Справа №760/22503/24
Провадження №2-а/760/708/25
«23» квітня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646), про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
у вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 вересня 2024 року в місті Кам'янець-Подільський на вулиці Привокзальній 31Б/2 поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Татарінцев Максим Юрійович (надалі по тексту - Інспектор) виніс постанову серії ЕНА № 2981181 від 04.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення по страві про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно фабули постанови: 04 вересня 2024 року о 20:16:00, у місті Кам'янець-Подільський на вулиці Привокзальній 31Б/2 водій керуючи ТЗ здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3.є ПДР - порушення проїзду на заборонний сигнал поєднаний червоний і жовтий сигнал, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вважає, що постанова серії ЕНА №2981181 від 04 вересня 2024 року про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню, оскільки в діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справа відносно нього підлягає закриттю з наступних підстав. 14 вересня 2024 року в місті Кам'янець-Подільський на вулиці Привокзальній 31Б/2 поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Татарінцев Максим Юрійович близько 20:00 години зупинив позивача, ОСОБА_1, та в подальшому виніс постанову за ніби-то проїзд на червоний сигнал. При цьому, інспектор продемонстрував ніби-то фіксацію правопорушення з власного смартфону та наполягав на його допустимості. В цей же час, навіть на відео зі смартфону було зафіксовано проїзд на жовтий сигнал світлофору, а не на червоний або на червоний поєднаний з жовтим, що вже суперечить винесеній постанові. Його доводи про те, що проїзд на жовтий сигнал світлофору дозволяється в разі необхідності забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом утримання від екстреного гальмування, як це передбачає пункт 8.11 ПДР України інспектор заперечив. Виходячи з зазначеного вважає що постанова серії ЕНА №2981181 від 04 вересня 2024 року про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Всупереч вимогам «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року № 1026 Інспектор пред'явив в якості доказу вчинення Позивачем адміністративного правопорушення відеозапис зі свого особистого телефону та наполягав на належності та допустимості такого доказу, всупереч положенням ст. ст. 73. 74 КАС України.Керуючись вищевикладеним, наголошує та тому, що Інспектор виніс оскаржувану постанову без підготовки до розгляду справи; особі, яка притягається до адміністративної відповідальності належним чином не було роз'яснено процесуальні права, а головне - не були дослідженні докази та вирішені клопотання. В свою чергу це свідчить про винесення постанови з порушенням вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП. Також зазначає, що розгляд справи фактично був відсутній, були допущені порушення вимог, передбачені ст. 268 КУпАП. Разом з тим, Інспектор виніс оскаржувану постанову без своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Виходячи з цього, можемо дійти висновку про неправильну кваліфікацію, оскільки постановою інкримінується проїзд на червоний, зазначений в постанові пункт ПДР стосується проїзду на поєднання червоного й жовтого сигналу світлофору, а фактично проїзд був здійснений на жовтий сигнал світлофору. Таким чином, враховуючи вищенаведене, доходить висновку про неправомірність винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2981181 від 04 вересня 2024 року про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.Наголошує, що у постанові серії ЕНА №2981181 від 04 вересня 2024 року про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП в пункті 7 «До постанови додаються» є відсутніми посиланням на технічний засіб за допомогою якого мало бути здійснено фіксацію правопорушення, із зазначеного лише набір цифр «476158» та «477955», які неможливо ідентифікувати і зробити висновок про їх відповідність технічному засобу. У даному випадку вина Позивача не була жодним чином підтверджена, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки єдиним доказом вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення. Інших доказів на підтвердження винуватості Позивача у вчинені адміністративного правопорушення при винесенні оскаржуваної постанови Інспектором надано не було.Просять визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2981181 від 04 вересня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 510 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2024 року справу передано в провадження судді Тесленко І.О.
Ухвалою від 23 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
15 жовтня 2024 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву.
24 жовтня 2024 року та 06 листопада 2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому вказано наступне. Під час патрулювання 04.09.2024 поліцейським 2 взводу 1 роти батальйону управління патрульної поліції з обслуговування Кам'янець-Подільського району управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Татарінцем Максимом Юрійовичем в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області по вул. Привокзальна буд. 31/Б, було помічено транспортний засіб AUDI SQ7, номерний знак НОМЕР_2 , який проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофору «червоний», чим порушив п. 8.7.3 ПДР України, після чого на підставі ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» був зупинений поліцейськими. Патрульний підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, довів водію суть скоєного ним порушення, запропонував йому пред'явити документи, передбачені вимогами п. 2.1. Правил дорожнього руху України, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. На вимогу поліцейського щодо пред'явлення зазначених документів водія, яким виявився ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виконано в повному обсязі. Правопорушення, яке скоїв позивач, підтверджується наявним відеозаписом (запис додається на оптичному диску Додаток 1 файл «Відео_9b5b9954»), на якому вбачається як водій ТЗ AUDI SQ7, номерний знак НОМЕР_2 , здійснив рух на заборонений червоний сигнал світлофора, не зупиняючись перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія). Після чого поліцейський на службовому автомобілі прослідував за даним автомобілем, з моменту виїзду на дорогу візуальний контакт між службовим автомобілем та автомобілем AUDI SQ7, номерний знак НОМЕР_2 не втрачався. В подальшому вказаний автомобіль було зупинено, водієм вказаного транспортного засобу виявився саме ОСОБА_1 . Поліцейський врахувавши ст. 222 КУпАП, ст. 278 КУпАП, що до його компетенції належить розгляд адміністративної справи за порушення правил дорожнього руху, з'ясувавши всі обставини, які підлягають з'ясуванню під час розгляду адміністративної справи (ст. 280 КУпАП), оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), додержуючись вимог ст. 258 КУпАП, наказу МВС №1395 від 07.11.2015 року «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, роз'яснивши права особи (Додаток 1 «476188», clip-0, 20:20:16 год), яка притягається до адміністративної відповідальності: ст.ст. 268, 287-289, 307- 308 КУпАП, поліцейський виніс на місці зупинки ТЗ, відносно позивача ОСОБА_1 , постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП. За результатами розгляду адміністративної справи, керуючись положеннями статей 33, 284 КУПАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510 грн., шляхом винесення Постанови. Розглядаючи дану справу, поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ст. 258 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови, запропоновано поставити підпис в графі про отримання копії документу. Враховуючи вищевказане, Постанова є правомірною та законною.
