ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 910/2713/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН» - адвокат Кавацюк О.В.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» - адвокат Балан М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН»
на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024, суддя суду першої інстанції Невінгловська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 20.11.2024
по справі № 910/2713/24
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонду державного майна України
про визнання договору недійсним, -
Описова частина.
05.03.2023 від позивача - ПАТ «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН» до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» про визнання недійсним Договору оренди виробничих, складських та офісних приміщень за №170 від 05.10.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що колишній т.в.о. Голови правління Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН», уклавши спірний договір оренди приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9, діяв всупереч інтересам позивача, оскільки, зокрема в договорі не міститься ціни оренди приміщень, договору не передувала попередня кошторисна документація на виконання відновлювальних робіт, не передбачено обов'язку страхувати об'єкт, не передбачений порядок використання амортизаційних відрахувань. Окрім того, позивач зазначає, що «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН» включене до об'єктів малої приватизації, а відтак майно позивача не могло бути передане в оренду без погодження з Фондом державного майна України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 матеріали позовної заяви по справі №910/2713/24 передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 було відкрито провадження у справі №910/2713/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2024.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції наведені у позовній заяві обставини, які, на думку позивача, роблять оскаржуваний договір несправедливим та таким, що суперечить інтересам Товариства, на думку суду такими не є, а отже не можуть слугувати підставами для визнання Договору недійсним.
Крім того, суд зазначив, що до матеріалів справи позивачем не додано доказів того, що майно передане в оренду та зазначене у п.1.1. оскаржуваного договору, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства за даними фінансової звітності за останній звітний період (2021 рік). Таким чином, суд першої інстанції вважає, що недоведений позивачем той факт, що під час укладення Договору оренди №170 від 05.10.2022 було порушено п. 8.4.7. Статуту, а саме Голова правління прийняв рішення щодо передачі в оренду майна Товариства, балансова вартість якого перевищує 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24.
Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінку, та не застосував положення п.8.4.9. Статуту, на який у тому числі посилався позивач, де вказано, що Голова правління Товариства особисто приймає рішення про вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної звітності Товариства. Тобто мова йде саме про ринкову вартість майна або послуг, яка не повинна перевищувати 10% вартості активів Товариства, а не про 10% балансової вартості майна. В свою чергу оцінка ринкової вартості як майна, так і послуг перед та на час підписання оскаржуваного договору, не проводилась.
Апелянт вказав, що у випадку вчинення правочину та/або господарського зобов'язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов'язання, перевищує 10 % вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період, вчинені без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.
Апелянт вважає що суд у даному випадку повинен був послатись саме на п.б ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», та встановивши, що оскаржуваний договір оренди майна підписаний без попереднього погодження органом приватизації, визнати такий правочин недійсним, оскільки порушена процедура надання дозволу на вчинення дій стосовно передачі майна позивача в оренду. Таким чином, господарське зобов'язання, що виникло між сторонами, не відповідає вимогам закону, а також вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам товариства та держави в особі Фонду державного майна України.
Апелянт вказує, що судом не надано оцінки іншим доказам сторони позивача, таким як технічний паспорт станом на 06.09.2022 року, за місяць до укладання оскаржуваного договору, виготовлений ФОД Журавська Н. Ф., Акт обстеження приміщень та споруд, що є предметом оренди за оскаржуваним договором станом на 28.05.2024 року з фотографіями об'єкту нерухомості, що підтверджує невиконання з боку відповідача умов договору.
Апелянт доходить до висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення по справі, не в повному обсязі дослідив докази позивача та статутні документи та невірно застосував ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна».
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2024 року по справі №910/2713/24, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «МВО «Оріон», визнати Договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень, укладений між ПАТ «МВО «ОРІОН» та ТОВ «Ел.К.Стиль» за Nє170 від 05.10.2022, недійсним.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24.
На думку відповідача, апелянт не довів, що договір оренди від 05.10.2022 суперечить бодай одній норм законодавства. Навпаки, факт укладення та подальше виконання Договору сторонами (ТОВ «ЕЛ.К.СТИЛЬ» виконало ремонтні роботи, а ПАТ «МВО «ОРІОН» у судовому порядку визнано боржником зі сплати цих робіт) свідчить про настання його реальних правових наслідків. Отже, із наведеного випливає, що вимоги ст. 203 ЦК України дотримані, а доводи Апелянта про недійсність правочину - необґрунтовані.
Відповідач зазначає, що твердження Апелянта про порушення ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та статутних вимог позбавлені належної доказової бази, а тому не можуть бути підставою для визнання Договору недійсним.
Відповідач вказує, що посилання Апелянта на порушення "інтересів товариства"' і відсутність погодження ФДМУ, не підтверджені жодними належними доказами і суперечать реальній поведінці сторін та ФДМУ впродовж часу дії Договору.
Відповідач також зазначає, що твердження Апелянта про відсутність ремонту або про незмінність стану приміщень, базуються лише на власних припущеннях без будь-якого документального чи іншого належного доказу. У відповідача взагалі є сумнів щодо проведення такої перевірки. Тобто твердження апелянта не підтверджені жодним доказом, а власний висновок не може бути зарахований судом, враховуючи зазначені факти.
Відповідач доходить до висновку, що доводи апелянта не підтверджені жодними належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та попереднім діям (бездіяльності) ПАТ «МВО «ОРІОН» і ФДМУ, та не спростовують висновків суду першої інстанції, який правомірно відмовив у позові про визнання Договору оренди недійсним.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 за позовом Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» про визнання договору оренди недійсним залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 залишити без змін.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24.
