17 квітня 2025 рокуСправа №160/33619/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
20.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій вона просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 02.10.2024 №046350013039, щодо відмови ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: 40329345, юридична адреса: площа Центральна, буд. 3 м. Чернівці, 58002) зарахувати до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком:
- період навчання Позивачки в середньому професійно-технічному училищі №3 м. Павлограда з 01.09.1985 по 20.07.1988 на підставі диплому НОМЕР_2 від 20.07.1988;
- період роботи Позивачки згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 25.10.1988.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: 40329345, юридична адреса: площа Центральна, буд. 3 м. Чернівці, 58002) зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах:
- період навчання Позивачки в середньому професійно-технічному училищі № 3 м. Павлограда з 01.09.1985 по 20.07.1988 на підставі диплому НОМЕР_2 від 20.07.1988;
- період роботи Позивачки згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 25.10.1988.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: 40329345, юридична адреса: площа Центральна, буд. 3 м. Чернівці, 58002) призначити ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII) з дати звернення Позивачки із відповідною заявою, тобто з 24.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем не зараховано періоди роботи у періоди роботи у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» з 18.05.2007 по 05.06.2019. 24.09.2024 позивачка звернулася із заявою про зарахування стажу роботи у подвійному розмірі враховуючи його у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", проте 02.10.2024 їй було відмовлено у зарахуванні періодів роботи після 01.01.2004.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).
06.01.2025 від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі зазначають, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, та посилаються на те, що після набрання чинності Законом № 1058, тобто з 01.01.2004, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному обчислюється періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
08.01.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник наполягає на задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , звернулась 24.09.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у подвійному розмірі, так як остання у зазначені періоди роботи працювала на посадах, що передбачають пільгове обчислення згідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.10.2024 №046350013039 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 з 01.01.2004, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному обчислюється періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Підрахований відповідачем пільговий, страховий стаж та стаж роботи за Списком № 2 є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , однак стаж роботи у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» у туберкульозному відділенні, згідно розрахунку стажу зарахований в одинарному розмірі, а не подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивачка звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд звертає увагу, що до внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Отже, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
У свою чергу, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі Закон - №2148-VIII), 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Так, зокрема, згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Окрім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.
Однак, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII".
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"- г 2 статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам ...".
При цьому, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (часу прийняття Рішення КСУ від 23.01.2020 №1-р/2020) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №2, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 50 років за пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Згідно положень частини 1 статті 6 КАС України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є практичними та ефективними. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №1, зокрема пункт "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021, ухваленого за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20 (адміністративне провадження № Пз/9901/32/20).
Відтак, суд дійшов висновку, що в даній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Отже, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Як уже зазначалося судом, відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу на пільгових умовах за списком №2, розглянувши подані нею необхідні документи, фактично погодився з тим, що позивачка має пільговий стаж 24 років 1 місяць 10 днів (що є більше обов'язкових 20 років), з чим погоджується суд.
Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:
- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу;
- зайнятості повний робочий день на роботі з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при досягненні нею 50 років набула право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки має стаж роботи за Списком № 2 - 32 роки 6 місяців 9 днів.
З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом із заявою всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умов для призначення позивачці пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не може бути позбавленою гарантованого пенсійного забезпечення.
Щодо вимоги зарахувати період роботи з 29.05.2013 по 30.04.2019 та з 02.05.2019 по 28.12.2023 в подвійному розмірі відповідності до ст. 60 Закону №1788-XII, суд встановив такі обставини.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 25.10.1988 та довідки від 25.02.2020 №30 судом встановлено, що позивач з 18.05.2007 по 05.06.2019 працювала у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» у туберкульозному відділенні.
Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких ОСОБА_2 була прийнята на роботу.
Відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала на посаді молодшої медичної сестри (буфетниці).
Крім того, стаж позивачки підтверджується записами у трудовій книжці.
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не зараховано до страхового стажу позивача періоди згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_3 від 25.10.1988, оскільки ім'я ОСОБА_3 не відповідає даним паспорта ОСОБА_3 , тому відсутня правова норма в Законі №1058-IV та відсутній обов'язок враховувати статтю 60 Закону №1788-XII для обрахунку стажу з 01.01.2004.
Також, період з 01.09.1985 по 20.07.1988 ОСОБА_4 навчався у Павлоградському середньому професійно-технічному училиці №3 та отримала кваліфікацію повар четвертого розряду, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 та записом в трудовій книжці.
Отже, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією не перевищує 3 місяців, то період навчання позивача в ПТУ має бути зарахований до пільгового трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №683/1774/16-а.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до спеціального стажу час навчання в ПТУ, відтак незаконно прийняв рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №513/1195/16-а та від 01.03.2021 у справі №127/1762/17.
Отже, суд вважає, що висновки відповідача про не включення до страхового стажу періоду навчання є нормативно необґрунтованими.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до страхового стажу позивача період навчання є протиправним. Як наслідок, вказані періоди роботи позивача належить зарахувати до пільгового та страхового стажу.
Однак суд враховує, що вимогами пункту 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Крім того, редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №160/14078/22. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII періоди роботи позивачів в закладах, визначених у статті 60 Закону №1788-XII, після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та визначення відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, враховуючи, що станом на час внесення Законом України від 02.03.2015 №213-VIII змін у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач здобула необхідний загальний і спеціальний страховий стаж, на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії (24.09.2024) досягла 50-річного віку, за розрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області має необхідний спеціальний стаж роботи за Списком №2 та загальний страховий стаж, суд зазначає, що з 23.01.2020 - моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у позивача виникло право на призначення відповідної пільгової пенсії, тому порушене її право підлягає захисту шляхом зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити позивачу з 24.09.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Підсумовуючи все вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією позивач підтвердив сплату судового збору за звернення до суду із даним позовом у 1211,20 грн.
Суд дійшов висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 02.10.2024 №046350013039 щодо відмови ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: 40329345, юридична адреса: площа Центральна, буд. 3 м. Чернівці, 58002) зарахувати до страхового стажу для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 за віком:
- період навчання ОСОБА_1 в середньому професійно-технічному училищі №3 м. Павлограда з 01.09.1985 по 20.07.1988 на підставі диплому НОМЕР_2 від 20.07.1988;
- період роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 25.10.1988.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: 40329345, юридична адреса: площа Центральна, буд. 3 м. Чернівці, 58002) зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах:
- період навчання ОСОБА_1 в середньому професійно-технічному училищі № 3 м. Павлограда з 01.09.1985 по 20.07.1988 на підставі диплому НОМЕР_2 від 20.07.1988;
- період роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 25.10.1988.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: 40329345, юридична адреса: площа Центральна, буд. 3 м. Чернівці, 58002) призначити ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII) з дати звернення Позивачки із відповідною заявою, тобто з 24.09.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез