Справа № 158/47/25
Провадження № 2/0158/191/25
21 квітня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Поліщук С.В.
при секретарі Шрамко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
07 січня 2025 року позивач ТзОВ «Українські фінансові операції» в особі його представника - Дідуха Є.О. звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4085065 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 23000,00 гривень строком на 360 днів з 25.10.2023р. по 19.10.2024р. з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30-ть днів в розмірі 2% в день в межах строку кредиту шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення вищевказаного договору. Кредитний договір укладено в електронному вигляді, який був підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Р339.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача по справі ОСОБА_1 відбулось через систему iPay.ua.
Вказує, що 26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №4085065 від 25 жовтня 2023 року перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції». Загальна сума заборгованості відповідача по справі ОСОБА_1 до первісного кредитора - ТОВ «Лінеура Україна» за вищевказаним кредитним договором становить 136 433 грн. 64 коп. з яких: 22999 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 113 433 грн. 65 коп. - заборгованість за процентами нарахованими за період з 25.10.2023р. по 26.07.2024р.
У відповідності до умов договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024р. та з врахуванням того, що строк кредитного договору укладеного між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 №4085065 складав 360 днів з 25.10.2023р. по 19.10.2024р. та станом на дату укладення договору факторингу не закінчився, а тому в межах строку дії вищевказаного кредитного договору позивачем по справі ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 26.07.2024р. по 19.10.2024р. (85 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 39 099 грн. 98 коп. (22 999 грн. 99 * 2% = 460,00 грн. х 85 календарних днів).
Додатково зазначає, що у період строку кредитного договору відповідачем по справі ОСОБА_1 на рахунок первісного кредитора було здійснено оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами в сумі 2340 грн.
Загальний розмір заборгованості відповідача по справі ОСОБА_1 перед позивачем ТзОВ «Українські фінансові операції» за кредитним договором №4085065 від 25.10.2023р. станом на час звернення до суду з даним позовом становить 175 533 грн. 62 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 22 999 грн. 99 коп., нарахованих процентів первісним кредитором в сумі 113 433 грн. 65 коп. та нарахованих процентів позивачем за 85 календарних днів в розмірі - 39 099 грн. 98 коп.
Враховуючи вищенаведене просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №4085065 від 25.10.2023р. в розмірі 175 533 грн. 62 коп. та судові витрати, які складаються з сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.01.2025р. відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
27 січня 2025р. відповідач по справі ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву. Вказує, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, вказує, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт отримання нею коштів на підставі укладеного договору та наявності у неї заборгованості перед позивачем, оскільки виписки за картковими рахунками, які можуть бути належними доказами щодо наявності заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять. Вказує, що вказаний кредитний договір №4085065 від 25.10.2023р. за допомогою одноразового ідентифікатора (із застосуванням електронного підпису) вона не укладала. Крім того зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази про перехід права вимоги позивача до відповідача по справі за кредитним договором №4085065 від 25.10.2023р., оскільки копії витягів з реєстру боржників не є належними доказами і не підтверджують право такої вимоги. Також зазначає, що вимога позивача про стягнення з неї на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. є завищеною, оскільки дана цивільна справа віднесена до категорії малозначних справ, а обсяг та виконана робота адвокатом не є співмірними з вказаною сумою, а тому просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2000 грн. На підставі вищевикладеного просить суд в задоволенні позову відмовити в повному об'ємі.
20 лютого 2025р. представник позивача по справі Дідух Є.О. подав до суду відповідь на відзив у якому позовні вимоги підтримує в повному об'ємі, доводи відповідачки по справі ОСОБА_1 викладені у відзиві на позовну заяву вважає безпідставними, оскільки обставини викладені у позовній заяві повністю підтверджуються наданими стороною позивача доказами. Просить позов задовольнити.
Представник позивача по справі Дідух Є.О. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити.
Відповідач по справі ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мисковець І.А., кожен зокрема, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, просять в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши надані письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4085065 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно з підпунктом 1.1, 1.2 Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої споживачу забезпечується через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет у порядку, передбаченому, в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов'язання, передбачені Договором. Згідно Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 23000,00 грн. Строк кредиту - 360 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.4 Договору). Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2% в день (п. 1.4.1, п. 1.4.2 Договору). Вищевказані кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення вищевказаного договору. Згідно з п 9.7 договору він укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворено засобами електронного копіювання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу його використання та направляється споживачу на номер телефону вказаного останнім. Кредитний договір укладено в електронному вигляді, який був підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Р339 скерованим на номер мобільного телефону відповідача по справі ОСОБА_1 , вказаний останньою як у кредитному договорі №4085065 так і в подальшому у поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с. 93-112).