ФДМУ зазначає, що рішення про надання згоди на укладення договору оренди від 05.10.2022 № 170 має прийматися за правилами, встановленими ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», однак в порушення даних положень законодавства на погодження до органів приватизації не надходив проект даного договору. Отже, без погодження з органом приватизації ПАТ «ОРІОН» не міг бути орендовавцем нерухомого майна.
Фонд погоджується із твердженням позивача, що т.в.о Голови правління уклав оскаржуваний Договір всупереч інтересам Товариства, з перевищенням своїх повноважень, оскільки договір не погоджений з органом приватизації Фондом.
Фонд вказує, що господарське зобов'язання, яке виникло між сторонами спірного договору, не відповідало вимогам законодавства, а також вчинено з метою, що завідомо суперечило інтересам Держави.
Керуючись викладеним вище, Фонд просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об'єднання «Оріон» задовольнити в повному обсязі, рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 у справі № 910/2713/24 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН» задовольнити.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/2713/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.12.2024.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 910/2713/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 910/2713/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2713/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 поновлено Публічному акціонерному товариству Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 08.02.2025; призначено справу №910/2713/24 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 06.03.2025 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 відкладено розгляд справи №910/2713/24 на 20.03.2025 о 14:00.
20.03.2025 у судовому засіданні було оголошено перерву на 01.04.2025 о 14:30.
Судове засідання по справі № 910/2713/24, призначене на 01.04.2025 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Поліщук Л.В. у відпустці.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 призначено справу №910/2713/24 до розгляду на 16.04.2025 о 14:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
16.04.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН» - адвокат Кавацюк О.В. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» - адвокат Балан М.В.
Представник Фонду державного майна України у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025, якою призначено справу №910/2713/24 до розгляду на 16.04.2025 о 14:00, була отримана в системі електронний суд Фондом державного майна України - 09.04.2025, що підтверджено довідкою секретаря судового засідання.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 17.04.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24 по суті, не дивлячись на відсутність представника третьої особи у справі, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році», ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліку об'єктів малої приватизації.
Наказом Фонду державного майна України від 27.12-2018 № 1637 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» приватизацію яких розпочато в 2018 році та має бути продовжено в 2019 році.
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році.
Наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків, об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліку об'єктів малої приватизації, що вбачається з Додатку №1 до Наказу ФДМУ № 1 від 04.01.2022. Приватизації підлягає державний пакет акцій Товариства у кількості 2 883 281 штук акції, що становить 50 % + 1 акція Товариства.
Згідно п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об'єднання "ОРІОН", затвердженого Загальними зборами акціонерів АТ "Машинобудівне виробниче об'єднання "ОРІОН", згідно протоколу №01/11-3 від 30 квітня 2011 року, Публічне акціонерне товариство "Машинобудівне виробниче об'єднання "Оріон" (далі за текстом - Товариство) засновано відповідно до наказу Міністерства машинобудування України № 121 від 27 січня 1995 р, шляхом перетворення державного підприємства Одеського машинобудівного виробничого об'єднання "Оріон" у відкрите акціонерне Товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" № 210/93 від 15 червня 1993 р. та перейменоване відповідно до частини п'ятої розділу XVII Закону України «Про акціонерні товариства».
Згідно п. 2.1. Статуту, Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку, в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.
Відповідно до п. 2.2. Статуту, предметом діяльності Товариства є:
- розробка, впровадження, виробництво продукції виробничо-технічного та спеціального призначення, товарів широкого попиту і послуг, розширення виробництва;
- усі види зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі: експортні та імпортні операції, взаємне подання виробничих, маркетингових та посередницьких послуг; спільна виробнича і підприємницька діяльність, науково-технічна кооперацій, виконання товарообмінних операцій, підготовка спеціалістів та ін.;
- передача в оренду нерухомого майна;
- участь у роботі комерційних банків та організація власних банківських структур;
- здійснення консультаційних послуг, в т.ч. в сфері маркетингу, інжинірингових, лізингових, аудиторських, інформаційних, дилерських, брокерських, рекламних, експертних та інших послуг;
- придбання у власність, володіння, користування будь-якого майна, продаж і передача у власність майна;
- здійснення благодійної і екологічної діяльності;
- діяльність: інвестиційна, страхова, нотаріальна, створення довірчих товариств, пенсійного фонду;
- юридичні послуги;
- комунальні послуги;
- побутове обслуговування;
- організація відпочинку, дозвілля;
- відкриття, організація роботи об'єктів громадського харчування (кафе, їдалень, барів, ресторанів);
- організація мережі власних комерційних магазинів;
- надання послуг складського господарства;
- організація усіх видів готельно-туристської діяльності, створення туристських комплексів, баз, бізнес-турів та інших послуг;
- розвиток нових форм зовнішньоекономічних зв'язків, включаючи створення на Україні та за її межами самостійно або на пайових засадах з українськими та іноземними партнерами філій, відділень, представництв дочірніх підприємств, акціонерних товариств, страхових та інших компаній, спільних підприємств та виробництв, які відповідають цілям та завданням діяльності акціонерного товариства;
- вчинення зовнішньоторговельних, кредитних, вексельних та інших угод юридичними та фізичними особами, зареєстрованими в Україні та за межами;
- надання транспортних послуг, в тому числі транспортування вантажу міжнародному перевозу;
- здійснення інвестування в Україні та за її межами у фінансові, виробничі та невиробничі сфери господарювання;
- здійснення науково-дослідної діяльності;
- виконання визначених раніш мобілізаційних завдань, які були доведені державними органами влади;
- здійснення іншої господарської діяльності, яка не заперечує чинному законодавству України.
