ун. № 759/1613/25
пр. № 2/759/2445/25
22 квітня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання КириченкоЮ.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
І. Позиція сторін у справі
у січні 2025 р. позивач звернулася до суду з позовними вимогами про зміну способу виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 грн. 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період перебування у шлюбних відносинах з відповідачем, у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2023 шлюб між сторонами розірвано. 20.03.2024 Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі частини (але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10-ти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку) щомісячно, починаючи з 20.12.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач до березня 2024 р. був працевлаштований в ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував дохід. У зв'язку зі звільненням, з квітня 2024 р. державним виконавцем при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів застосовувались показники відповідно до розміру заробітної плати працівника для місцевості м. Хмельницький. У подальшому стало відомо, що відповідач з 19.07.2024 працює у ТОВ «Арх-Буд», до матеріалів виконавчого провадження долучено довідку про доходи, розмір якого, на думку позивача, є таким, що не відповідає дійсності. Зазначає, що її фактичні витрати на утримання дитини складають 12-15 тис. щомісячно, що включають витрати на навчання у ліцеї «Академія» м. Київ, в якому оплачує харчування, що в місяць складає 3000 грн. 00 коп., благодійні внески до фонду класу - 1000 грн. 00 коп., відвідування додаткових занять - 3200 грн. 00 коп., харчування вдома - 3000 грн. 00 коп. - 4000 грн. 00 коп., комунальні витрати, лікування, дитячі розваги - 1000 грн. 00 коп. - 1500 грн. 00 коп., витрати на домашнього улюбленця (кота) - 1400 грн. 00 коп., одяг, взуття - 1200 грн. 00 коп. - 3 000 грн. 00 коп., витрати на дорогу до школи, репетиторів - понад 1100 грн. 00 коп. Зазначає, що сума в розмірі 10000 грн. 00 коп. є еквівалентною від реальних доходів боржника відповідно до аналітичних даних статистичної звітності по Україні, відповідає фактичним потребам для гармонійного розвитку дитини.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 справу розподілено на суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 62).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 98).
22.01.2025 та 28.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, відповідач служив в ЗСУ та 10.03.2024 був звільнений з посади за угодою сторін за станом здоров'я з ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перебуваючи в зоні бойових дій, у нього погіршився стан здоров'я, повноцінно працювати відповідач вже не має змоги, піти на пенсію не має можливості, оскільки не вистачає вислуги років. У липні 2024 р. ОСОБА_2 був працевлаштованим на ТОВ «АРХ-БУД» на посаді виконроба з окладом 9000 грн. 00 коп., надав державному виконавцю дані про місце роботи. З липня 2024 р. підприємство щомісячно здійснює перерахування коштів в розмірі частини від усіх видів доходу на рахунок ВДВС для виконання рішення суду про стягнення аліментів. Станом на 18.01.2025 заборгованість зі сплати аліментів відсутня. ОСОБА_2 виповнився 61 років. Заробітна плата є єдиним джерелом його доходу, залишок після сплати аліментів відповідач витрачає на щоденні власні потреби (придбання ліків, оплата проїзду, життєдіяльність). Відповідач має змогу сплачувати розмір аліментів, присуджений рішенням суду на підставі судового наказу від 20.03.2024. Розмір аліментів, який просить стягувати позивач є необґрунтованим, надмірним для відповідача, не враховує його фінансового становища, оскільки його заробітна плата становить 9000 грн. 00 коп., а стан здоров'я не дозволяє виконувати довготривалу важку роботу та влаштуватись на додаткову роботу для отримання більшого доходу. Також наявні витрати на лікування здоров'я, яке погіршилось внаслідок перебування в зоні бойових дій. Заявлений позивачем розмір аліментів не підтверджений належними доказами та суперечить нормам чинного законодавства, сума аліментів не має погіршувати становище платника в порівнянні зі становищем одержувача аліментів (а.с. 66-74, 102-107).
