Справа № 748/3001/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/447/25
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засідання в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2025 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Чернігова, громадянину України, не працюючому, фактично проживаючому по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимому, продовжений строк тримання під вартою до 07 червня 2025 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав, що розгляд кримінального провадження перебуває на стадії судового розгляду, докази сторін кримінального провадження не досліджені, при цьому, підстав для скасування запобіжного заходу або заміни його на більш м'який суд не встановив, ризики, що були враховані під час обрання запобіжного заходу на даний час не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 ухвалу суду в частині продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить змінити та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб.
Аргументує тим, що на порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , прокурором не було надано суду жодних доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а визначальними обставинами прийняття оскаржуваного рішення стали припущення.
Жодних доказів того, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, впливати на свідків або вчиняти нові злочини суду надані не були.
Крім того, на підтвердження стану здоров'я ОСОБА_6 суду були надані медичні довідки з медичної частини ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», у відповідності до яких вбачається, що за час перебування в СІЗО у обвинуваченого діагностовано низку тяжких та хронічних захворювань, в тому числі й ВІЧ-інфекцію.
На думку захисника, суд формально віднісся до вивчення наданих до клопотання доказів, а текст викладеного в ухвалі майже ідентичний до тексту клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що суд безпідставно відмовив у клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу, не зважаючи на той факт, що прокурор в чергове не надав жодного доказу, що злочин в якому обвинувачується ОСОБА_6 , носить виключний характер, або маються якісь інші обставини, що надають підстави вважати, що зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Під час надання пояснень в Чернігівському районному суді сторона захисту неодноразово звертала увагу на наявність у обвинуваченого тісних соціальних зв'язків, на підтвердження чого матеріали кримінального провадження містять необхідні та належні документи.
Звертає увагу, що за час, що минув з дня обрання запобіжного заходу, не знайшла свого підтвердження жодна з обставин, крім тяжкості статті за якою підозрюється ОСОБА_6 , на підставі яких слідчий та прокурор клопотав про обрання та продовження тримання під вартою. Судові засідання постійно переносяться через неявку свідків.
Вказує на те, що формальний розгляд клопотання, хибна оцінка доказів, порушення вимог КПК України, Конвенції та практики Європейського суду призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення в частині продовження тримання під вартою, яке підлягає зміні.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, вказали на відсутність заявлених у клопотанні ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , які не були підтверджені доказами, а судом не спростовано можливості застосування інших більш м'яких видів запобіжних заходів, у зв'язку з чим до ОСОБА_6 цілком можливо застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, прокурора, який заперечив проти доводів сторони захисту, звернув увагу на тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення, особу підозрюваного та його соціальний статус, вказав на неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження.
У провадженні Чернігівського районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000000853 від 11 червня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а не ч. 3 ст. 309 КК України, як про це безпідставно вказує захисник в апеляційній скарзі.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, вчиненого з корисливих мотивів (з метою збуту), яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Ризик, це завжди ймовірність настання того чи іншого факту, тому твердження захисника про те, що прокурором не наведено конкретних ризиків, а лише ймовірні, є безпідставним. Адже, у разі настання будь-якого з вказаних у клопотанні ризиків, це вже буде неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого.
Колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, при цьому, кримінальні правопорушення були вчинені з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, у особливо великих розмірах, тобто речовини, розповсюдження якої останнім часом поширюється серед молоді, що становить високу суспільну небезпеку для громадян.
На час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, судовий розгляд ще не завершений, не всі свідки допитані, не всі докази досліджені, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням встановлених у кримінальному провадженні обставин, має місце обґрунтованість твердження сторони обвинувачення про існування ризиків ухилення ОСОБА_6 від явки до суду, впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень та невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Твердження захисника про те, що наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків не підтверджується жодними об'єктивними даними, адже стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , носить виключний характер, або маються якісь інші обставини, що надають підстави вважати, що зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, не приймаються до уваги, як безпідставні.
Виключність даного кримінального провадження полягає в суспільній небезпеці кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, та відсутністю підтверджених стороною захисту обставин, які б вказували, що при застосуванні більш м'якого виду запобіжного заходу, обвинувачений дотримуватиметься належної процесуальної поведінки.
Факт наявності сім'ї, за відсутності дружини та дітей, які б перебували на його утриманні, та місця проживання не є тими обставинами, які свідчать про можливість застосування іншого запобіжного заходу. При цьому, доказів того, що обвинувачений працював до затримання, або отримував прибутки від будь-якого законного виду діяльності, стороною захисту не надані, при цьому, метою вчинення кримінального правопорушення було саме отримання прибутку від незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, що підвищує ступінь настання заявлених стороною обвинувачення ризиків, у разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й цілодобового домашнього арешту.
У даному кримінальному провадженні предметом вчинення кримінального правопорушення є особливо небезпечна психотропна речовина в особливо великих розмірах, що підвищує ризик втечі обвинуваченого настільки, що йому неможливо буде запобігти шляхом обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, стадія судового розгляду вказує на передчасність такого рішення, з огляду на тяжкість обвинувачення та загрозу отримати суворий та реальний строк покарання.
Висловлені стороною захисту доводи щодо можливості застування до ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу є нічим не підтвердженими висловлюваннями, які не приймаються до уваги, як такі, що не гарантують належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Наявність у ОСОБА_6 хронічних захворювань, на яких наголошує захисник, не гарантують виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, тим більше необхідне лікування потребуватиме додаткових грошових коштів, що за відсутності роботи та відомостей про доходи ОСОБА_6 , підвищує ступінь настання ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі й з корисливою метою.
Більш того, наявні у ОСОБА_6 захворювання не перешкоджають його триманню під вартою а за умови наявності в Чернігівському слідчому ізоляторі медичної частини, він має можливість отримувати необхідне й достатнє лікування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, об'єктивних обставин, з яких судовий розгляд не завершений, даних про особу обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2025 року, про продовження обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11