За умовами п. 3.4. Статуту, Товариство здійснює свою діяльність на основі чинного законодавства України, цього Статуту, рішень органів управління Товариства. Положенню цього Статуту мають переважну силу перед положеннями інших внутрішніх документів Товариства.
Товариство має самостійний баланс, проводить свою діяльність на комерційній основі, володіє, користується та розпоряджається майном у відповідності до законодавства України (п. 3.7. Статуту).
Положеннями п. 3.11. Статуту передбачено, що Товариство має цивільні права і несе обов'язки, включаючи, але, не обмежуючись, нижченаведеним:
- випускати, продавати, обмінювати, здобувати право власності на цінні папери і їхні похідні, випущені (емітовані) або видані українськими або іноземними юридичними та/або фізичними особами, а також продавати, обмінювати і здобувати частки участі в українських і іноземних товариствах, з дотриманням положень антимонопольного законодавства України;
- укладати договори (контракти), зокрема, договори купівлі-продажу, оренди, підряду, страхування майна, транспортно-експедиційних послуг, перевезення, збереження, доручення і комісії, і інші правочини, що не заборонені чинним законодавством України;
- здобувати майнові й інші права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському, адміністративному і третейському судах;
- продавати, передавати, безкоштовно, надавати безкоштовно в тимчасове користування, обмінювати, передавати в оренду юридичним чи фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати і відчужувати їх іншими способами, якщо це не суперечить чинному законодавства України і цьому Статуту;
- засновувати об'єднання і брати участь в об'єднаннях з іншими суб'єктами підприємницької діяльності;
- купувати, одержувати у власність, брати в оренду рухоме та нерухоме майно, що включає земельні ділянки, у порядку, встановленому чинним законодавством України;
- надавати цільові позики, брати кредити в національній і іноземній валюті, брати на себе І видавати від свого імені грошові зобов'язання в будь-якій, прийнятій міжнародною практикою формі, у зв'язку із здійсненням своєї діяльності;
- здійснювати експортно-імпортні операції, а також товарообмінні, компенсаційні, посередницькі по договорах доручення, комісії та лізинговим угодам, а також іншу зовнішньоекономічну діяльність у встановленому порядку;
- здійснювати інші дії, що не заборонені чинним законодавством.
Положеннями п. 5.1. Статуту передбачено, що статутний капітал Товариства складає 1 441 640,00 (один мільйон чотириста сорок одна тисяча шістсот сорок) гривень.
Статутний капітал поділений на 5 766 560 (п'ять мільйонів сімсот шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) простих іменних акцій однаковою номінальною вартістю - 25 (двадцять п'ять) копійок кожна (п. 5.2. Статуту).
Згідно п. 6.9. Статуту, ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до законодавства або Статуту Товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Відповідно до п. 6.10. Статуту, рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається Наглядовою радою за пропозицією Правління Товариства.
Наглядова рада Товариства затверджує ринкову вартість майна (цінних паперів) (п. 6.12. Статуту).
Положеннями п. 8.1. Статуту визначено, що Органами управління Товариства є: Загальні збори акціонерів Товариства (Загальні збори); Наглядова рада Товариства; Виконавчий орган - Правління Товариства; Ревізійна комісія.
Згідно п. 8.2.1. Статуту, Загальні збори є вищим органом Товариства. Товариство зобов'язане щороку скликати Загальні збори (річні загальні збори). Річні Загальні збори проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним роком. Конкретна дата проведення Загальних зборів акціонерів визначається Наглядовою радою Товариства.
Відповідно до п. 8.2.2. Статуту, до порядку денного річних Загальних зборів обов'язково вносяться питання, передбачені підпунктами п. 8.2.17,11, п. 8.2.17.12, п. 8.12.17.19 та п. 8.2.17.24 цього Статуту. Не рідше ніж раз на три роки до порядку денного Загальних зборів обов'язково вноситься питання, передбачені підпунктами п. 8.2.17.16, п. 8.2.17.17, п.8.2.17.18 та п. 8.2.17.22 цього Статуту (п. 8.2.3. Статуту).
Положеннями п.8.2.17. Статуту, окрім іншого передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить:
-визначення основних напрямів діяльності Товариства (п. 8.2.17.1. Статуту);
- внесення змін до Статуту Товариства (п. 8.2.17.2. Статуту);
- прийняття рішення про анулювання викуплених акцій (п. 8.2.17.3. Статуту);
- прийняття рішення про Зміну типу Товариства (п. 8.2.17.4. Статуту);
- прийняття рішення про розміщення акцій (п. 8.2.17.5. Статуту);
- прийняття рішення про збільшення статутного капіталу Товариства (п. 8.2.17.6. Статуту);
- прийняття рішення про зменшення статутного капіталу Товариства (п. 8.2.17.7. Статуту);
- прийняття рішення про дроблення або консолідацію акцій (п. 8.2.17.8. Статуту);
- затвердження положень про Загальні збори, Наглядову раду, Голову правління та Ревізійну комісію Товариства, а також внесення змін до них (п. 8.2.17.9. Статуту);
- затвердження інших внутрішніх документів Товариства, якщо інше не передбачено Статутом Товариства (п. 8.2.17.10. Статуту);
- затвердження річного звіту Товариства (п. 8.2.17.11. Статуту);
- розподіл прибутку і збитків Товариства з урахуванням вимог, передбачених законом (п. 8.2.17.12. Статуту);
- прийняття рішення про викуп Товариством розміщених ним акцій, крім випадків обов'язкового викупу акцій, визначених законодавством України (п. 8.2.17.13. Статуту);
- затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом (п. 8.2.17.14. Статуту);
- прийняття рішень з питань порядку проведення Загальних зборів (п. 8.2.17.15. Статуту);
- обрання членів Наглядової ради шляхом кумулятивного голосування, затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів, що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради (п. 8.2.17.16. Статуту);
- прийняття рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради на винятком випадків, встановлених Законом України «Про акціонерні товариства» (п. 8.2.17.17. Статуту);
- обрання голови та членів Ревізійної комісії шляхом кумулятивного голосування, прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень (п. 8.2.17.18. Статуту);
- затвердження висновків Ревізійної комісії (п. 8.2.17.19. Статуту);
- обрання членів лічильної комісії, прийняття рішення про припинення їх повноважень (п. 8.2.17.20. Статуту);
- прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства (п. 8.2.17.21. Статуту);
- обрання та відкликання Голови правління Товариства (п. 8.2.17.22. Статуту);
- прийняття рішення про виділ та припинення Товариства, крім випадку, передбаченого Законом України "Про акціонерні товариства", про ліквідацію Товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна, .що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу (п. 8.2.17.23. Статуту);
- прийняття рішення за наслідками розгляду звіту Наглядової ради, звіту Голови правління, звіту Ревізійної комісії Товариства (п. 8.2.17.24. Статуту);
- затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління Товариства (п. 8.2.17.25. Статуту);
- обрання комісії з припинення Товариства (п. 8.2.17.26. Статуту);
- вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів згідно із Статутом (п. 8.2.17.27. Статуту);
- прийняття рішення про форму існування акцій (п. 8.2.17.28. Статуту).
