Справа № 510/2889/24
Провадження № 2/510/974/25
19.03.25 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.
Представник позивачки - ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 10.04.2018р.; копія технічного паспорту на 20/55 часток в житловому будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованому по АДРЕСА_1 ; копія договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 15.06.2024р.; копія розписки від 15.06.2024р.; копія акту прийому-передання за договором купівлі-продажу; пропозиція-звернення від 25.09.2024р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , діюча через свого представника, звернулась до суду із вищезгаданими вимогами до відповідачки ОСОБА_2 , зазначивши, що 15.06.2024 р. між нею та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю належних їй 20/55 часток в житловому будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованому по АДРЕСА_1 - за 120500 грн. 15.06.2024р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день позивачка передала відповідачці обумовлену суму, а відповідачка передала документи на відповідні частки житлового будинку (які були в неї в наявності). У майбутньому відповідачка пообіцяла позивачці засвідчити договір купівлі-продажу нерухомості в нотаріальному порядку.
Після вчинення правочину позивачка розпорядилась щодо догляду за придбаними частками житлового будинку, зробила там ремонт, сплачує всі необхідні комунальні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину позивачка неодноразово зверталась до відповідачки, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухилялась, на прохання позивачки про зустріч не реагує, мотивуючи нестачею вільного часу, матеріальними труднощами та ін. Пізніше, при зустрічі, відповідачка пояснила, що засвідчити угоду в нотаріальному порядку неможливо, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу (15.06.2024р.) вона не рахувалась зареєстрованим власником відповідних часток будинку а фактично володіла ними. Так, житловий будинок в цілому належить відповідачці на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 10.04.2018р., однак ОСОБА_2 не зареєструвала належне їй право власності у Державному реєстрі речових прав.
При зверненні до відповідних органів із питанням про переоформлення документації на відповідні частки житлового будинку на себе, позивачці було роз'яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину, крім того, письмовий договір купівлі-продажу від 15.06.2024р. було укладено від імені продавця, який на той час не був оформлений ( не зареєстрував належне йому право власності у державному реєстрі прав власності) власником об'єкту продажу. Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена була звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Також не підлягає віндикації майно, що було продане набувачу у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребуване в усіх випадках.
Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього. Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Враховуючи вищевикладені засади законодавства, сторона у справі - позивачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки на час укладення письмової угоди про купівлю-продаж 20/55 часток в житловому будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованому по АДРЕСА_1 , вона не знала і не могла знати про те, що ОСОБА_2 не мала права на відчуження нерухомості, у зв'язку із тим, що вона належним чином не оформила право власності на цей будинок. Отже, вбачаються правові підстави для набуття позивачкою права власності на вищевказану нерухомість, як добросовісним набувачем.
Як вже зазначалося вище, між позивачкою та відповідачкою була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідачка ОСОБА_2 продала, а позивачка купила 20/55 часток в житловому будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованому по АДРЕСА_1 за 120500 грн. 15.06.2024р. позивачка передала відповідачці обумовлену суму, а відповідачка передала позивачці документи на відповідні частки житлового будинку (які були в наявності) за цією адресою. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити договір нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Оскільки це виявилося неможливим, позивачка звернулась до суду із відповідним позовом.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідачки щодо відповідних часток житлового будинку та встановленні права на нерухомість у позивачки як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на нерухомість за позивачкою, як добросовісним набувачем.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 330, 388, 397, 657 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) право власності на:
-20/55 часток в житловому будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованому по АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вячеслав ДУДНИК