04.02.2025 позивач надала додаткові пояснення, зазначає, що відповідач не був військовослужбовцем, а тому не міг залучатись до бойових задач, виїзди в зону бойових дій були короткостроковими та пов'язані з бажанням отримати статус учасника бойових дій. Докази наявності незадовільного стану здоров'я відповідач не надав. Дійсні доходи відповідача є більшими, ніж він зазначає. Реальні доходи виконроба в середньому по Україні складають 40000 грн. 00 коп., а середня заробітна плата у м. Києві та Київській обл. становить від 20000 грн. 00 коп. Крім того, відповідач, з метою приховування майна, здійснював подарунки нерухомого майна на користь третіх осіб. ОСОБА_2 не позбавлений права змінювати роботодавця на власний розсуд (а.с. 150-152).
31.03.2025 представник відповідача подала додаткові пояснення. Зазначає, що з липня 2024 р. матеріальне становище відповідача погіршилось, його заробітна плата зменшилась майже вдвічі, що підтверджується довідкою про доходи. Проте, ОСОБА_2 продовжує справно сплачувати аліменти, присуджені судовим наказом. Відповідач досяг 60-ти років, а тому йому важко знайти більш оплачувану роботу. Позивачем не доведено належними доказами можливості відповідача сплачувати аліменти в розмірі 10000 грн. 00 коп. У задоволенні позову просить відмовити (а.с. 174-182).
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьком якої записано ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
14.09.2016 позивач та відповідач зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2023 розірвано шлюб, зареєстрований Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.17-18).
20.03.2024 Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини (але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного та не більше 10-ти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку) від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 20.12.2023 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19).
27.03.2024 державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської обл. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 (а.с. 20-21).
10.03.2024 відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №73. ОСОБА_2 , інспектора відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнено за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 76).
13.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Першого ВДВС у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції за місцем реєстрації боржника. Заборгованість станом на 01.05.2024 становить 16672 грн. 00 коп. (а.с. 22-23).
З 26.07.2024 ОСОБА_2 працює в ТОВ «АРХ-Буд» на посаді виконроба (а.с. 83).
Відповідно до довідки про доходи від 18.12.2024, за період з липня 2024 р. по листопад 2024 р. заробітна плата відповідача становить 39858 грн. 07 коп., середня заробітна плата становить 9500 грн. 00 коп. Із заробітної плати щомісячно здійснюються відрахування для сплати аліментів (а.с.77-80, 84-86).
Станом на 18.12.2024 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 573 грн.80 коп. (а.с. 28-29).
20.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з усіх рахунків боржника ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю заборгованості по аліментах (а.с. 90).
Відповідно до характеристики, малолітня ОСОБА_3 навчається в ліцеї «Академія» з січня 2024 року (а.с. 57).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
за змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, а також у постанові Верховного Суду в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитин.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Отже, обставини, встановлені в ході судового розгляду свідчать про те, що позивач просить збільшити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів, а саме з частини з усіх видів доходу відповідача на тверду грошову суму у розмірі по 10000 грн. 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Однак, пред'являючи позов про зміну розміру аліментів, позивач не надала суду будь-яких доказів, які підтверджують її реальні витрати на утримання дитини в розмірі, про який вона зазначала в позовній заяві. Зокрема, крім того, що дитина навчається в ліцеї, жодних доказів витрат на дитину суду надано не було. Також позивачем не було надано доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань. З наданих позивачем до суду доказів не вбачається, що відповідач має змогу сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Судом також встановлено, що з квітня 2024 р. фінансовий стан відповідача погіршився, дохід зменшився, про що свідчить довідка про доходи відповідача, ОСОБА_2 є особою пенсійного віку.
Зазначені позивачем в позовній заяві обставини не підтверджені належними доказами та не є підставою для збільшення розміру аліментів.
Таким чином, належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров'я, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для збільшення розміру аліментів, позивачем не надано.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а в задоволенні позову відмовлено, відшкодування судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України; Закону України «Про охорону дитинства»; ст.ст. 141, 180-184, 191, 192 СК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-
у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя: О.В. Ул'яновська