Рішення загальних зборів акціонерного товариства з питання, винесеного на голосування, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акай, крім випадків, встановлених Законом та Статутом (п. 8.2.21. Статуту).
Відповідно до п. 8.3.1. Статуту, Наглядова рада Товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства, і в межах компетенції, визначеної Статутом та законодавством, контролює та регулює діяльність Виконавчого органу.
Члени Наглядової ради обираються на строк 3 (три) роки в кількості 5 (п'яти) осіб. У разі, якщо корпоративні права держави перевищують 25 відсотків статутного капіталу Товариства, до складу Наглядової ради обов'язково включається Представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи). Головою Наглядової ради Товариства, у статутному капіталі якого корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, обирається представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи) (п. 8.3.2. Статуту).
Відповідно до п. 8.4.1. Статуту, Виконавчим органом Товариства є Правління Товариства, яке складається з 3 (трьох) осіб та Обирається строком на 3 (три) роки.
Згідно п. 8.4.2. Статуту, Правління здійснює управління поточною діяльністю Товариства. До компетенції Правління належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради.
Відповідно до п. 8.4.3. Статуту, правління підзвітне Загальним зборам і Наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Голова правління діє від імені Товариства у межах, встановлених Статутом Товариства і законодавством.
Положеннями п. 8.4.6. Статуту передбачено, що Голова правління вправі без довіреності діяти від імені Товариства; в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені Товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства.
Відповідно до п. 8.4.7. Статуту, Голова правління має право:
- розпоряджатись коштами та майном відповідно до чинного законодавства та нього Статуту, відкривати розрахункові, валютні та інші рахунки в установах банків;
- делегувати виконання окремих функцій іншим посадовим- особам, своїм заступникам, керівникам підрозділів;
- накладати стягнення у відповідності до чинного законодавства;
- укладати договори на здачу в оренду будинків, споруд, виробничих площ, устаткування, приладів, малоцінного інвентарю;
- приймати рішення щодо передачі в заставу, оренду, продаж і відчуження іншими способами майна Товариства, балансова вартість якого не перевищує 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності;
- визначати форму, систему, розмір оплати праці та укладати контракти з керівниками філій та представництв, а також спільних і дочірніх підприємств, відділень та інших відокремлених підрозділів Товариства;
- вирішення кадрових питань Товариства, затвердження штатного розкладу Товариства;
- визначення, в межах затвердженого бюджету, посадових Окладів, форм та систем оплати праці працівників Товариства та інших осіб, що залучаються до роботи згідно із законодавством України;
- розробка та затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку та Інших внутрішніх документів Товариства за винятком тих, затвердження яких віднесено до компетенції Загальних зборів чи Наглядової ради;
- право підпису Довіреностей;
- відкриття рахунків у банківських установах;
- видача наказів та розпоряджень з питань діяльності Товариства; розпорядження відповідно до цього Статуту та законодавства України майном та коштами Товариства;
- наймання та звільнення з роботи працівників Товариства, застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення;
- розподіл обов'язків між своїми заступниками;
- призначення та звільнених з посади керівників підрозділів;
- за погодженням Наглядової ради Товариства призначає та звільняє директора дочірнього підприємства, визначає умови договору (контракту), що укладається з директором дочірнього підприємства та Підписує його;
- погоджує укладання дочірнім підприємством правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує граничний розмір наданих повноважень директору дочірнього підприємства на укладання таких правочинів.
