Справа №592/389/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/110/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
Іменем України
12 березня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/389/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.01.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби або застави в мінімальному розмірі, оскільки пред'явлена її підзахисному підозра є необґрунтованою, вручена поза межами процесуального строку, правова кваліфікація кримінального правопорушення є неправильною, у її підзахисного був відсутній умисел на порушення громадського прядку. Ризики, на які посилається слідчий є недоведеними, підозрюваний має постійне місце реєстрації та проживання, на утриманні двох неповнолітніх дітей, матір, яка є інвалідом, на диспансерних обліках не перебуває. Окрім цього вважає надмірним визначений слідчим суддею розмір застави.
10.01.2025 до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим із прокурором Окружної прокуратури м. Суми, звернувся ст. слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.
08.01.2025 до ЄРДР за № 12025200480000118 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, в цей же день ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК, а 09.01.2025 йому було вручене повідомлення про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Зважаючи, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, з метою запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та вчиняти інші кримінальні правопорушення, тому слідчий просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, у разі її внесення.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.01.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою і визначена застава в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151400 грн, а також покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, у разі її внесення. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивувала тим, що стороною обвинувачення доведена обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, існують передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК ризики, запобігти яким для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_9 надійшли письмові заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, а від підозрюваного ОСОБА_7 будь-яких клопотань, у тому числі і щодо забезпечення його безпосередньої участі в судовому засіданні до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги захисника у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши клопотання слідчого та задовольнивши його, слідча суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку про застосування до ОСОБА_7 саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, а не будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотрималася вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясувала і дослідила всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, існування ризиків, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Зокрема, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за які законом передбачене покарання лише у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків в даному кримінальному провадженні та вчинити інше правопорушення, і застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризиків.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Викладені в клопотанні фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення, додані до клопотання матеріали, на даному етапі досудового розслідування, на думку колегії суддів, свідчать про обгрунтованість вказаних вище висновків слідчого судді.
Таким чином, наявні на теперішній час докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення, правильність кваліфікації є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому, незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які обставини вчинення злочину та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення, а тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в цій частині не заслуговують на увагу.
Мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_7 в силу тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_7 може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому колегія суддів враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності може спробувати впливати на свідків в даному провадженні, з якими особисто знайомий, шляхом умовлянь або погроз тощо для зміни/відмови від показань. При цьому колегія суддів враховує і встановлену законом процедуру відібрання показів, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК).
Ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, зважаючи на те, що підозрюваний неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення тяжких злочинів, був звільнений по відбуттю покарання незадовго до вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється, тому на даній стадії провадження ймовірність того, що підозрюваний може вдатися до спроб перешкодити кримінальній справі існує і є вагомою.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків на увагу не заслуговують, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме можливості вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваною особою та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий суддя суду першої інстанції зробила висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, тому приходить до переконання, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, що є виправданим та необхідним елементом з огляду на інші обставини і визначає потребу в триманні підозрюваного під вартою.
Що стосується доводів захисника з приводу того, що підозра її підзахисному вручена поза межами процесуального строку, встановленого кримінальним процесуальним законом, то вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду.
Зокрема, відповідно ч. 1 ст. 42 КПК, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню (ч. 2, 3 ст. 278 КПК).
Як убачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.01.2025 ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК о 18:16 08.01.2025, а повідомлення про підозру йому вручене о 17:30 09.01.2025, тому вимоги КПК під час здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_7 органом досудового розслідування дотримані.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_10 має постійне місце реєстрації і проживання, на утриманні двох неповнолітніх дітей, матір, яка є інвалідом, на диспансерних обліках не перебуває, хоч і мають місце, але повинні враховуватись разом з іншими обставинами в справі у їх сукупності. До того ж, колегія суддів враховує і те, що наведені захисником обставини не стали стримуючими факторами від протиправних дій згідно повідомленої ОСОБА_7 підозри, тому доводи апеляційної скарги про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою на теперішній час не може забезпечити повною мірою покладені на цей захід кримінальним процесуальним законом функції та запобігти установленим слідчим суддею ризикам, які у свою чергу є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні підозрюваного під вартою.
Згідно ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК).
Слідча суддя суду першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, цілком обгрунтовано визначила достатню суму застави для забезпечення підозрюваним виконання своїх обов'язків, передбачених КПК.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів приходить висновку про залишення судового рішення без змін, а поданої апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.01.2025 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4