Щодо кваліфікації правопорушення зазначив наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п. 4 Наказу № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою, третьою, п'ятою статті 122 КУпАП. Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію», Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, - у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до п. 1.3. ПДР України, ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 8.7. ПДР України, світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Відповідно до п. 8.7.3. ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення: зокрема, е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, забороняють рух; є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух інформує про наступне вмикання зеленого сигналу. Відповідно до п. 8.10 ПДР України: у разі подання світлофором (крім реверсного) або регулювальником, сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) або дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м. до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо заперечення позивача в позовній заяві (2 арк. 5 абз.) «на відео зі смартфону було зафіксовано проїзд на жовтий сигнал світлофору, а не на червоний або на червоний поєднаний з жовтим, що вже суперечить винесеній постанові. Мої доводи про те, що проїзд на жовтий сигнал світлофору дозволяється в разі необхідності забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом утримання від екстреного гальмування, як це передбачає пункт 8.11 ПДР України інспектор заперечив», слід зазначити наступне. По-перше, позивач проїхав перехрестя на червоний сигнал світлофору, по друге, навіть доводи позивач на рахунок правомірного проїзду на жовтий сигнал світлофору, під'їхавши до перехрестя із заздалегідь ввімкненим жовтим сигналом світлофору, маючи змогу зупинитися згідно з п.8.10 ПДР, водій здійснив виїзд на перехрестя. Вразі зупинки, водій не створив би аварійної ситуації, будь-яких перешкод, що обмежували видимість світлофору або унеможливлювали безаварійну зупинку транспортного засобу під час руху, не було. Як вбачається з відеозапису (Додаток 1 файл «Відео_9b5b9954»), жовтий сигнал увімкнувся заздалегідь до наближення автомобіля до світлофору, і цьому сигналу передував миготливий зелений. Коли позивач на своєму автомобілі під'їжджав до перехрестя, світлофор було видно заздалегідь, попереду автомобіля позивача інших ТЗ не було, позаду позивача автомобілів на короткій дистанції не було, ніякої небезпеки позивач взагалі нікому не створював, тобто відсутні підстави вважати, що у випадку гальмування позивачем могла бути створена аварійна ситуація на перехресті, а гальмівний шлях був би довгим, натомість проїжджаючи перехрестя на червоний сингал світлофора позивач збільшив швидкість руху автомобіля. Позивач для забезпечення безпеки дорожнього руху, враховуючи умови темної пори доби, міг і мав час для зупинки свого транспортного засобу відповідно до ПДР України, але знехтував відповідними правилами та продовжив рух. Крім зазначеного, позивач, під'їжджаючи до перехрестя, регульованого світлофором, мав бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, при увімкнені зеленого миготливого сигналу, який передує жовтому, врахувати технічний стан транспортного засобу та розрахувати можливість зупинки у місці, визначеному п.8.10 ПДР при увімкнені жовтого сигналу світлофора, а потім червоного. Однак, позивач вищезазначених вимог ПДР не виконав, та доказів про неможливість зупинитися у визначеному ПДР місці при проїзді перехрестя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та до суду не надав, хоча обов'язок доказування відповідних дій в даному випадку покладається на позивача, отже версію позивача щодо неможливості здійснити зупинку ТЗ без екстреного гальмування перед світлофором, слід вважати способом уникнення відповідальності за протиправні, винні та небезпечні дії. З посиланням на позовну заяву «5 арк. 6 абз.»: можемо дійти висновку про неправильну кваліфікацію, оскільки постановою інкримінується проїзд на червоний, зазначений в постанові пункт ПДР стосується проїзду на поєднання червоного й жовтого сигналу світлофору, а фактично проїзд був здійснений на жовтий сигнал світлофору. У зв'язку із некоректною робою програмного забезпечення «Lis-M», за допомогою якого виносилась електронна постанова, а саме: пункт ПДР України було автоматично підтягнуто 8.7.3.є) замість 8.7.3.е), проте наявність описки не впливає на суть скоєного правопорушення та правомірність винесеної постанови. Аналогічна правова позиція щодо неточних відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18) та у Постанові Верховного суду від 24 грудня 2019 року у справі №459/1801/17. Таким чином, враховуючи вищенаведене, наявного відеозапису факту порушення (запис додається на оптичному диску), поза розумним сумнівом можливо дійти висновку, що позивач керуючи своїм автомобілем проїхавши світлофор на заборонний рух (червоний) сигнал світлофора, здійснивши рух прямо через перехрестя, при цьому порушив п. 8.7.3. е, є ПДР, за що прямо передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП .
Щодо належних та допустимих доказів. Посилання позивача в позовній заяві, що віде запис неможливо розглядати у якості належного доказу, тому що, начебто пристрій яким здійснено відеозапис, не є дозволеним чинним законодавством України. Таке твердження є нісенітницею та бажанням гр. ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєне ним правопорушення. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтями 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII визначено, що поліція може застосовувати як превентивний захід застосування технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні для забезпечення публічної безпеки і порядку з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Разом з цим, 16.02.2021 до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» Верховною Радою України було внесено зміни (Законом №1231), якими ще більше закріплено правомірність використання поліцейськими технічних засобів та приладів фото/відео фіксації для виконання покладених на них обов'язків. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію»: 1. Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. З чого випливає, що поліції для виконання покладених на неї Законом функцій, не заборонено використовувати інформацію (відео) із технічних приладів та технічних засобів, навіть які перебувають в чужому володінні. В той же час, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису відноситься до заходів реагування на правопорушення, які визначені КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію». Тобто, положення Закону №580-VIII (зі змінами) надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення, що неодноразово підтверджувалось рішеннями та постановами судів перших та апеляційних інстанцій. Аналогічні висновки зроблено в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 в справі № 686/4791/24. Крім того, відповідно до аб. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції від 30.11.2021), - суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Оспорювана постанова містить відомості щодо технічного засобу яким здійснювався відеозапис, при цьому вказано відповідні посилання, номер портативних відеореєстраторів. Так, при відтворюванні відеозапису з камери «476188», а не «476158», як вказав позивач у позові, в нижньому рядку відеозапису відображається вказаний номер камери «476188», що цілком дає можливість її ідентифікувати. Слід зазначити, що поліцейським до початку розгляду відповідної справи було зібрано вище зазначені докази (відео, пояснення) та під час розгляду справи, позивачу було запропоновано ознайомитись із доказами, які долучено до відзиву. Слід також зазначити, що відеозапис є цільним, неприривним, ТЗ яким керував позивач від моменту порушення знаходиться в кадрі, чітко ідентифікується, колір, марка, модель. Таким чином, вважаємо, що докази, надані до суду відповідачем є належними та допустимими в розумінні КАС України та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, отже, відповідачем виконано обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення (постанови) поліцейського в повному обсязі.
Щодо порядку розгляду справи. Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративний правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч. ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП. Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. У постанові від 03.03.2021 по справі № 466/2310/20 Верховний Суд зазначив, що за приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, відтак, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку з можливістю скористатись правовою допомогою. До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст. ст. 9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст. 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. З врахуванням наведеного просили у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2981181 від 04.09.2024 року, винесеної працівником поліції щодо ОСОБА_1 , транспортний засіб AUDI SQ7 НОМЕР_2 , 04.09.2024 20:16 м. Кам'янець - Подільський, вул. Привокзальна, 31Б/2 водій керуючи тз здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора чим порушив п.8.7.3.є ПДР - порушення проїзду на заборонений сигнал - поєднаний червоний і жовтий сигнал, ст. 122 ч. 2 КУпАП (а.с. 12 - 13).
У пункті 7 зазначеної постанови також вказано, що до постанови додаються 476188, 477955.
Суд критично сприймає твердження позивача, наведені у позовній заяві, щодо зазначення у постанові виключно цифр, які не можливо ідентифікувати.
Судом досліджено оптичний диск з відеозаписами, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив рух на заборонений (червоний) сигнал світлофору.
Твердження позивача щодо здійснення руху на жовтий сигнал світлофора спростовуються наданим відповідачем відеозаписом, з якого вбачається, що червоний сигнал світлофора загорівся ще до наближення транспортного засобу до перехрестя.
Інших доказів суду надано не було.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.
Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 1 статті 121 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. п. "ґ", "є", "е" пункту 8.7.3 ПДР, сигнали світлофора мають такі значення, зокрема: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух; поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух; жовтий - забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив проїзд на заборонний (червоний) сигнал світлофора.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції. Порушення прав особи суб'єктом владних повноважень судом встановлено не було.
Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Згідно з ст. 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
В силу вимог встановлених ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб'єктами владних повноважень.
У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом встановлено не було.
Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами шляхом використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням та меті притягнення до адміністративної відповідальності.
При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідних позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.
Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно до п.4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646), про визнання протиправною та скасування постанови,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Тесленко