Пунктом 8.4.1. Статуту визначено, що до компетенції Правління належить:
- визначення напрямків поточної діяльності Товариства, затвердження оперативних планів роботи та контроль за їх виконанням;
- організація господарської діяльності Товариства, фінансування, ведення обліку та складання звітності;
- розробка організаційної структури Товариства;
- попередній розгляд питань, що належать до компетенції Загальних зборів, і підготовка цих питань до зборів;
- розробка на Загальні збори пропозицій з питань діяльності Товариства;
- подання на затвердження Загальним зборам річного звіту і балансу Товариства, висновків незалежного аудитора та Ревізійної комісії Товариства;
- підготовка звітів Наглядовій раді щодо виконання основних напрямів діяльності Товариства;
- забезпечення виконання рішень Загальних зборів та Наглядової ради;
- попередній розгляд питань, які виносяться на розгляд Загальних зборів або Наглядової ради, підготовка необхідних інформації та пропозицій;
- організація та забезпечення проведення Загальних зборів;
- залучення експертів до аналізу окремих питань діяльності Товариства;
- затвердження внутрішніх документів Товариства за винятком тих, затвердження яких віднесено до компетенції Загальних зборів чи Наглядової рада;
- вирішення загальних питань Добору, розстановки та перепідготовки кадрів;
- заслуховування звітів посадових осіб структурних підрозділів Товариства і прийняття рішень по них;
- керівництва роботою структурних підрозділів та дочірніх підприємств Товариства, забезпечення виконання покладених на них завдань;
- визначення переліку відомостей, що складають комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства, визначення порядку їх використання та охорони;
- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності працівників Товариства (за винятком посадових осіб Товариства);
- заслуховування звітів посадових осіб дочірніх підприємств та відокремлених підрозділів Товариства;
- інші питання, за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів чи Наглядової ради.
Згідно п. 8.4.9. Статуту, Голова правління Товариства особисто приймає рішення про вчинення правочинів, якщо ринкова, вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності Товариства.
Відповідно до п. 8.5.1. Статуту, для проведення перевірок фінансово-господарської діяльності у Товаристві створюється Ревізійна комісія.
Ревізійна комісія обирається Загальними зборами строком на 3 (три) роки у кількості 4-х (чотирьох) осіб (п. 8.5.2. Статуту).
05.10.2022 між ПАТ МВО «ОРІОН» (Орендодавець) та ТОВ «ЕЛ.К.СТИЛЬ» (Орендар) укладено Договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 (Договір), пункт 1.1. якого передбачає, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування Приміщення, визначені в технічному паспорті від 15.12.2004 р., виданого КП «Одеське МБТІ та РОН» під: літ. «А1», площею 2237,1 кв.м.; літ. «А2», площею 662,4 кв.м,; літ. «А3», площею 1667,9 кв.м.; літ. «А4», площею 644,5 кв.м.; літ. «А5», площею 859,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9.
Приміщення, що передаються в оренду згідно з цим договором, належать Орендодавцю і розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9.
За умовами п. 1.2. Договору, приміщення, зазначені у п.1.1 цього договору, надаються Орендарю з метою здійснення своєї господарської діяльності.
Положеннями п. 1.4. Договору передбачено, що орендодавець гарантує, що уповноважений на укладення та підписання цього договору на визначених у ньому умовах, відповідно до вимог чинного законодавства України.
У зв'язку з незадовільним та непридатним до використання станом орендованого приміщення Орендар здійснює за власний рахунок роботи з поліпшення стану орендованого приміщення та благоустрій прилеглої території. Витрати Орендаря на проведення робіт з поліпшення стану орендованих приміщень підлягають обов'язковому відшкодуванню йому Орендодавцем згідно виставленим рахункам та кошторисної документації. Підписання цього договору свідчить про надання Орендодавцем дозволу Орендарю на проведення останнім ремонтних робіт, пов'язаних з поліпшенням стану приміщень (пункт 1.5).
Відповідно до п. 2.1. Договору, з підписанням цього договору, Орендар має право на проведення робіт для поліпшення стану орендованих приміщень. Таке право Орендаря не тягне за собою сплати орендних платежів.
Після закінчення робіт з поліпшення орендованих приміщень та набуття стану приміщення та прилеглої території придатних для використання, Сторони підписують Акт приймання-передачі приміщень у платне строкове користування, який є підставою для нарахування орендних платежів Орендарю (пункт 2.2).
Приміщенні і прилегла територія передаються Орендодавцем Орендарю шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі (Додаток №1 до договору). Після підписання, акт приймання-передачі є додатком до цього договору і складає невід'ємну його частину.
У п. 2.4. Договору передбачено, що передача Приміщення в оренду не тягне за собою надання Орендарю права власності на зазначене Приміщення. Орендоване Приміщення залишається у власності Орендодавця, а Орендар користується ним на протязі строку оренди.
Згідно п. 3.1. Договору, Орендодавець зобов'язується:
- забезпечити Орендарю доступ до Приміщень для проведення останнім ремонтних робіт з поліпшення їх стану;
- відшкодувати (оплатити) Орендарю вартість ремонтних робіт, а в разі прострочення такої оплати відшкодувати також штрафні санкції;
- після закінчення ремонтних робіт підписати. Акт приймання-передачі приміщень у платне строкове користування;
- не перешкоджати Орендарю у використанні Приміщень;
- передати Орендарю Приміщення по акту приймання-передачі;
- не перешкоджати Орендарю в використанні Приміщення за умовою дотримання Орендарем своїх зобов'язань за цим договором і правил внутрішнього розпорядку Орендодавця.
За умовами п. 3.2. Договору Орендар зобов'язується:
- здійснити за власний рахунок роботи з поліпшення орендованих приміщень для поліпшення його стану з подальшим відшкодуванням йому вартості такого ремонту;
- використовувати орендоване Приміщення у цілях, передбачених цим договором;
- утримувати орендоване Приміщення, прилеглу територію, інженерні мережі в належному стані, передбаченому санітарними, протипожежними, іншими правилами і нормами технічної експлуатації;
- не допускати перевантаження інженерних мереж;
- при необхідності самостійно отримати в державних органах влади дозволи, необхідні для роботи Орендаря у Приміщеннях та прилеглій території;
- не забруднювати територію Орендодавця та прилеглу територію;
- забезпечити прибирання, благоустрій і вивіз сміття в Приміщеннях та з прилеглої до Приміщення території;
- дбайливо відноситися до Приміщення, не допускати його ушкодження і/або погіршення;
- своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування Приміщенням та інші платежі, передбачені цим договором;
- забезпечити охорону орендованого Приміщення;
- при припинені дії цього договору повернути Приміщення Орендодавцю;
Орендодавець має право;
- перевіряти дотримання Орендарем умов цього договору;
- у випадку виявлення порушень договору Орендодавець має право давати відповідні- приписи, обов'язкові для виконання Орендарем у встановлений термін.
