Справа № 510/2139/24
Провадження №2/510/887/25
09.04.25 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.
Представник позивачки- ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про народження позивачки; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія домової книги; копія державного акту серії ЯЕ №660760 від 23.11.2007р. про право власності на земельну ділянку - земельну ділянку площею 1,00 га із кадастровим номером 5124180500:01:004:0265, розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області, виділену для ведення особистого селянського господарства; копія державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №570, виданого на підставі рішення Долинської сільської ради від 17.01.1994р., - земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області, виділену для ведення особистого підсобного господарства; копія витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 25.09.2024р.; копія архівного витягу з рішення виконавчого комітету Долинської сільської ради від 16.04.1992р. №5 «Про надання дозволу мешканцям села Долинське на будівництво індивідуальних житлових будинків по АДРЕСА_1 » про виділення ОСОБА_4 під житлову забудову земельної ділянки площею 0,15 га; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.06.2021р.; відповідь завідувачки Ренійської райдержнотконтори від 20.03.2025р.; копія заяви ОСОБА_2 від 04.06.2019р. про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка; копія заяви ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 від 31.07.2020р. про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на транспортний засіб; копія довідки Виконавчого комітету Ренійської міської ради від 05.06.2019р. про склад сім'ї ОСОБА_4 на день його смерті; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 05.06.2019р.; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 05.06.2019р. (заповіти/спадкові договори); копія витягу про реєсрацію в Спадковому реєстрі від 05.06.2019р. (дата заведення спадкової справи - 05.06.2019р.); копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2020р.; копія витягу про реєстрацію свідоцтва про право на спадщину в Спадковому реєстрі; Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 18.03.2025р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є донькою ОСОБА_4 , відповідачка являється вдовою померлого.
За життя ОСОБА_4 належало наступне майно:
-земельна ділянка площею 1,00 га із кадастровим номером 5124180500:01:004:0265, розташована на території Долинської сільської ради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області, виділена для ведення особистого селянського господарства, - згідно державного акту серії ЯЕ №660760 від 23.11.2007р. про право власності на земельну ділянку;
-земельна ділянка площею 0,10 га, розташована на території Долинської сільської ради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області, виділена для ведення особистого підсобного господарства, - згідно державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №570, виданого на підставі рішення Долинської сільської ради від 17.01.1994р.;
-право на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва індивідуального житлового будинку, - згідно рішення виконавчого комітету Долинської сільської ради від 16.04.1992р. №5 «Про надання дозволу мешканцям села Долинське на будівництво індивідуальних житлових будинків по АДРЕСА_1 ».
На випадок смерті ОСОБА_4 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом. Про це свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 18.03.2025р. (дата заведення спадкової справи - 05.06.2019р.).
Незважаючи на своєчасне звернення позивачки за прийняттям спадщини, оформити її в повному обсязі неможливо у зв'язку із тим, що в неї були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.
Відповідачка у справі на спадщину не претендує, у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини, не заперечує, щоб спадщину оформила позивачка.
У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину (на земельні ділянки), їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані спадкові об'єкти, про що 29.06.2021р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Надати такі документи (їх оригінали) позивачка не може, оскільки за життя її батько втратив їх, а щодо земельної ділянки площею 0,15 г - то взагалі не встиг отримати правовстановлюючий документ, оскільки не завершив процедуру приватизації землі.
Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та підпису нотаріуса.
Отже, після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_4 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачка на неї не претендує, відмовилась від спадщини в нотаріальному порядку.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Як було встановлено судом, після смерті ОСОБА_4 його донька - ОСОБА_1 прийняла спадщину на належне йому майно за законом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті батька у неї були відсутні належні правовстановлюючі документи на вищевказані об'єкти спадкового майна. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідні свідоцтва позивачка не має можливості (хоча право на частину спадкового майна (на транспортний засіб) вона оформила та отримала відповідне свідоцтво).
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по своєчасній подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. Крім того, після смерті ОСОБА_4 позивачка фактично управляє та володіє спадковим майном (зберігає технічні документи на земельні ділянки, розпоряджається щодо їх цільового використовування тощо).
Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, успадкувавши також і право на завершення приватизації земельної ділянки, на яку мав право ОСОБА_4 , але не завершив цю процедуру у зв'язку із своєю смертю.
Як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
За змістом статті 1296 ЦК України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до частин 1, 4 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання. Виходячи з вимог частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва тощо.
Згідно зі статтею 118 ЗК України процедура приватизації розпочинається після надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.
Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Згідно статті 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкодавці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Відтак, до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв'язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивачка являється суб'єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на:
-земельну ділянку площею 1,00 га із кадастровим номером 5124180500:01:004:0265, розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області, виділену для ведення особистого селянського господарства, - згідно державного акту серії ЯЕ №660760 від 23.11.2007р. про право власності на земельну ділянку;
-земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області, виділену для ведення особистого підсобного господарства, - згідно державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №570, виданого на підставі рішення Долинської сільської ради від 17.01.1994р.;
-завершення процедури приватизації та одержання документу про право власності на ім'я ОСОБА_1 наземельну ділянку площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену ОСОБА_4 для будівництва індивідуального житлового будинку згідно рішення виконавчого комітету Долинської сільської ради від 16.04.1992р. №5 «Про надання дозволу мешканцям села Долинське на будівництво індивідуальних житлових будинків по вул. Польовій»,
що належали ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вячеслав ДУДНИК