Справа №585/5177/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/119/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
Іменем України
03 квітня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми кримінальне провадження № 585/5177/24 за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.12.2024 про повернення скарги на бездіяльність посадової особи Роменської окружної прокуратури,
учасників кримінального провадження:
заявника - ОСОБА_7 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі заявник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу, оскільки слідчий суддя порушив його право на захист, не надав пам'ятку про права та обов'язки, захисника за рахунок держави, тоді як він погано розуміє українську мову та не обізнаний про свої процесуальні права. Крім того, він просив його особисто доставити до суду, щоб він мав змогу надати суду письмові докази у справі.
20.12.2024 до Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшла скарга ОСОБА_7 , в якій він просив зобов'язати службову особу Роменської окружної прокуратури внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення за його заявою від 10.10.2024.
Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.12.2024 вказана скарга була повернута заявнику ОСОБА_7 . Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що у своїй скарзі ОСОБА_7 взагалі не наводить змісту заяви, з якою він звертався до прокуратури і не прикладає її копію, тому за відсутності предмета оскарження скарга підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК як така, що подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи заявника ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Відповідно ст. 24 КПК, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування встановлений Главою 26 КПК.
Так, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, крім іншого: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (ч. 1 ст. 303 КПК), а скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності; якщо рішення слідчого оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 КПК). При цьому скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК).
Процесуальні строки - це встановлені законом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії; будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК (ст. 113), а пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч. 1 ст. 117 КПК).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ст. 7 КПК), однією з яких є розумні строки, тобто такі, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, що забезпечують надійний захист законних iнтepeciв учасників кримінального провадження (заявника, потерпілого), iнтepeciв правосуддя, а також забезпечують реальну можливість використати вci передбачені законом засоби для реалізації права на справедливий суд.
Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку законодавець і встановив процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого КПК. При цьому правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на оскарження, більш ніж достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати скаргу або не подавати, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави; питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку; проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження; у кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності» (рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»). «Доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд» (рішення від 12.07.2007 у справі «Станков проти Болгарії»), а «…безпідставне поновлення строку оскарження остаточного рішення у справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (рішення від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України»).
Тобто, особа, яка бажає подати скаргу має діяти сумлінно для того, що б ефективно реалізувати своє право, незважаючи на те, що ст. 117 КПК і містить положення щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку, оскільки строками визначаються часові межі існування правовідносин у кримінальному процесі, в яких повинно відбутися здійснення прав і виконання обов'язків учасниками (сторонами) кримінального провадження, а правові норми встановлюють не тільки «що» і «як» потрібно зробити, але і «в які строки», що є обов'язковим елементом поведінки відповідного суб'єкта кримінального провадження і виступає як один з показників правомірності юридичної діяльності учасників процесу.
Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку необхідне розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Ухваливши рішення про повернення скарги, слідчий суддя суду першої інстанції дотримався наведених вище вимог кримінального процесуального закону, оскільки ОСОБА_7 був пропущений процесуальний строк на звернення зі скаргою до суду, що згідно п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК є підставою для повернення скарги особі, яка її подала і яка не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Так, звертаючись 26.11.2024 до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК ОСОБА_7 в своїй скарзі зазначав, що 10.10.2024 звертався до Роменської окружної прокуратури з заявою про вчинення проти нього кримінального правопорушення, про що просив внести відомості до ЄРДР, але в той же час суть вчиненого правопорушення не вказав, копію заяви про вчинене кримінальне правопорушення слідчому судді не надав, з клопотанням про поновлення пропущеного строку до суду не звертався.
На час апеляційного перегляду будь-яких відомостей, які б могли свідчити про надходження заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 10.10.2024 до Роменської окружної прокуратури, колегією суддів також не установлено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і належним чином умотивованим, тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.12.2024 про повернення скарги на бездіяльність посадової особи Роменської окружної прокуратури залишити без змін, а апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4