2/130/870/2025
130/807/25
"22" квітня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу без виклику сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Позивач ОСОБА_1 20 березня2025 року звертається до суду з цим позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до судового наказу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 5 липня 2018 року, з 1/4 частини всіх видів доходів на 1/6 частину зі всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позов обґрунтовано тим, що після винесення судового наказу 30 січня 2019 року позивач з ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу у позивача народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 4 березня 2025 року Томашпільським районним судом Вінницької області видано судовий наказ, відповідно до якого вирішено стягувати з позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку. У зв'язку з тим, що його сімейний стан змінився, він не має можливості сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зазначеному в рішенні суду розмірі, а тому змушений звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Позиція відповідача
Відповідачка свою позицію не виклала, правом надання відзиву на позов не скористалась.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Позовна заява надійшла до суду 20 березня 2025 року (а.с.1).
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк до 9 листопада 2023 року відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу та відповідачу строк до 24 листопада 2023 року для подання відповіді на відзив та заперечень (а.с.19).
Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за дійсною адресою реєстрації, що вказана в позові та підтверджена інформацією Жмеринської міської ради (а.с. 18).
Однак, до суду повернулось рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення поштового відправлення матері відповідачки 29 березня 2025 року (а.с.21).
Відповідно до частини третьої статті 130 Цивільного процесуального кодексу України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Відповідачка заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні не подала.
Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Цивільного процесуального кодексу України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець с. Високе Томашпільського району Вінницької області (а.с. 5), зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Відповідно до копії судового наказу, виданого Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області від 5 липня 2018 року № 130/1490/18, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 червня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8).
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_7 , зареєстрований 30 січня 2019 року в Томашпільському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Вінницькій області (а.с. 9).
Відповідно до копії свідоцтва про народження позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а матір'ю ОСОБА_4 (а.с. 10).
Згідно з копією постанови головного державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Діденка М.М. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19 вересня 2018 року, з позивача ОСОБА_1 здійснюється відрахування із доходів у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини від всіх доходів на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття (а.с. 12).
Відповідно до копії судового наказу, виданого Томашпільським районним судом Вінницької області від 4 березня 2025 року, з позивача ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку боржника щомісячно, починаючи з 26 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13-14).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно з частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 192 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 5 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 Сімейного кодексу України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів, що стягуються на старшу доньку, позивач посилався на те, що після ухвалення первісного рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання їхньої спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у нього змінився сімейний стан, а саме позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 та в нього народилась дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку з нього з 4 березня 2025 року стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно і до повноліття дитини.
Верховний Суд України в Постанові від 16 вересня 2020 року в справі № 565/2071/19 дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, не надано доказів, що позивач втратив роботу та офіційно не працює, крім того не підтверджено, яким чином одруження позивача призвело до істотної зміни його майнового стану. Також, не надано доказів звернення до виконання судового наказу від 4 березня 2025 року.
Жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату ним аліментів у визначеному рішенням місцевого суду розмірі, позивач до суду не надав.
Крім того, позивачем ставиться вимога зменшення розміру аліментів лише одній, старшій дитині, а відносно другої дитини розмір залишається не змінним.
Суд враховує наявність двох виконавчих документів, на підставі яких з позивача стягується по (однієї чверті) частки його заробітку (доходу) на кожну дитину, в той час як законодавством передбачено стягнення аліментів на двох дітей в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, однак, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.
Спори про зменшення або збільшення аліментів вимагають особливої уваги національних судів, оскільки вони стосуються інтересів дітей і забезпечення їх гармонійного розвитку й виховання, а також матеріального добробуту.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 76 і 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окремо слід звернути увагу на те, що згідно із частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Висновки суду
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не може, крім того, розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним, тому суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача не стягуються.
Керуючись статтями 141, 223, 235 ,259, 263, 264, 265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статтей 180, 182, 185, 191 Сімейного кодексу України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