ун. № 759/1525/25
пр. № 2-а/759/93/25
22 квітня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кириченко Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
І. Позиція сторін у справі
у січні 2025 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить визнати протиправними дії інспектора 2 взводу 5 роти 2 бат. полк. -1 УПП в м. Києві лейтенанта поліції Ковальчука Б.В. щодо складання постанови серії ЕНА №3742095 від 27.12.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. 00 коп., скасування постанови серії ЕНА №3742095 від 27.12.2024 про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27.12.2024 приблизно о 22 год. 00 хв. позивач перебував у транспортному засобі «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. А. Булаховського, 3 в м. Києві. У цей час під'їхали поліцейські, які повідомили, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 121-3 КУпАп, у зв'язку з тим, що на номерних знаках автомобіля наклеєна плівка, яка не дозволяє ідентифікувати номерні знаки з відстані 20 метрів, символи «5» та «9» номерних знаків не читаються та не відображаються при фотографуванні. Позивач повідомив, що йому нічого про це не відомо, номерні знаки отримав у сервісному центрі МВС, жодних дій з наклеювання на номерні знаки він не вчиняв. Номерні знаки не є закритими чи забрудненими, дані номерного знаку чітко видно. У зв'язку з тим, що позивач поспішав, він просив надіслати йому повідомлення про розляд справи про адміністративне правопорушення. При цьому, інспектор не повідомив позивача про час та день розгляду справи, не роз'яснив права та обов'язки, не навів жодні докази, які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, інспектором не було перевірено відстань 20 метрів і жодним чином не встановлено неможливість ідентифікації номерних знаків, поліцейський лише зробив фото на особистий телефон. 07.01.2025 позивач дізнався, що інспектором 2 взводу 5 роти 2 бат. полк. -1 УПП в м. Києві лейтенантом поліції Ковальчуком Б.В. винесено постанову від 27.12.2024 серії ЕНА №3742095 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за фактом того, що з відстані 20 метрів неможливо чітко встановити символи «5» та «9» на автомобілі «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 . Вказану постанову позивач вважає незаконною, необгрунтованою, складеною з порушенням порядку розгляду адміністративних справ. Зазначає, що його не було повідомлено про початок та закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення, не роз'яснено прав та обов'язків, не повідомлено, яка справа розглядається, яка особа притягається до адміністративної відповідальності, відповідач не повідомив про дату, час і місце розгляду справи, не встановив особу водія. Інспектором до матеріалів справи не було долучено докази (фото, відео матеріали, покази свідків, рапорти, вимірювальні схеми, інші доказів), які б підтверджували наявність ознак, події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 визначено головуючого суддю Ул'яновську О.В.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін(а.с. 31-32).
06.02.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у задоволенні позову просить відмовити. Позовні вимоги вважає необгрунтованими, безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що під час несення служби, 27.12.2024 о 22 год. 01 хв. в м. Києві по вул. Підлісна інспектором було виявлено транспортний засіб «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 . На вказаному автомобілі були наклеєні перешкоджаючі наклейки на цифрах «5» та «9» (на передньому номері), що унеможливлювало фіксацію транспортного засобу на камерах громадського порядку та камерах, які фіксують швидкість. Інспектором було подано сигнал про зупинку, водію пояснено суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів, позивачу було роз'яснено про порушення ПДР, наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, накладення стягнення у вигляді штрафу. Позивача ознайомлено з постановою, роз'яснено порядок оскарження та наслідки невиконання. При цьому, позивач не заперечує про наявність перешкоджаючих наклейок. Також позивачем не доведено обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. Інспектор діяв відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 №1026, здійснювалось відео запис на портативну боді камеру. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, позивачу було забезпечено можливість реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП при розгляді справи. Відповідач зазначає, що позовна вимоги про визнання дій протиправними є безпідставною, такою, що не може бути застосована, оскільки не відновить порушене право позивача, диспозиція ст.268 КАС України не передбачає визнання дій протиправними чи незаконними, а тому не може бути застосована в даному провадженні (а.с.35-42).