У п. 3.3. Договору сторони погодили, що Орендар має право:
- вимагати від Орендодавця відшкодування вартості проведених робіт на об'єкті оренди;
- в разі порушення Орендодавцем строків сплати вартості робіт з поліпшення орендованих Приміщень, вимагати від нього сплати штрафних санкцій;
- за власний рахунок страхувати Приміщення від будь якого страхового ризику, як то пошкодження та зруйнування внаслідок природних катастроф, пожежу, шкоду, спричинену водою, навмисні дії третіх осіб, авіакатастроф та руйнування, спричинені уламками від них;
- на власний розсуд прийняти рішення щодо страхування своїх удосконалень, обладнання, рухомого майна та меблів, що знаходяться у Приміщеннях.
Згідно п. 4.1. Договору, оплата вартості ремонтних робіт здійснюється Орендодавцем на підставі виставлених Орендарем рахунків Орендодавцю. Вартість проведених Орендарем ремонтних робіт не підлягає компенсації за рахунок майбутніх орендних платежів та відшкодовується Орендодавцем протягом 10-ти денного строку з моменту виставлення йому рахунку (рахунків) та кошторисної документації.
Розмір орендної плати та строки її сплати встановлюються після підписання Сторонами Акту приймання-передачі приміщень у платне строкове користування, але не вище середньоринкової вартості, що буде визначатись в додатковій угоді (пункт 4.2).
При відшкодуванні Орендодавцем витрат на проведення робіт з поліпшення орендованих приміщень, Орендар зобов'язаний надати Орендодавцю кошторисну, а також іншу документацію на здійснення ремонтно-будівельних робіт. Така документація необхідна для відображення у бухгалтерському обліку Орендодавця збільшення вартості об'єкта оренди. При цьому, Сторони домовились, що Орендар стає власником та має право на всі поліпшення, які здійсненні ним за свій рахунок та можуть бути відокремлені від Об'єкту оренди без його пошкодження (пункт 4.4).
У п. 5.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 05 вересня 2025 року.
За умовами п. 5.2. Договору, він припиняє свою дію у випадку:
- закінчення строку, на який був укладений; за угодою сторін; у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно п. 5.3. Договору, Орендодавець може розірвати цей договір достроково, якщо:
- у випадку прострочення оплати орендної плати Орендарем більше ніж на два місяці.
Пункт 5.7 договору передбачає, що орендар має переважне право на укладання (поновлення) договору після припинення його дії на тих самих умовах на той самий строк (2 роки 11 місяців), при ньому таке право Орендарем реалізується шляхом подання в строк, встановлений в п. 5.1. письмової заяви Орендодавцеві про своє бажання продовжити дію Договору, при цьому Орендодавець не має право відмовити у продовжені строку дії договору на той самий строк на тих самих умовах при дотриманні Орендарем умов Договору в період його дії.
Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором Сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п. 7.2. Договору, за прострочення відшкодування Орендареві витрат, пов'язаних з проведенням поліпшення орендованого приміщення, Орендодавець сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості таких робіт та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
За прострочення оплати орендної плати або плати за комунальні послуги Орендар сплачує Орендодавцю штраф в розмірі 10% від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (пункт 7.3).
Даний Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін. Зокрема від імені ПАТ «МВО «ОРІОН» даний договір був підписаний т.в.о. Голови правління Ковальчуком К.А., який діяв на підставі Статуту.
В матеріалах справи міститься доповідна записка юриста ПАТ «МВО «ОРІОН» на адресу Голови правління ПАТ «МВО «ОРІОН» від 23.02.2024, відповідно до якої повідомляється, що з 15.09.2022 по 05.10.2022, юридичний відділ Товариства не отримував доручення щодо розробки договору оренди виробничих та складських приміщень за адресою м. Одеса, вул. Степова, 9 від т.в.о. голови правління ПАТ «МВО «ОРІОН» Ковальчук К.А., відповідно не досліджував, не аналізував та не надавав правову оцінку жодному договору оренди за вищевказаною адресою. Договір оренди за №170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень від 05.10.2022 юридичний відділ отримав 11.01.2023 з претензією ТОВ «ЕЛ.К.СТИЛЬ».
Крім того, міститься доповідна записка юриста ПАТ «МВО «ОРІОН» на адресу Голови правління ПАТ «МВО «ОРІОН» від 29..02.2024, відповідно до якої повідомляється, що з 15.09.2022 по 05.10.2022, юридичний відділ Товариства не отримував доручення щодо звернення до суб'єкта оціночної діяльності щодо отримання висновку про вартість майна (звіту про оцінку майна) за адресою м. Одеса, вул. Степова, 9.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/79/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» до Публічного акціонерного товариства «МАШИНОБУДІВНЕ ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ОРІОН» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 602 796,80 грн за проведені ремонті роботи за Договором №170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень від 05.10.2022 у зв'язку з порушення умов останнього в частині здійснення оплати вартості ремонтних робіт у сумі 1 457 088,00 грн та нарахованих 10% штрафу у зв'язку із простроченням строку оплати вартості ремонтних робіт.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 у справі №916/79/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» до Публічного акціонерного товариства «МАШИНОБУДІВНЕ ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ОРІОН» про стягнення 1602796,80 грн заборгованості задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «МАШИНОБУДІВНЕ ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ОРІОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» 1 602 796,80 грн заборгованості та 24 041,94 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МАШИНОБУДІВНЕ ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ОРІОН» задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 у справі №916/79/23 скасовано; відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» до Публічного акціонерного товариства «МАШИНОБУДІВНЕ ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ОРІОН» про стягнення 1 602 796,80 грн заборгованості.
