03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/321/2025
22 квітня 2025 року м. Київ
Справа № 759/8239/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Ул'яновської О.В.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
У травні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 09.02.2023 року о 19 год. 30 хв. на пр. Перемоги, 78 у м. Києві водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, у зв'язку з чим скоїв зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить позивачу. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Транспортний засіб «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП був застрахований за полісом № АТ3077747 у ПрАТ «СГ «ТАС». Позивач звернувся у вказану страхову компанію із заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі чого йому було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 110 202,20 грн.
Не погоджуючись із розміром отриманого страхового відшкодування, позивач звернувся до ФОП ОСОБА_4 з метою визначення об'єктивного розміру матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_2 , вартість проведення якого складала 4000 грн, а відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку за результатами незалежного автотоварознавчого дослідження сума збитку складає 230 435,39 грн. Отже, ПрАТ «СГ «ТАС» повинен сплатити позивачу невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 38 362,78 грн, а відповідач ОСОБА_1 повинен сплатити різницю між розміром матеріальної шкоди та розміром отриманого страхового відшкодування у розмірі 81 870,41 грн.
Із урахуванням наведених обставин позивач просив суд стягнути із ПрАТ «СГ «ТАС» на його користь невиплачену суму відшкодування у розмірі 38 362,78 грн; стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 81 870,41 грн; стягнути з відповідачів на його користь судові витрати у розмірі 17 202,33 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 5417,58 грн та суму понесених судових витрат, що складаються із правової допомоги та вартості проведення незалежного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю між розміром матеріальну шкоду у розмірі 48 925,41 грн та суму понесених судових витрат, що складається із судового збору у розмірі 543 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн та вартість проведення незалежного автотоварознавчого дослідження у розмірі 3000 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була забезпечена за полісом з лімітом відповідальності у розмірі 160 000 грн, а тому в межах цієї суми позивач зобов'язаний звернутися до страховика ПрАТ «СГ «ТАС».
Суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 15 березня 2023 року № 153/03-23, заподіяного власнику КТЗ «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно з яким вартість матеріального збитку складає 148 564,98 грн, вартість відновлювального ремонту - 230 435,39 грн, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту становить 134 362,97 грн.
При складанні наявного в справі висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу експерт про кримінальну відповідальність не попереджався. При цьому до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 15 березня 2023 року № 153/03-23 включено заміну лівого та правого облицювання багажного відділення вартістю 16 472,60 грн за кожне, разом 32 945,20 грн, пошкодження яких не було зафіксовано, у рахунку СТО вказані деталі не зазначені.
Доказів того, що позивач в передбаченому законом порядку звертався до страхової компанії із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування після визначення більшого розміру, матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції не враховано правовий висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15.
На адресу відповідача не надходила судова кореспонденція, тому він був позбавлений можливості заявити про зменшення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю.
Позивач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_5 , подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідальність ПрАТ «СГ «ТАС» як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 , обмежується не тільки страховою сумою 160 000 грн, а й вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Тобто, якщо вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу є нижчою ніж 160 000 грн, то виплата страхового відшкодування у нижчому розмірі буде належною і виконаною згідно з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
При цьому, потерпіла особа в силу вимог ст. 1194 ЦК України звертається з позовом до заподіювача шкоди з вимогами, спрямованими на повне відшкодування заподіяної шкоди.
Оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «HyundaiKona», д.н.з. НОМЕР_2 , перевищує ліміт відповідальності страховика ПрАТ «СГ « ТАС», то позивач з метою отримання повного відшкодування за заподіяну шкоду, звернувся з позовними вимогами про стягнення майнової шкоди з відповідача ОСОБА_1 .
З огляду на наведене необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була забезпечена за полісом з лімітом відповідальності у розмірі 160 000 грн та що в межах цієї суми позивач зобов'язаний звернутися до страховика ПрАТ «СГ «ТАС».
Наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 15 березня 2023 року № 153/03-23 не є висновком експерта в розумінні статті 102 ЦПК України, а є окремим письмовим доказом, який підтверджує розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві, а тому доводи апеляційної скарги про те, що експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність, є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України ( в редакції на час призначення справи до розгляду), апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Рішення суду в частині стягнення з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивача страхового відшкодування сторонами не оскаржується, а тому суд не перевіряє рішення суду в цій частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у звіті від 15.03.2023 року№ 153/03-23 оцінювач безпідставно включив до вартості матеріального збитку заміну лівого та правого облицювання багажного відділення (код 4981 та 4982) вартістю по 16 472,60 грн за кожне. Із рахунку від 14.02.2023 року № ЕКС00001754, виданого ТОВ «Едем-Карпейт» до ремонту КТЗ «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_2 , вбачається, що ремонт чи заміна облицювання лівого та правого багажника не проводився. Також вказане пошкодження не було зафіксовано при складанні протоколу огляду транспортного засобу від 20.02.2023 року, який підписаний позивачем без жодних зауважень.