Додатком до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту, у якій зазначено суму кредиту 177 691 грн. 88 коп., з яких 23000,00 - тіло кредиту, 154 415 грн. 89 коп. - проценти. Таблиця підписана відповідачем за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора (а.с. 91-92).
Також, відповідачем підписано електронним підписом паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому також зазначені умови кредитування (а.с. 95-97).
Крім того, за клопотанням позивача, ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.03.2025р. витребувано в Акціонерного товариства «Ощадбанк» інформацію про наявність емітованої на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_3 , виписку з карткового рахунку відкритого до платіжної картки № НОМЕР_3 , номер телефону на який надсилається інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 25.10.2023р. по 03.11.2023р.
На виконання вищевказаної ухвали суду, 16.04.2025р. до Ківерцівського районного суду Волинської області з АТ «Державний ощадний банк України» надійшла відповідь №46/12-11/41879/2025 від 10.04.2025р. з додатками, досліджених судом, з яких вбачається факт зарахування відповідачу по справі ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №4085065 (а.с. 218-223).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №4085065 від 25 жовтня 2023 року, який був здійснений первісним кредитором, станом на 26 липня 2024 року загальна сума заборгованості відповідача по справі ОСОБА_1 становить 138 773 грн. 65 коп., з яких 22999 грн. 99 коп. заборгованість за тілом кредиту, 113 433 грн. 65 коп. - проценти за користування кредитом. З наданого розрахунку також вбачається, що відповідачем по справі ОСОБА_1 була здійснена оплата в розмірі 2340 грн. 01 коп., що також вказує на отримання відповідачем кредитних коштів (а.с.54-59).
26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №4085065 від 25 жовтня 2023 року перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції». Загальна сума заборгованості відповідача по справі ОСОБА_1 до первісного кредитора - ТОВ «Лінеура Україна» за вищевказаним кредитним договором становить 136 433 грн. 64 коп. з яких: 22999 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 113 433 грн. 65 коп. - заборгованість за процентами нарахованими за період з 25.10.2023р. по 26.07.2024р. (а.с. 20-27, 29).
У відповідності до умов договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024р. та з врахування того, що строк кредитного договору укладеного між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 №4085065 складав 360 днів з 25.10.2023р. по 19.10.2024р. та станом на дату укладення договору факторингу не закінчився, а тому в межах строку дії вищевказаного кредитного договору позивачем по справі ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 27.07.2024р. по 19.10.2024р. (85 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 39 099 грн. 98 коп. (22 999 грн. 99 * 2% = 460,00 грн. х 85 календарних днів), що стверджується розрахунком заборгованості (а.с. 200).
Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України, передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до змісту ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.1 ст.633 ЦК України).
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України, встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що ТОВ «Українські Фінансові операції» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за Кредитним договором до ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання послуг шляхом підписання їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак в порушення умов цього Кредитного договору не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредиту.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідачем за Кредитним договором.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові операції» заборгованості за кредитним договором в розмірі 175 533 грн. 62 коп.
Щодо витрат на професійну правничу допомог суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з вимогами ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.
Зокрема, ст.903 ЦК України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України, регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копія договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року; акт приймання - передачі наданих послуг №4165004 до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року в якому зазначена загальна вартість 10000,00 гривень, копія детального опису виконаних робіт. (а.с. 50-53, 73, 90).
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні.
Крім того, послуги надані адвокатським об'єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрат значного часу на складання документів та визначення правових позицій.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, а також позицію відповідачки, яка вказує на наявність понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які просить зменшити, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень.
Крім того, згідно з ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути у в користь позивача судовий збір в сумі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4085065 від 25 жовтня 2023 року в розмірі 175 533 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 65 коп. з яких: 22 999 (двадцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 113 433 (сто тринадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 65 коп. - нараховані проценти первісним кредитором та 39 099 (тридцять дев'ять тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп. - нараховані позивачем проценти за 85 календарних днів в межах строку кредитного договору.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Волинського апеляційного суду безпосередньо або через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: м. Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2;
представник позивача: адвокат Дідух Євген Олександрович, діє на підставі договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024р., юридична адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;
представник відповідача: адвокат Мисковець Ігор Анатолійович, діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АС №1124939 від 30.01.2025р., юридична адреса: м. Ківерці, вул. Бандери Степана, 1А, Луцького району Волинської області.
Суддя Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.