Дана постанова обгрунтована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» не доведено факту виконання робіт за договором №170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень від 05.10.2022, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову у даній справі відсутні.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, постанова Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 924/1351/20 (924/1175/21)).
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши Договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 від 05.10.2022 колегія суддів встановила, що даний договір має ознаки як договору оренди, так і договору підряду.
Адже за умовами договору ПАТ МВО «ОРІОН» передало, а ТОВ «ЕЛ.К.СТИЛЬ» прийняло в строкове, платне користування Приміщення, визначені в технічному паспорті від 15.12.2004 р., виданого КП «Одеське МБТІ та РОН» під: літ. «А1», площею 2237,1 кв.м.; літ. «А2», площею 662,4 кв.м,; літ. «А3», площею 1667,9 кв.м.; літ. «А4», площею 644,5 кв.м.; літ. «А5», площею 859,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9.
Дані положення договору свідчать про наявність у ньому ознак договору оренди.
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору, у зв'язку з незадовільним та непридатним до використання станом орендованого приміщення Орендар здійснює за власний рахунок роботи з поліпшення стану орендованого приміщення та благоустрій прилеглої території. Витрати Орендаря на проведення робіт з поліпшення стану орендованих приміщень підлягають обов'язковому відшкодуванню йому Орендодавцем згідно виставленим рахункам та кошторисної документації. Підписання цього договору свідчить про надання Орендодавцем дозволу Орендарю на проведення останнім ремонтних робіт, пов'язаних з поліпшенням стану приміщень.
Відповідно до п. 2.1. Договору, з підписанням цього договору, Орендар має право на проведення робіт для поліпшення стану орендованих приміщень. Таке право Орендаря не тягне за собою сплати орендних платежів.
Після закінчення робіт з поліпшення орендованих приміщень та набуття стану приміщення та прилеглої території придатних для використання, Сторони підписують Акт приймання-передачі приміщень у платне строкове користування, який є підставою для нарахування орендних платежів Орендарю (пункт 2.2).
Крім того, відповідно до п. 4.1. Договору, оплата вартості ремонтних робіт здійснюється Орендодавцем на підставі виставлених Орендарем рахунків Орендодавцю. Вартість проведених Орендарем ремонтних робіт не підлягає компенсації за рахунок майбутніх орендних платежів та відшкодовується Орендодавцем протягом 10-ти денного строку з моменту виставлення йому рахунку (рахунків) та кошторисної документації.
Дані положення договору свідчать про те, що він містить ознаки договору підряду, за умовами якого ТОВ «ЕЛ.К.СТИЛЬ» проводить підрядні роботи по ремонту приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9, яке належить позивачу у період часу до передачі приміщення в оренду, а позивач відповідно зобов'язується оплатити вартість таких ремонтних робіт.
Таким чином, колегія суддів вважає за потрібне дослідити правомірність укладення договору оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 від 05.10.2022, як в частині умов оренди, так і в частині умов підряду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
До основних завдань Фонду належить, зокрема, управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України (п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України»).
Також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду належить, зокрема: захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.
Фонд є органом управління корпоративними правами держави у розмірі 2 883 281 простих іменних голосуючих акцій, що становить 50,00% +1 акція статутного капіталу ПАТ «Машинобудівне виробниче об'єднання «Оріон».
Як було встановлено вище, наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році», ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліку об'єктів малої приватизації.
Наказом Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» приватизацію яких розпочато в 2018 році та має бути продовжено в 2019 році.
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році.
Наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків, об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліку об'єктів малої приватизації, що вбачається з Додатку №1 до Наказу ФДМУ № 1 від 04.01.2022. Приватизації підлягає державний пакет
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об'єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо:
- вчинення правочину та/або господарського зобов'язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов'язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги, передбаченої цим абзацом;
- укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства;
Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.
Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об'єкта.
У разі якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) якого належать державі, і загальні збори акціонерів (учасників) прийняли рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання господарським товариством згоди від державних органів приватизації не вимагається.
Враховуючи те, що державний пакет акцій ПАТ «МВО «ОРІОН» у кількості 2 883 281 штук акції, що становить 50 % + 1 акція, Товариство включено до переліку об'єктів малої приватизації, то відповідно до положень ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» укладення договору оренди нерухомого майна (приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9) можливо виключно за умови згоди органу приватизації (Фонду державного майна України) або за рішенням загальних зборів акціонерів про надання згоди на вчинення таких дій.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями Фонду державного майна України, орган приватизації не надавав згоду на укладення договору оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 від 05.10.2022.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що Загальні збори акціонерів ПАТ «МВО «ОРІОН» приймали рішення про надання згоди на укладення договору оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 від 05.10.2022.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Отже, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.
За приписами статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно п. 8.4.9. Статуту, Голова правління Товариства особисто приймає рішення про вчинення правочинів, якщо ринкова, вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності Товариства.
Колегія суддів також зазначає, що при укладенні спірного договору правочину не проводилася оцінка вартості нерухомого майна, переданого в оренду, в свою чергу без визначення вартості майна неможливо встановити чи перевищує предмет правочину 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період.
Тобто при укладенні договору оренди не було встановлено наявність повноважень Голови правління ПАТ «МВО «ОРІОН» на укладення такого договору, всупереч вимогам Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Статуту позивача. Що в свою чергу свідчить про укладення такого правочину з перевищенням повноважень Голови правління та без подальшого погодження наглядовою радою.
Крім того, було відсутнє фактичне погодження такого правочину, адже відсутні докази прийняття даного правочину позивачем до виконання.
Дані обставини свідчать про те, при укладенні договору оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 від 05.10.2022 саме в частині передачі об'єкту нерухомого майна в оренду були порушенні вимоги ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та п. 8.4.9. Статуту.
Таким чином, в силу положень ст. 203 та 215 ЦК України договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 від 05.10.2022 в частині передачі об'єкту нерухомого майна в оренду підлягає визнанню недійсним.
В свою чергу, як договір підряду, оскаржуваний договір не містить відомостей щодо вартості проведення таких ремонтних (підрядних) робіт.
Таким чином, для визначення порядку укладання договору, за яким у ПАТ «МВО «Оріон» виникає обов'язок сплати грошових коштів за відповідні послуги, повинна бути проведена оцінка ринкової вартості предмету оренди. Після чого, необхідно погодити вартість робіт, і у разі, якщо вартість таких робіт не перевищувала 10 %, від ринкової вартості предмету оренди, Голова правління мав права одноособово прийняти рішення щодо укладання даного договору без погодження з Наглядовою радою.
В іншому випадку рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25% вартості активів за даними останньої річної звітності Товариства приймаються Наглядовою радою (п. 8.3.19.16 Статуту).
Відсутність вартості таких підрядних робіт не дає змогу на момент укладення такого правочину встановити чим мав Голова правління на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та п. 8.4.9. Статуту ПАТ «МВО «Оріон» самостійно, без погодження Загальних зборів, органу приватизації та наглядової ради укладати такий правочин. Тобто даний правочин був вчинений Головою правління з перевищенням повноважень та без подальшого схвалення.
Окрім того, колегія суддів дійшла наступного висновку: відсутність вартості підрядних робіт в Договорі допущена при укладенні Договору з метою ухилення від вимоги, передбаченої ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Дані обставини свідчать про те, що при укладенні договору оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 від 05.10.2022 саме в частині проведення підрядних робіт були порушенні вимоги ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та п. 8.4.9. Статуту, що свідчить про наявність підстав для визнання такого договору недійсним.
Посилання відповідача на те, що вартість підрядних робіт становить 1 457 088,00 грн не приймаєтсья колегією суддів до уваги, адже така вартість не була визначена при укладенні оскаржуваного договору. Більше того, відповідач вказує, що саме на таку вартість були проведені ремонтні роботи, однак, як було встановлено Південно-західним апеляційним господарським судом постановою від 06.03.2025 в межах справи №916/79/23, факт виконання ремонтних робіт за договором №170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень від 05.10.2022 взагалі не доведено.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що станом на 30.06.2022 у ПАТ «МВО «ОРІОН» було передано в оренду 76 приміщень, а станом на 30.09.2022 - 75 приміщень, адже дані обставини жодним чином не відносяться до предмету нашого спору.
Посилання апелянта на те, що Фонд державного майна України, маючи у наглядовій раді ПАТ «МВО «ОРІОН» чотирьох із п'яти представників, не заперечував проти укладення Договору, не подавав позовів щодо визнання його недійсним, не висловлював жодних заперечень упродовж півтора року з моменту укладення, не приймаютсья колегією суддів до уваги, адже дані обставини жодним чином не спростовують того, що при укладенні спірного договору були порушені вимоги Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Цивільного кодексу України та Статуту товариства.
Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.
Отже, загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.
Так, частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч.2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (п.7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч.1 ст.2 ГПК (ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України).
Уточнюючи висновок, викладений в п.5.29 постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в п.154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч.1 ст.216, ст.387, частин 1, 3 ст.1212 ЦК).
Об'єднана палата у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 уточнила висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц: «Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.
Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.»
В той же час, Договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень за №170 від 05.10.2022 не виконувався сторонами спору, адже підрядні роботи не виконувалися відповідачем та не оплачувалися позивачем, в свою чергу позивач не передавав, а відповідач не приймав майно в користування та не здійснював оплату за таке користування.
Таким чином, оскільки Договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень за №170 від 05.10.2022 не виконувався сторонами, то вимога про визнання його недійсним без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту, адже у даному випадку такі наслідки відсутні.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позову та визнання недійсним Договору оренди виробничих, складських та офісних приміщень за №170 від 05.10.2022, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ».
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку, суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про задоволення позову, колегія суддів покладає витрати позивача на сплату судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на відповідача.
Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 по справі № 910/2713/24 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
« 1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати недійсним Договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень за №170 від 05.10.2022, укладений між Публічним акціонерним товариством «Машинобудівне виробниче об'єднання «ОРІОН» (65098, м. Одеса, вул. Гаркавого, буд. 6, код ЄДРПОУ 14309913) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» (02121, м. Одеса, вул. Архітектора Вербицького, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 35944954).
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» (02121, м. Одеса, вул. Архітектора Вербицького, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 35944954) на користь Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» (65098, м. Одеса, вул. Гаркавого, буд. 6, код ЄДРПОУ 14309913) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 3 028,00 грн.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.К.СТИЛЬ» (02121, м. Одеса, вул. Архітектора Вербицького, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 35944954) на користь Публічного акціонерного товариства Машинобудівельне виробниче об'єднання «ОРІОН» (65098, м. Одеса, вул. Гаркавого, буд. 6, код ЄДРПОУ 14309913) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн.
Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран