Газзбут» відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 рішення РНБО України від 18.06.2021, оскільки останнє не перебуває під санкціями, слід оцінювати критично. Хоча відповідач відсутній у переліку юридичних осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції, слід врахувати ту обставину, що винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) ТОВ «Твій Газзбут» є громадянин України ОСОБА_1 , щодо якого рішенням РНБО України від 18.06.2021 було застосовано персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи.

Таким чином, обізнаність ТОВ «Твій Газзбут» про застосування до кінцевого бенефіціарного власника товариства - ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), свідчить про наявність у нього умислу, спрямованого на порушення публічного порядку.

З огляду на викладене прокурор вважає, що Договір від 21.12.2022 підлягає визнанню недійсним, з підстав його невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч.3 ст. 228 ЦК України, а саме у зв'язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ТОВ «Твій Газзбут» через недотримання під час його укладення вимог ст. 5 Закону України «Про санкції», Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021, статей 5, 17, 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

12.02.2025 року позивач надав до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№3923).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2025 року задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

18.02.2025 року представник відповідача-2 надав до суд заперечення на відповідь на відзив (вх.№4294). Відповідач-2 звертає увагу, що сам Прокурор наголошує, що Законом України «Про санкції» та рішеннями РНБО не накладались санкції та будь-які заборони на здійснення ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Отже ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в розумінні положень Закону України «Про санкції» та рішення РНБО, на яке посилається Прокурор, не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду встановив у постанові від 19.03.2020 у справі №824/146/19, що «ні Рішенням РНБО, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних та/або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов'язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санкційних списків, затверджених Рішенням РНБО». Така правова позиція підтверджується і рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі №9901/26/21, в якому Верховний Суд дійшов висновку, що дія Указу Президента України, яким вводиться в дію рішення РНБО про санкції, «безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 відповідного рішення РНБО, затвердженого Указом». Отже дія санкцій, застосованих до ОСОБА_1 відповідно до Указу №266/2021, не розповсюджується на жодні Компанії ДФ.

ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» наголошує, що товариство не є юридичною особою, на яку накладалася санкція у виді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Будь-які документи, які б підтверджували накладення вищезазначеної санкції безпосередньо на відповідача, відсутні. Відповідно немає підстави для відхилення тендерної пропозиції ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону. Ні Законодавством, ні тендерною документацією Замовника не вимагалось надання будь-якої інформації відносно накладення санкцій на КБВ товариства як учасника процедури закупівлі. Усі довідки, надані ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» до матеріалів тендерної документації, які цитує Прокурор, містять інформацію, яка відповідає дійсності, оскільки у ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», як на момент проведення процедури закупівлі, так і на сьогодні відсутні санкції щодо заборони здійснення публічних закупівель. Отже у замовника процедури публічної закупівлі відсутні правові підстави для відхилення тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі.

Також, відповідач-2 наголошує, що такий вид санкцій як «заборона на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг» згідно з Законом України "Про санкції", ні до ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», ні до кінцевого бенефіціарного власника товариства - ОСОБА_1 рішенням РНБО введеним в дію указом Президента - не застосовувався. У санкційному переліку вказаний вид санкції - відсутній. Суб'єкт, уповноважений приймати рішення про застосування санкцій в межах своїх дискреційних повноважень визначив, які види санкцій слід застосовувати до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ». Види санкцій, які передбачені статтею 4 Закону України "Про санкції", застосовуються лише до осіб, які визначені цим Законом та які внесені до санкційного списку. ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (Відповідач), як юридична особа, до такого списку (додаток 2 рішення РНБО України від 18.06.2021) не внесений, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

18.02.2025 року представник відповідача-2 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№4309), в якому просить зупинити провадження до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Також, 18.02.2025 року представник відповідача-2 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№4313), в якому просить зупинити провадження до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи № 9901/332/21.

18.02.2025 року представник позивача надав до суду додаткові пояснення (вх.№4348).

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2025 року відкладено підготовче засідання на 11.03.2025 року.

18.02.2025 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№4390).

21.02.2025 року прокурор надав до суду відповідь на відзив відповідача-1 (вх.№4661).

У відповіді на відзив щодо процесуального статусу відповідача-1 прокурор зазначав, що у відзиві ГУ ДПС зазначає, що його утворено без статусу юридичної особи, однак ГУ ДПС є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів. Отже, згідно з положеннями чинного ГПК України, ГУ ДПС як орган державної влади може бути в господарському процесі як позивачем, так і відповідачем, здатний мати і здійснювати процесуальні права та обов'язки сторони.

Щодо залучення ГУ ДПС як відповідача у справі № 922/154/25 прокурор зазначає, що за висновком ВП ВС, викладеним у постанові від 22.09.2019 у справі №125/2157/19, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Також Верховний Суд неодноразово вказував на те, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (висновки у постановах ВС від 30.07.2021 року у справі № 670/23/18, від 26.01.2022 у справі №917/2041/20).

Прокурор зазначає, що сторонами оспорюваного Договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2022 є ГУ ДПС у Харківській області (споживач) та ТОВ «Твій Газзбут» (постачальник). Враховуючи викладене, прокурор у позові обґрунтовано визначив відповідачами ГУ ДПС у Харківській області та ТОВ «Твій Газзбут».

Зокрема, у переліку санкцій, застосованих рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до ОСОБА_1 , наявні такі види обмежувальних заходів як «Обмеження торговельних операцій» та «Зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань», що виключають можливість укладення правочинів, наслідком яких є виникнення економічних і фінансових зобов'язань.

Вищевказане свідчить про поширення на кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут» ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 згідно із Законом України «Про санкції» було застосовано відповідні обмежувальні заходи (санкції) такої санкції, як заборона на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю відповідає принципам застосування санкцій, визначених у частині 2 статті 3 Закону України «Про санкції».

У свою чергу, виконання зазначених зобов'язань за оспорюваним договором про закупівлю призвело до отримання прибутку ТОВ «Твій Газзбут», що контролюється особою, до якої застосовані санкції, а відтак і збагачення цієї особи, що кардинально суперечить меті та завданню застосування таких санкцій. До того ж, відмежування юридичної особи від її бенефіціарного власника, до якого застосовано санкції за здійснення діяльності, спрямованої на заподіяння шкоди державним інтересам, є штучним та становить собою прояв надмірного формалізму, позаяк не враховує правової та майнової залежності юридичної особи від її власника. Крім того, в світлі спірних правовідносин участь ТОВ «Твій Газзбут» у публічних закупівлях є формою уникнення ОСОБА_1 обмежень, застосованих до нього накладенням відповідних санкцій, шляхом діяльності через підконтрольну юридичну особу. Хоча відповідач відсутній у переліку юридичних осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції, слід врахувати ту обставину, що винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) ТОВ «Твій Газзбут» є громадянин України ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО України від 18.06.2021 було застосовано персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи.

Зазначене не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та встановленим статтею 5 вказаного Закону принципам. Вищевикладені обставини свідчать про недотримання відповідачами вимог цього Закону при обранні переможцем процедури закупівлі учасника - ТОВ «Твій Газзбут», оскільки зі сторони останнього мало місце надання недостовірної інформації, що була суттєвою при визначенні результатів самої процедури закупівлі.

Таким чином, прокурор вважає, що враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Твій Газзбут», як сторони оспорюваного Договору про закупівлю від 21.12.2022, одержані ТОВ грошові кошти у розмірі 3 466 747,25 грн за цим правочином повинні бути повернуті ГУ ДПС у Харківській області як іншій стороні договору. Разом з цим, відповідач-1 ГУ ДПС, уклавши договір, що суперечить інтересам держави і суспільства, повинен нести тягар наслідків укладення такого правочину у вигляді стягнення сплачених за цим договором коштів у дохід держави.

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2025 року підготовче засідання було відкладено на 25.03.2025 року.

12.03.2025 року прокурор надав до суду пояснення щодо клопотань відповідача-2 про зупинення провадження у справі (вх.№6363), в яких просить відмовити в задоволенні клопотань ТОВ "Твій Газзбут" про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 25.03.2025 року на підставі ч.5 ст.233 та статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-2 про зупинення провадження у справі.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено перелік підстав, за наявності яких суд, відповідно зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/2309/20, від 17.10.2023 у справі №922/551/23).

Положеннями п.5 ч.1 ст.227 ГПК України визначено, що господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

За змістом п.4 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1 ст.227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Відповідач зазначає, що у конституційній скарзі ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» порушуються питання невідповідності приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді положенням статті 131-1 Конституції України, якими передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках.

Відповідач стверджує, що розгляд справи №922/154/25 неможливий до ухвалення Конституційним Судом рішення у справі за вказаною конституційною скаргою, а тому просить зупинити провадження у справі.

Суд звертає увагу, що на даний час Верховним Судом сформовані численні правові висновки щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, у т.ч. надано тлумачення поняття «виключні випадки» для такого представництва.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року у справі №826/13768/16 зазначила наступне: аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц вказано, що відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави. Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Таким чином, наразі Велика Палата Верховного Суду сформувала чіткі та зрозумілі висновки про застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у поєднанні з положеннями статті 131-1 Конституції України в частині підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази, надані прокурором до позовної заяви, які дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, зокрема, щодо підстав для представництва (порушення інтересів держави та територіальної громади, а також факт бездіяльності уповноважених органів).

Враховуючи викладене, відсутні підстави для зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Крім того, відповідач зазначає, що у справі № 9901/332/21 Верховний Суд розглядає позов ОСОБА_1 щодо протиправності та скасування Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021. На думку відповідача, при розгляді справи №9901/332/21 встановлюються такі обставини, які не можуть бути встановлені у справі №922/154/25 з огляду на обмеженість юрисдикції господарського суду. У зв'язку зі чим, враховуючи підстави подання прокурором позову у справі №922/154/25, що є тотожним предмету у справі № 9901/332/21, існує об'єктивна неможливість розгляду справи № 922/154/25 до вирішення справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі (такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 910/759/19).

Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.4 та ч.6 ст. 75 ГПК України).

Отже для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Предметом розгляду справи є визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, укладеного між Головним управлінням ДПС у Харківській області та ТОВ «Твій Газзбут» та стягнення з ТОВ «Твій Газзбут» на користь Головного управління ДПС у Харківській області одержаних за договором № 60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 в розмірі 3466747,25грн та стягнення з ГУ ДПС у Харківський області одержаних ним за рішенням суду коштів в розмірі 3 466 747,25 грн в дохід держави.

В матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування та встановлення всіх обставин, які мають значення для розгляду даної справи.

Разом з тим статтею 228 ГПК України визначено право суду зупинити провадження у справі.

Зокрема, згідно з п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З наведеного вбачається, що визначені статтею 228 ГПК України підстави передбачають право суду зупинити провадження у справі, а не обов'язок, як то встановлено ст.227 ГПК України. Суд вирішує питання доцільності зупинення провадження у кожному конкретному випадку виходячи з обставин справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотань відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі, про що зазначено в протокольній ухвалі від 25.03.2025 року.

Також, протокольною ухвалою суду від 25.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2025 року.

26.03.2025 року представник позивача надав до суду заяву про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції (вх.№7584).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2025 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції.

Всі надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 01.04.2025 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.04.2025 року.

Прокурор в судовому засіданні 15.04.2025 року позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2025 року позовні вимоги підтримував та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 15.04.2025 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та поясненнях.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 15.04.2025 року проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У листопаді 2022 року Замовником - ГУ ДПС у Харківській області у системі публічних закупівель «Prozorro» розміщено оголошення № UA-2022-11-25-010810-a на проведення відкритих торгів на закупівлю товару - ДК021:2015:09310000-5: Електрична енергія, очікуваною вартістю 5 000 000,00 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано п'ятьма суб'єктами господарювання, що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій.

Остаточні тендерні пропозиції становили (разом з ПДВ):

ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» - 3 786 259,20 грн.;

ТОВ «ЕНЕРДЖІ МАРКЕТ АССІСТАНТ» - 3 787 286,40 грн.;

ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» - 3 793 316,06 грн.;

ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» - 4 314 230,00 грн.;

ТОВ «ОВІС-ТРЕЙД» - 4 314 240,00 грн.

Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 09.12.2022 року пропозицію ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» визначено переможцем та прийнято рішення про намір укласти договір з останнім.

За результатами проведення відкритих торгів між ГУ ДПС у Харківській області та ТОВ «Твій Газзбут» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, загальною вартістю 3786259,20 грн (далі - Договір).

22.09.2023 року між ГУ ДПС у Харківській області (споживачем) та ТОВ «Твій Газзбут» (постачальником) підписано додаткову угоду № 4/60АВ200-102729-22 до Договору, відповідно до якої зменшено загальну вартість Договору до 3466747,25 грн та об'єм товару - до 686 357,00 кВт/год.

Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 22.09.2023), джерелом оплати електроенергії є кошти загального фонду Державного бюджету України.

Згідно із Звітом про виконання Договору, строк дії Договору закінчився 31 грудня 2023 року, сума оплати за Договором склала 3 466 747,25 грн (в тому числі ПДВ - 577 791,21 грн).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" зареєстровано 10.11.2020, засновник - ОСОБА_2 , м.Відень, країна реєстрації - Австрія. Кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_1 , громадянин України, м. Київ, Україна.

Під час дії правового режиму воєнного стану публічні закупівлі здійснюються відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Постанови КМУ №1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" та Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 26.09.2022, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26.09.2022 №217, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.09.2022 за №1142/38478.

Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору споживача про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з ст.64-1 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобов'язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом.

Термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» розуміється у значенні, що вживається в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 1702-VII).

В силу абз. 2 ч. 1 ст. 51 Закону № 1702-VІІ юридичні особи зобов'язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Ці ж дані вносяться до Форми 1 для реєстрації юридичної особи (за Наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5).

Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Вказаним рішенням РНБО передбачено, зокрема, застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних осіб згідно з додатком.

Додатком 1 до рішення РНБО визначено наступну фізичну особу:

ОСОБА_1 ; ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Бересток Заліщицького району, Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Крім цього, визначено наступні види обмежувального заходів (відповідно до Закону України «Про санкції»):

1. блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2. обмеження торговельних операцій;

3. обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4. запобігання виведенню капіталів за межі України;

5. зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;

6. анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7. заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8. повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;

9. заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

10. припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

11. заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;

12. позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

13. інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

Прокурор в позовній заяві зазначає, що не заперечує відсутність ТОВ «Твій Газзбут» в переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), однак звертає увагу, що винагородоодержувачем (кінцевим беніфеціаром) ТОВ «Твій Газзбут» є ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Також прокурор зауважує, що дія вказаного правового акту існувала в період прийняття рішення Замовником про визнання відповідача-2 переможцем закупівлі №UA-2022-11-25-010810-a та укладення з ним договору про закупівлю, що є ознакою здійснення останнім торгівельної діяльності та спрямована на результат отримання прибутку за рахунок публічних (державних) коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

У п. 1 ч. 1 ст.3 Закону України «Про санкції» підставами для застосування санкцій, серед іншого, є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним, інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Відповідно до пп. 9, 10 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» національна безпека України захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. Національні інтереси України життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО, введені в дію указами Президента, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.

Прокурор стверджує, що незважаючи на наведені вимоги законодавства, ГУ ДПС у Харківській області здійснило проведення відкритих торгів № UA-2022-11-25-010810-a та уклало Договір від 21.12.2022 із ТОВ «Твій Газзбут», кінцевим бенефіціарним власником якого є особа, яка перебуває під вищезгаданими санкціями РНБО.

Як зазначає прокурор, під час участі у закупівлі № UA-2022-11-25-010810-a ТОВ «Твій Газзбут» надало ГУ ДПС у Харківській області як Замовнику закупівлі гарантійний лист від 05.12.2022 № 200-Сл-79105-1222 про відсутність підстав для відмови у процедурі закупівлі, передбачених ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», у якому, серед іншого, на виконання п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» вказало, що Учасник процедури закупівлі не є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" (п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону).

ТОВ «Твій Газзбут», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні процедури вказаної закупівлі, нівелювавши застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, внаслідок чого отримало бюджетні кошти (кошти Державного бюджету України) в сумі 3 466 747,25 грн.

Таким чином, прокурор вважає наявним у ТОВ «Твій Газзбут» умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

За таких підстав, прокурор просить визнати недійсним договір про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, укладений між Головним управлінням ДПС у Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на користь Головного управління ДПС у Харківській області одержані за договором № 60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 кошти в розмірі 3 466 747,25 грн, а з Головного управління ДПС у Харківській області одержані ним за рішенням суду кошти в розмірі 3 466 747,25 грн стягнути в дохід держави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(б) у разі відсутності такого органу.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, у зв'язку із чим у законодавстві встановлено, що, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому, під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи (п. 3 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з чч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 Суд, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, розкрите Конституційним Судом України поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Так, замовник за спірним Договором від 21.12.2022 - ГУ ДПС у Харківській області є органом державної влади, діяльність якого фінансується з Державного бюджету України.

До принципів здійснення публічних закупівель відносяться, зокрема: максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням (пункти 2, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Предметом позову є стягнення бюджетних коштів на суму 3 466 747,25 грн. Отже правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, безумовно становлять суспільний інтерес.

Крім того, дотримання спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції) є невід'ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні та захисту національних інтересів, національної безпеки та територіальної цілісності України.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 (далі - Положення), Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з підпунктом 83 пункту 4 Положення ДПС здійснює відомчий контроль за додержанням вимог законодавства, виконанням службових, посадових обов'язків в апараті ДПС, її територіальних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери її управління.

ДПС з метою організації своєї діяльності, зокрема, здійснює комплекс заходів для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності ДПС, її територіальних органів, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери її управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті ДПС та її територіальних органах, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку (підпункти 9 і 10 пункту 5 Положення).

Згідно з підпунктом 29 пункту 11 Положення голова ДПС приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є ДПС.

Таким чином, ДПС є органом відомчого контролю і розпорядником бюджетних коштів вищого рівня по відношенню до Головного управління ДПС у Харківській області.

Розпорядник бюджетних коштів вищого рівня зобов'язаний контролювати законність та ефективність використання підпорядкованою установою (розпорядником нижчого рівня) коштів відповідного бюджету за договорами про закупівлю товарів.

Аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Враховуючи викладене, саме ДПС наділена функцією представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.

Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.

Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Київська окружна прокуратура міста Харкова листом від 11.09.2024 повідомила ДПС про існування порушення інтересів держави при укладенні та виконанні Договору про закупівлю від 21.12.2022 за наслідками тендеру, і про наявність підстав для визнання договору про закупівлю недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Твій Газзбут».

Поряд з цим, уповноважений орган у подальшому не звернувся до суду з позовом, і не повідомив прокурора у листі про намір такого звернення.

На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Київською окружною прокуратурою м. Харкова попередньо, до пред'явлення позову повідомлено позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом керівником Київської окружної прокуратури м.Харкова було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Крім того, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Зазначене у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі Державної податкової служби України в порядку, передбаченому статтями 53, 54 ГПК України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Щодо процесуального статусу Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (далі - ГУ ДПС) суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що дійсно ГУ ДПС утворено без статусу юридичної особи, однак ГУ ДПС є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.

Отже, згідно з положеннями чинного ГПК України, ГУ ДПС як орган державної влади може бути в господарському процесі як позивачем, так і відповідачем, здатний мати і здійснювати процесуальні права та обов'язки сторони.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

В даному випадку прокурором визначено відповідачем-1 ГУ ДПС у Харківській області.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

За висновком ВП ВС, викладеним у постанові від 22.09.2019 у справі №125/2157/19, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (висновки у постановах ВС від 30.07.2021 року у справі № 670/23/18, від 26.01.2022 у справі №917/2041/20).

В даному випадку сторонами оспорюваного Договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2022 є ГУ ДПС у Харківській області (споживач) та ТОВ «Твій Газзбут» (постачальник).

Враховуючи зазначені обставини та практику Верховного Суду, суд погоджується з тим, що прокурор у позові обґрунтовано визначив відповідачами ГУ ДПС у Харківській області та ТОВ «Твій Газзбут».

Щодо суті спору.

Правовідносини у сфері державних закупівель регулюються Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6)запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Пунктом 1 ч.1 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця процедури закупівлі та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю згідно з цим Законом. Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів влади, підприємств установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критерії, підставам, установленим частиною 1 статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника (ч. 15 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості).

Відповідно до п. 44 Особливостей Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли:

1) учасник процедури закупівлі:

- підпадає під підстави, встановлені пунктом 47 цих особливостей;

- зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, яку замовником виявлено згідно з абзацом першим пункту 42 цих особливостей.

«Замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли:

Відповідно до підп.11 п.47 Особливостей на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 № 157) Замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".

Норма підп. 11 п. 44 Особливостей, в редакції постанови КМУ від 17.02.2023 року №157, на яку посилається прокурор, набрала чинності 25.02.2023 року, тобто після виникнення та виконання спірних відносин, а тому не може бути застосована.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц (провадження № 61-101св19) зроблено висновок щодо застосування статті 215 ЦК України та вказано, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину.

Таким чином, на момент розміщення оголошення Головним управлінням ДПС у Харківській області про проведення процедури відкритих торгів (Код ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія) за рахунок коштів державного бюджету (ідентифікатор закупівлі UA-2022-11-25-010810-a), подачі учасниками своїх тендерних пропозицій, а також розкриття тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» діяла постанова Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 у відповідній редакції.

Відповідно до абз. 3 п. 47 Особливостей учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в цьому пункті (крім підпунктів 1 і 7, абзацу чотирнадцятого цього пункту), шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції.

З матеріалів справи вбачається, що учасник закупівлі - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» у складі тендерної пропозиції надало гарантійний лист № 200-Сл-79105-1222 від 05.12.2022 року про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених п.47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 року. (т.1 а.с.15).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі є ОСОБА_1 . (т.1 а.с.38-44).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (ст. 2 Закону України «Про санкції»).

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про санкції» визначено види санкції, зокрема, видами санкцій згідно з цим законом є: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; заборона користування радіочастотним ресурсом України; обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави; заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами; відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України; припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Таким чином, перелік видів санкцій, визначений у статті 4 Закону України «Про санкції», не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.».

Водночас, статтею 5 Закону України «Про санкції» законодавцем визначено коло суб'єктів, уповноважених приймати рішення про застосування санкцій. Відповідно до частин 1-8 статті 5 Закону України «Про санкції»:

- пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Заява щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, до суду в порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону;

- рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов'язковим до виконання;

- рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання. Рішення щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону;

- припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, як санкція згідно з цим Законом здійснюється Верховною Радою України за поданням Президента України або іншого суб'єкта законодавчої ініціативи;

- рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово;

- рішення про внесення змін до санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, зазначених у частині першій цієї статті;

- рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування;

- забезпечення реалізації санкції у виді блокування активів здійснюється відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами у межах наданих їм повноважень.

Дискреційні повноваження дають можливість органу державної влади, органу місцевого самоврядування, а також іншим суб'єктам управлінської діяльності (далі - адміністративний орган) приймати максимально зважені та справедливі рішення під час правозастосування. Отже, враховуючи положення статті 5 Закону України «Про санкції» перелік інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом та рішення про їх застосування приймається уповноваженими на те органами відповідно до спеціального законом.

Наведене дає підстави для висновку, що забезпечення реалізації санкції, види яких прямо не названі у статті 4 Закону України «Про санкції», але зазначені у законах (наприклад Закони України «Про публічні закупівлі», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» і т.д.) і підзаконних нормативних актах (наприклад «Особливості 1178», «Про затвердження Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів/санкцій» Постанова 65 Правління Національного банку України від 11 травня 2023 року і т.д.), підлягають застосуванню до осіб лише у разі їх внесення до переліку видів санкцій у конкретному персональному рішенні суб'єкта за результатами розгляду Радою національної безпеки та оборони України пропозицій, внесених суб'єктами подання (стаття 5) та введенням її рішення у дію в установленому законом порядку (стаття 5).

Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» стосовно осіб, згідно з додатками.

У пункту 538 Додатку №1 відповідного рішення РНБО значиться прізвище кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», щодо якого терміном на три роки прийнято рішення про блокування активів:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;

9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

11) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;

12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України ''Про санкції''.

Отже санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг до КБВ ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» також застосовано не було.

В той же час, за нормами частин 1, 3 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом, а тому прокурор безпідставно та необґрунтовано поширює персональні санкції КБВ на діяльність товариства.

За змістом статті 3 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном та не відповідає за зобов'язаннями своїх учасників.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.12.2024 у справі №922/3275/23, Єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" є ЄГАЗ Холдінг ГмбХ, яке належним чином створено та існує згідно з законодавством Республіки Австрія, реєстраційний номер FN 528708 m, зареєстрований офіс розташований: Швіндгассе 5/1/4, 1040 Відень, Республіка Австрія (пункт 1.3.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ").

Відповідно до пункту 1.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" Товариство є юридичною особою, яке створене відповідно до чинного законодавства України на невизначений строк, має найменування, самостійний баланс, круглу печатку та штампи із своїм найменуванням, фірмові бланки, має право на знаки для товарів та послуг; промислові зразки та інші об'єкти інтелектуальної власності, має право відкривати (закривати) поточні, валютні, депозитні та інші рахунки в банківських установах.

За змістом пункту 1.17 статуту Товариство не відповідає по зобов'язаннях Учасника, а Учасник відповідає по зобов'язаннях Товариства тільки в межах належного йому вкладу до Статутного капіталу Товариства.

До Товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення Учасниками Товариства протиправних дій. До Учасників Товариства не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій Товариством або іншими Учасниками Товариства.

Наведеним вище, за висновком Верховного Суду, додатково підтверджується те, що санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" є самостійною юридичною особою та не відповідає по зобов'язаннях свого учасника.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", зазначивши у гарантійному листі, який був поданий у складі тендерної пропозиції, про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", надало достовірну інформацію щодо учасника.

Суд звертає увагу, що до кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» не було застосовано персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді заборони на здійснення ним публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції". При цьому, у додатку 2 серед юридичних осіб, щодо яких застосовано санкції, відсутнє Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут".

ТОВ «ТВІЙ ГАЗ ЗБУТ» відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Отже відносно ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» санкції взагалі не застосовувалися.

Тому, під час проведення процедури закупівлі учасником процедури було надано лист-гарантію щодо неперебування ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» під санкціями та дотримання у своїй діяльності норм чинного законодавства.

Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає обов'язку учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на КБВ учасника. Тендерна документація замовника також не містить вимоги щодо надання зазначеної інформації. Прокурором доказів про зворотнє не надано.

Таким чином, оскільки Законом та Тендерною документацією Замовника не встановлений обов'язок учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на КБВ учасника процедури закупівлі, то посилання прокурора на те, що ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» зазначило у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, є необґрунтованим.

Суд зазначає, що дійсно відповідно до положень п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" Замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

При цьому суд наголошує, що ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» не є юридичною особою, на яку накладена санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Будь-які документи, які б підтверджували накладення вищезазначеної санкції безпосередньо на відповідача-2, відсутні.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» зазначило у довідці № 200-Сл-9971-0823 від 25.08.2023 року, яка була подана у складі тендерної пропозиції, про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", надало достовірну інформацію щодо учасника, а тому доводи прокуратури в цій частині є необґрунтованими.

В обґрунтування застосування пункту 13 «Інші санкції» до відповідача-2 та ОСОБА_1 прокурором зазначено, що пряме визначення вказаному поняттю Закон України «Про санкції» не містить. З цього приводу суд констатує, що у статті 1 цього Закону розкрито загальну мету та цілі санкційних обмежень, а саме можливість застосування з боку України спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до відповідних суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушують інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території чи завдання майнових втрат, а також забезпеченні потреби держави у невідкладному та ефективному реагуванні на такі загрози та недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку. Аналіз вищевказаної норми дає можливість дійти висновку про визначення законодавцем поняття «Інші санкції», що по суті вказує на відсутність виключного переліку можливих обмежень, які можуть бути застосовано з метою досягнення кінцевого результату та цілій України на відповідному етапі існування.

Відтак наведенні твердження прокурора відхиляються судом, в тому числі з огляду на наступне.

Україна є демократична правова держава, в якій визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 19 Конституції України зазначається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини третьої статті 2 ГПК України верховенство права займає місце серед засад (принципів) господарського судочинства. Принципом Верховенства права має керуватися суд і при вирішенні справи (ч.1 ст.11 ГПК України).

На вимогах «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості» наголошено у низці рішень ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства»: «особа повинна мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку»; «громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія»; «у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав».

Норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку; він повинен бути здатен - за потреби й за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за певних обставин, наслідки, які може потягнути його дія.

Узагальнюючи, ЄСПЛ у справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява №11932/02, п. 25) резюмував, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) № 38812/97, п. 155).

Також суд враховує і те, що Суд Європейського Союзу вважав, що принципи юридичної визначеності й легітимних очікувань означають, що «наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється» («Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others», справа № 212-217/80, п. 10); або «що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін» («Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council of the European Union», справа № T434/11, п. 93; «France v. Commission», справа № C-325/91, п. 26).

Суд враховує також те, що наслідуючи такий підхід, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 теж зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Отже доступність, ясність, чіткість, зрозумілість і передбачуваність законодавства є вимогою законності й правової визначеності як складових принципу Верховенства права у будь-якій сфері правовідносин, а надто - у публічній (сфері владно-підпорядкованих правовідносин із застосуванням адміністративного примусу як методу реалізації функцій державного управління з наслідками у виді обмеження прав особи).

Разом з тим, забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частина 11 статті 11 ГПК України).

При цьому підставою до незастосування Закону може слугувати лише встановлена судом невідповідність його Конституції України, а не дефектність чи неповнота як такі.

Підсумовуючи вищевикладене, суд резюмує, що з огляду на відсутність у санкційному переліку застосованих щодо кінцевого бенефіціарного власника учасника процедури закупівлі санкції у вигляді «заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", відсутні й підстави вважати, що до відповідача-2 та його кінцевого бенефіціарного власника застосовано спірну санкцію. Отже у суду відсутні підстави для застосування санкцій, у зв'язку з чим відсутні й підстави для задоволення позовних вимог прокурора у даній справі. Інакший би підхід свідчив про застосування до відповідача-2 виду санкції, якого не застосовано уповноваженим на те органом.

Саме тому, допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель «іншим санкціям що відповідають принципам їх застосування", встановленим Законом України «Про санкції», у суду відсутні підстави вважати що це «інша санкція», про що стверджує прокурор. Позаяк, враховуючи норми спеціального закону, та дискреційні повноваження суб'єктів, які приймають рішення про застосування санкцій - у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись «іншою санкцією» у розумінні пункту 25 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції». Тобто сам суб'єкт застосування санкцій повинен сформулювати вид санкції, яка не названа у попередніх пунктах частини першої статті 4 Закону, однак відповідає принципам їх застосування, встановленим у статті 3 Закону.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнається за державою досить широка «сфера розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

В даному випадку, державними органами у цьому випадку допущено широкий розсуд щодо виду санкцій, якій не був застосований до учасника процедури закупівлі чи його кінцевого бенефіціарного власника, і який така (-і) особа(-и) не мали правових підстав застосовувати до себе самостійно, і який не мав правових підстав замовник процедури вважати застосованим до них.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у замовника ГУ ДПС були відсутні правові підстави для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в участі у процедурі відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії (Код ДК 021:2015 09310000-5-: Електрична енергія) за рахунок коштів державного бюджету (ідентифікатор закупівлі UA-2022-11-25-010810-a), а також були відсутні правові підстави для відхилення тендерної пропозиції ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», поданої в межах даної процедури закупівлі, відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

З огляду на викладене прокурором не доведено наявність у сторін спірного договору умислу, спрямованого на порушення правового господарського порядку та мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

При зверненні до суду з вказаним позовом прокурор зазначав, що Договір про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 року, укладений між Головним управлінням ДПС у Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», суперечить вимогам ст.228 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України правочин не може суперечити інтересам держави і суспільства, тому недодержання стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог, установлених частиною 1 статті 203 ЦК України, є підставою для недійсності такого правочину.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 208 ГК України.

У законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства». Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття «інтереси держави» має широкий зміст і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Частиною 3 статті 5 ГК України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов'язання, а також з'ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов'язковим доказом вини.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про публічні закупівлі», як зазначено в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 3 Закону «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У постанові від 10.06.2021 у справі № 910/114/19 Верховний Суд виклав таку правову позицію: визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що Договір про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 року укладено Головним управлінням ДПС у Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» за наслідками проведення процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що свідчить про додержання при укладенні Договору встановлених ст. 203 ЦК України вимог, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової служби України в частині визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 року, укладеного між Головним управлінням ДПС у Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги прокурора в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» на користь Головного управління ДПС у Харківській області одержаних за договором №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 року коштів в розмірі 3 466 747,25 грн, а з Головного управління ДПС у Харківській області одержані ним за рішенням суду кошти в розмірі 3 466 747,25 грн стягнути в дохід держави, суд зазначає наступне.

Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя цієї ж статті).

У постанові від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. У судовій практиці цей процес називають двосторонньою реституцією.

При цьому ЦК України не пов'язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов'язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 зазначила, що загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина 2 статті 216 ЦК України). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3 цієї ж статті).

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Відступаючи від власних висновків, викладених у пунктах 72, 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі №923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі №918/1043/21 зауважила про буквальне тлумачення змісту статті 216 ЦК України, яке дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Водночас частина 3 статті 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги прокурора в частині визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 року, укладеного між Головним управлінням ДПС у Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», тому не підлягають застосуванню правові наслідки недійсності правочину.

За таких обставин, позовні вимоги Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової служби України в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» на користь Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) одержаних за договором №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 року коштів в розмірі 3466747,25грн, а з Головного управління ДПС у Харківській області стягнення в дохід держави одержаних ним за рішенням суду коштів в розмірі 3466747,25 грн задоволенню не підлягають.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з чч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. .

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової служби України до Головного управління ДПС у Харківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, укладеного між Головним управлінням ДПС у Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» на користь Головного управління ДПС у Харківській області одержаних за договором №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 коштів в розмірі 3 466 747,25 грн, а з Головного управління ДПС у Харківській області одержаних ним за рішенням суду коштів в розмірі 3466747,25 грн стягнення в дохід держави, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру, у зв'язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" квітня 2025 р.

Суддя К.В. Аріт

Попередній документ

126799737

Наступний документ

126799739

Інформація про рішення:

№ рішення:	126799738
№ справи:	922/154/25
Дата рішення:	15.04.2025
Дата публікації:	24.04.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (29.09.2025)
Дата надходження:	08.09.2025
Предмет позову:	про визнання недійсним договору та стягнення 3466747,25 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

18.02.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
25.03.2025 12:45	Господарський суд Харківської області
01.04.2025 15:00	Господарський суд Харківської області
15.04.2025 14:30	Господарський суд Харківської області
17.07.2025 10:00	Східний апеляційний господарський суд
07.08.2025 11:00	Східний апеляційний господарський суд
29.10.2025 10:00	Касаційний господарський суд