24.02.2025 позивач подав відповідь на відзив. Зазначає, що обставини, викладені у відзиві на позовну заяву вважає необгрунтованими, безпідставними, такими, що не відповідають обставинам справи та нормам законодавства. Поліцейським не було встановлено особу водія, посилання патрульного, що саме позивач керував автомобілем, є хибними. Відповідач, не встановивши усіх обставин по справі, в незаконний спосіб визнав позивача винним у вчиненні правопорушення. При винесені оскаржуваної постанови, інспектором не було дотримано вимоги ст.ст. 247, 251 КУпАП та Інструкцію, затверджену Міністерством внутішніх справ України №1395 від 07.11.2015. Позивач заперечує з приводу того, що в момент, коли під'їхали поліцейські, автомобіль «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 перебував в русі та ОСОБА_1 керував автомобілем (а.с. 49-53).
Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 -5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ІІІ. Фактичні обставини справи
cудом встановлено, що інспектором 2 взводу 5 роти 2 бат. полк. -1 УПП в м. Києві лейтенантом поліції Ковальчуком Б.В. 27.12.2024 о 22 год. 01 хв. складено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі серії ЕНА №3742095.
Відповідно до змісту даної постанови зазначено, що 27.12.2024 о 22:01 в м. Києві по вул. Підлісна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому на державному номерному знаку були наклеєні на цифрах «5», «9» (на передньому номері) перешкоджаючі наклейки, що унеможливлювало фіксацію транспортного засобу на камерах громадського порядку та камерах, які фіксують швидкість, а також ускладнюють його ідентифікацію, чим порушено п. 2.9 в ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. (а.с. 18).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, правил користування засобами транспорту, в тому числі, за ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Нормами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, яка передбачає, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із змісту наведеної норми вбачається, що ч. 1 ст. 121-3 КпАП України передбачено відповідальність, зокрема, як за керування, так і за експлуатацію транспортного засобу з номерним знаком із застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію.
Відповідно до спірної постанови, 27.12.2024 о 22:01 в м. Києві по вул. Підлісна інспектором було виявлено транспортний засіб «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому на державному номерному знаку були наклеєні на цифрах «5», «9» (на передньому номері) перешкоджаючі наклейки, чим порушено п. 2.9. «в» ПДР України - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів.
Підпунктом п. 2.9. «в» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Абзацом 4 п. 30 ПДР встановлено заборону змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
На підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення представником відповідача надано фотознімок та відеозапис подій з нагрудної камери поліцейського №472402.
На вказаному фотознімку зафіксовано автомобіль марки «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому, цифри номерного знаку автомобіля «5» та «9» мають інший віддіток кольору, ніж інші номери, є світлішим, що не передбачено конструкцією номерного знаку та об'єктивно створює перешкоди для чіткого визначення символів номерного знака.
Також матеріалами відеозапису чітко та однозначно підтверджено факт порушення вимог п. 2.9. «в» ПДР України, що відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3, що полягає у керуванні, експлуатації транспортного засобу з номерними знаками, на яких наявні перешкоджаючі наклейки, що унеможливлює фіксацію транспортного засобу на камерах громадського порядку та камерах, які фіксують швидкість, а також ускладнюють його ідентифікацію.
Вказані обставини підтверджують наявність встановлених порушень ПДР щодо розміщення на номерному знаці сторонніх предметів.
З огляду на викладене, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є доведеним.
Щодо доводів позивача стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази, що автомобіль рухався та він керував ним, суд такі доводи відхиляє, оскільки з доданих до матеріалів справи відеозаписів та в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідаьність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачена як за керування, так і за експлуатація транспортного засобу.
Не заслуговують на увагу доводи позивача стосовно того, що поліцейським не було повідомлено про дату та час, не роз'яснено його права та обов'язки, не повідомлено про наслідки розгляду справи тощо.
Положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у цьому випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому зазначеними приписами законодавства спрощеному порядку на місці зупинки автомобіля, тому твердження позивача про те, що під час розгляду справи поліцейським не вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи є помилковими. Від отримання копії постанови позивач відмовився.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
у відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 210-1 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 241-242, 244-246, 250-251, 255, 286, 295 КАС України,-
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська