Справа № 620/16614/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
21 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність (дії) та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 грудня 2024 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 з обов'язковим застосуванням буквального способу тлумачення указаних положень, закріпленого висновками Верховного Суду у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 10.07.2024 у справі № 360/727/23;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 з обов'язковим застосуванням буквального способу тлумачення указаних положень, закріпленого висновками Верховного Суду у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 10.07.2024 у справі № 360/727/23;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з розрахунку 3834 гривні 27 копійок щомісячно, у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 з обов'язковим застосуванням буквального способу тлумачення указаних положень, закріпленого пунктами 105 - 109 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та пунктами 36 - 42.1 постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 360/727/23, у тому числі шляхом встановлення розміру підвищення доходу у березні 2018 року (без урахування складових разового характеру) як різниці між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018 р. і сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018 р., та з урахуванням суми можливої індексації в березні 2018 р., що дорівнює 4463,15 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 позову заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність (дії) та зобов'язання вчинити певні дії було повернуто на підставі п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Повертаючи позов позивачу суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвала про повернення позовної заяви не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки про порушення його прав та законних інтересів позивач дізнався 07 грудня 2024, що підтверджено долученими до позовної заяви доказами.
Відповідно до ст. 312 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги, обґрунтовуючи тим, що з Пунктом 18 частини першої розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни у статтю 233 КзПП, відповідно до яких Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню, з наступних підстав.
Колегія суддів встановила, що позивач звернувся до суду першої інстанції 18 грудня 2024 року з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність (дії) та зобов'язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплати індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з 01.08.2018 по 31.12.2022.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду за період з 02.10.2023 та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, та надано останньому десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.
При цьому, суд звернув увагу на те, що позивачем пропущений 3-х місячний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, з урахуванням необмеженого строку звернення до суду до 01.07.2023 (постанова Верховного суду від 28.08.2024 №580/9690/23).
У відповідності до вимог частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання позовної заяви особою після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому просив поновити строк та обґрунтував його тим, що строк звернення до суду ним був пропущений з вини відповідача, оскільки позивач не був проінформований про його складові грошового забезпечення і про порушення своїх прав позивач дізнався лише з листа відповідача 07.12.2024. Додатково позивачем було заявлено як і у позовній заяві так і у клопотанні про поновлення строку, що данні правовідносини виникли до 19.07.2022 до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, а отже позивач був не обмежений строком звернення до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, поняття строку звернення до адміністративного суду - це час у проміжку якого особа може звернутись до адміністративного суду з позовом для вирішення публічно-правових відносинах для захисту свої прав, свободи та інтересів. При цьому, перебіг часу починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, підставою для повернення судом першої інстанції позовної заяви слугував висновок суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дати звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
При цьому, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 09.10.2023 з дати звільнення позивача, тому прийшов до висновку, що звернувшись до суду з позовом лише 18.12.2024 року, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 при вирішенні питання щодо застосування ст. 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) дійшла таких висновків:
- якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України в попередній редакції; у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»;
- з урахуванням п. 1 гл. XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору в цій справі є перерахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період із 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Отже, спірні правовідносини охоплювали часові проміжки як до, так і після внесення змін до ст. 233 КЗпП України.
Період з 01.12.2015 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст. 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється чинною редакцією ст. 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено гл. XIX «Прикінцеві положення», зокрема п. 1 якої передбачає продовження строків, визначених ст. 233 цього Кодексу на строк дії карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року карантин скасовано.
Тому, з урахуванням цих правових актів, позовні вимоги до 30 червня 2023 мають бути прийняті судом для розгляду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, який звернувся з позовом за період з 01.12.2015 по 31.12.2022 року, не пропустив строку на звернення до суду, тому суд першої інстанції помилково виснував про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ч.2 ст. 123 КАС України.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на обгрунтування поважності пропуску строку, зокрема, позивач зазначав, що ОСОБА_1 з травня 2014 року по 09 жовтня 2023 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Полковник ОСОБА_1 наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.09.2023 № 849 був призначений на посаду до військової частини НОМЕР_2 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2023 № 253 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 09 жовтня 2023 року та вибув до нового місця служби - АДРЕСА_1 (згідно з додатком 2 до позову).
Водночас, після початку оголошення в Україні воєнного стану - з 24 лютого 2022 року полковник ОСОБА_1 виконує обов'язки по захисту Батьківщини в умовах воєнного стану.
Зокрема, з дня виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 по день подання цього позову, полковник ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 та продовжує виконувати обов'язки по захисту Батьківщини в умовах воєнного стану, що обумовлено постійним виконанням завдань за призначенням ( АДРЕСА_1 та ін.) для здійснення заходів з національної безпеки і оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Зазначене підтверджується інформацією з довідки військової частини НОМЕР_2 від 17.09.2024 № 4437 «про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України», що надавалась суду першої інстанції до позову, та витребувано апеляційним судом під час розгляду даної апеляційної скарги.
Дану обставину не було встановлено судом першої інстанції.
Отже, з огляду на встановлене у суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що позивач дійсно був позбавлений та не мав об'єктивної можливості піклуватися про свої законні права та інтереси щодо ймовірного їх порушення стосовно виплати грошового забезпечення не в повному обсязі за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 та після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Вказані обставини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами для вчинення процесуальних дій, туму висновки суду першої інстанції щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду є помилковими.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду суд фактично позбавив позивача гарантованого їм національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.
За таких обставин ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2024 р. є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції, внаслідок порушення норм процесуального права, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, ч. 1 п. 4 ст. 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2024 р. - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність (дії) та зобов'язання вчинити певні дії- скасувати, справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк