Єдиний унікальний номер справи: 766/21765/24
Номер провадження 33/819/91/25
Іменем України
23 квітня 2025 року м. Херсон
Суддя Херсонського апеляційного суду Склярська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсон апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 23 березня 2025 року відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
При обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, 15.12.2024 о 19:30 годині у м. Херсоні по вул. Каштанова, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Драгер» та від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 26 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Також, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що матеріали справи не містять відеозапису зупинки транспортного засобу під його керуванням; відсутній рапорт; жодної інформації про обставини і причини зупинки; у протоколі не зазначено о котрій годині керував транспортним засобом.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції (23.04.2025) особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та захисник підтримали доводи апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Положеннями ст. ст. 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №600972 від 15.12.2024,
-відео-файлом з нагрудних відео-реєстраторів поліцейських,
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів,
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.12.2024,
- довідкою інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 16.12.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_3 від 22.11.2017.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність, настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений і чітко визначений наступними нормативними документами:
- ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за N 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за N 1413/27858 (надалі Інструкція);
- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року № 476, від 28 жовтня 2015 року N 888 (надалі Порядок).
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять в собі незгоду з застосуванням порядку проходження огляду на стан сп'яніння, відмови від огляду на стан сп'яніння, суд апеляційної інстанції в цій частині висновкам суду першої інстанції не надає оцінку.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від ААД № 600972 від 15.12.2024, водій ОСОБА_1 15.12.2024 о 19:30 годині у м. Херсоні по вул. Каштанова, керував транспортним засобом «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів.
Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Драгер» та від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
З відеозаписів з нагрудних камер, які було переглянуто під час судового розгляду судом апеляційної інстанції, вбачається, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зупинився не з краю дороги, за кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 , при спілкуванні з яким були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння.
Відеозапис містить звернення поліцейського щодо неналежної зупинки, на що ОСОБА_2 надав відповідь: «я просто висадіть клієнтов», зауваження поліцейського щодо необхідності включення аварійки, роз'яснення поліцейським руху цього ж транспортного засобу цим же водієм з назвою вулиць з порушенням ПДР та пояснення ОСОБА_1 причини такого; світло працюючого транспортного засобу «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , звук працюючого двигуна цього ж автомобіля відповідно до часу підходу до нього поліцейським з боку водія, за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_1 ; первісне заперечення ОСОБА_1 вживання спиртного, з наступним визнанням щодо вживання алкоголя.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Оскільки сам факт відмови від проходження медичного огляду в установленому законом порядку, що зафіксовано технічним засобом, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, є належним та допустимим доказом, у розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив власноруч пояснення щодо незгоди з тим, що пропонували огляд на стан сп'яніння, а не ту обставину, що він не керував транспортним засобом, також протягом усього часу не висловлював поліцейським заперечень щодо керування транспортним засобом іншою особою.
Сукупність проаналізованих доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 під час здійснення зупинки транспортного засобу, наданих ним пояснень на питання поліцейського, фіксації правопорушення, власноручно зробленого пояснення у протоколі, не висловлення своєї позиції поліцейським, що він не керував транспортним засобом, а отже не є водієм та відповідно не підлягає огляду на стан сп'яніння свідчить, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження на огляд на стан сп'яніння відмовився.
Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій співробітників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення містить дату час його складання, а також дату та час керування транспортним засобом, обставини і причини зупинки підтверджені відеозаписом на якому поліцейський надає ОСОБА_1 відповідні роз'яснення щодо цього, керування транспортним засобом ОСОБА_1 також є доведеним, а отже доводи апеляційної скарги є безпідставними, необгрунтованими.
Пояснення ОСОБА_1 суду, що включені фари та працюючий двигун його автомобіля пов'язано з темною холодною порою року і очікуванням на приїзд його знайомого, та пояснення поліцейському щодо зупинки «просто висадіть клієнтов» і погодження з поліцейським щодо попереднього руху його транспортного засобу, не повідомлення поліцейському, що він не керував транспортним засобом,- викликані його розгубленням, проте він заздалегідь приїхав до знайомих, не припарковавши авто до краю дороги, та під час відпочинку вжив алкогольні напої, а тому викликав знайомого, щоб він відвіз його та знайомих, суд відхиляє, як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності.
За таких обставин, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя міського суду дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, шо будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280' КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
За таких обставин, оскільки за приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 23 березня 2025 року - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 23 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Херсонського апеляційного суду І.В. Склярська