Враховуючи наведене, сума, яку просить стягнути позивач з ПрАТ «СГ «ТАС» - 38 362,78 грн, зменшується на суму 5417,58 грн, яка є фактичною у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.
Вартість ремонту згідно з калькуляції №153/03-23 становить 197 490,39 грн, а не 230 435,39 грн, до якої входила сума вартості облицювання лівого та правого багажника у розмірі 32 945,20 грн, внаслідок чого з ОСОБА_1 слід стягнути та користь позивача різницю між розміром матеріальної шкоди та розміром отриманого страхового відшкодування у сумі 48 925,41 грн.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.02.2023 року о 19 год. 30 хв. на пр. Перемоги, 78 у м. Києві водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, у зв'язку із чим скоїв зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2023 року у справі № 761/7548/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн (а.с. 6).
Станом на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» згідно з полісом №АТ3077747 з лімітом відповідальності у сумі 160 000 грн (а.с. 63).
23.02.2023 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про здійснення страхового відшкодування (а.с. 64).
Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 27.02.2023 року № 08-D/12/57, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 щодо матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту становить 185 398,62 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 125 170,64 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ - 110 202,20 грн (а.с. 67).
17.03.2023 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплатило ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 110 202,20 грн, що підтверджується випискою по рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 8).
Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку від 15.03.2023 року № 153/03-23, виконаного ФОП ОСОБА_4 за замовленням ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 148 564,98 грн, вартість відновлювального ремонту - 230 435,39 грн, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту - 134 362,97 грн (а.с. 11-19).
Згідно з рахунком № НОМЕР_3 , виданим ТОВ «Едем-Карпейт» до ремонту КТЗ «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_2 від 14.02.2023, позивачу нараховано всього 257 634,20 грн за ремонт транспортного засобу (а.с. 30, 31).
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2023 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплатило ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 110 202,20 грн. Зазначений розмір страхового відшкодування визначений страховиком на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 27.02.2023 року № 08-D/12/57, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 .
Водночас, позивач не погодився із виплаченим розміром страхового відшкодування, на його замовлення ФОП ОСОБА_4 складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 15.03.2023 року № 153/03-23, згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 148 564,98 грн, вартість відновлювального ремонту - 230 435,39 грн, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту - 134 362,97 грн.
Оцінивши наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 15.03.2023 року № 153/03-23, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що оцінювач безпідставно включив до вартості матеріального збитку заміну лівого та правого облицювання багажного відділення (код 4981 та 4982) вартістю по 16 472,60 грн за кожне.
Із рахунку від 14.02.2023 року № ЕКС00001754, виданого ТОВ «Едем-Карпейт» до ремонту КТЗ «Hyundai Kona», д.н.з. НОМЕР_2 , вбачається, що ремонт чи заміна облицювання лівого та правого багажника не проводився.
Також вказане пошкодження не було зафіксовано при складанні протоколу огляду транспортного засобу від 20.02.2023 року, який підписаний позивачем без жодних зауважень.
На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вартість відновлювального ремонту, визначена оцінювачем у звіті про оцінку вартості матеріального збиткувід 15.03.2023 року№ 153/03-230, підлягає зменшенню із 230 435,39 грн до 197 490,39 грн, у зв'язку із виключенням суми вартості облицювання лівого та правого багажника у розмірі 32 945,20 грн.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» як страховик цивільно-правової відповідальності винної в ДТП особи ОСОБА_1 не виплатило у повному обсязі розмір страхового відшкодування, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача 5417,58 грн (38 362,78 грн (заявлених позивачем у позові) - 32 945,20 грн).
Частиною першою ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18 принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи те, що виплачена (а також стягнута судом у цій справі) ПрАТ «Страхова група «ТАС»сума страхового відшкодування є меншою від оціненої майнової шкоди, потерпіла особа не позбавлена права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків за рахунок винної особи, обсяг відповідальності якої обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 як винної в ДТП особи на користь ОСОБА_3 різниці між розміром завданої шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та розміром страхового відшкодування.
Разом з цим, суд першої інстанції помилково визначив таку різницю в розмірі 48 925,41 грн, оскільки різниця між розміром завданої шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та розміром страхового відшкодування повинна складати 81 870,61 грн (197 490,39 грн (розмір завданої шкоди) - 115 619,78 грн (загальний розмір страхового відшкодування)). Із розрахунку суду першої інстанції вбачається, що судом помилково стягнуто різницю між розміром завданої шкоди (197 490,39 грн) та визначеним оцінювачем вартістю матеріального збитку (148 564,98 грн), оскільки остання сума повинна бути зменшена у зв'язку із виключенням суми вартості облицювання лівого та правого багажника.
Водночас, колегія суддів зауважує, що сам позивач не оскаржив рішення суду першої інстанції, фактично погодившись із стягнутою на його користь сумою, тоді як апеляційний суд не може погіршувати становище особа, яка звернулася із апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 15.03.2023 року № 153/03-23 над звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 27.02.2023 року № 08-D/12/57.
Оцінюючи наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 15.03.2023 року № 153/03-23, колегія судді враховує, що вказаний звіт виконаний оцінювачем ОСОБА_4 , який має кваліфікацію оцінювача у напрямку оцінки майна: «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» і спеціалізацію «Оцінка дорожніх транспортних засобів»; оцінювання проведено відповідно до вимог Закону України «про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092. Сам звіт містить дослідну частину із зазначенням методичних підходів, що застосовуються, методів та оціночних процедур. Також оцінювачем зазначено, що висновки цього дослідження є достовірними, якщо надані відомості щодо транспортного засобу є достовірними.
Водночас, до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 27.02.2023 року № 08-D/12/57 додано письмову заяву оцінювача ОСОБА_6 (а.с. 73), в якій останній зазначає, що звіт про оцінку містить професійну думку оцінювача щодо імовірної (ринкової) вартості об'єкта (п. 7); проведений аналіз, міркування та висновки обмежуються лише викладеними припущеннями й обмежувальними умовами і представляють власне професійне судження.
Наведене дає підстави вважати, що визначена оцінювачем у звіті про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 27.02.2023 року № 08-D/12/57 вартість пошкодженого транспортного засобу може носити імовірний характер.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 15.03.2023 року № 153/03-23.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються висновками суду, викладеними в його рішенні.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що 13.03.2023 року між ОСОБА_3 та адвокатом Конюшко Д.Б. укладено договір про надання правової допомоги № 13/03/23-ЮП/IL.
02.05.2023 року ОСОБА_3 та адвокат Конюшко Д.Б. підписали акт виконаних робіт № 1 до договору № 13/03/23-ЮП/IL, згідно з яким загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 12 000 грн.
ОСОБА_3 сплатив адвокату Конюшко Д.Б. 6000 грн за правову допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 13.03.2023 року № 13/03/23-ЮП/IL, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням.
Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачами пропорційно розміру задоволених вимог.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем сума відшкодування на правову допомогу у розмірі 12 000 грн не підтверджується матеріалами справи, тому підлягає стягненню в межах суми фактично оплачених послуг у розмірі 6000 грн, оскільки у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 року у справі № 206/4841/20).
Водночас, колегія суддів зауважує, що позивач не оскаржив рішення суду першої інстанції, фактично погодившись із стягнутою на його користь сумою витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, виходячи із обсягу задоволених позовних вимог, судом першої інстанції не було враховано принципу пропорційності розподілу судових витрат, закріпленого в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України: у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
У цій справі позивачем були заявлені позовні вимоги майнового характеру, а саме:
- до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 38 362,78 грн;
- до ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування в розмірі 81 870,41 грн.
Отже, позивачем заявлено вимог на загальну суму 120 233,19 грн, зокрема до ПрАТ «Страхова група «ТАС» на суму 38 362,78 грн (32 % від загальної суми вимог) та до ОСОБА_1 на суму 81 870,41 грн (68 % від загальної суми вимог).
Суд першої інстанції позовні вимоги до ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме стягнув із нього на користь позивача 48 925,41 грн (59,7 % від заявлених вимог).
Таким чином, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2435,76 грн (6000 грн ? 68% ?59,7%).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду(ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатив 4000 грн за проведення звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 15.03.2023 року № 153/03-23.
Суд врахував проведення звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 15.03.2023 року № 153/03-23як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія судів вважає, що витрати, здійснені позивачем за проведення експертизи у справі, є обґрунтованими, безпосередньо пов'язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню відповідачем ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1623,84 грн (4000 грн ? 68% ?59,7%).
Із урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої суми із 5000 грн до 2435,76 грн, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартості проведення незалежного автотоварознавчого дослідження з 3000 грн до 1623,84 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року - змінити в частині розміру судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , а саме: суму витрат на правову допомогу зменшити з 5000 грн до 2435 грн. 76 коп.; суму вартості проведення незалежного автотоварознавчого дослідження зменшити з 3000 грн до 1623 грн. 84 коп.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня ухвалення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.