21 квітня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 366/3662/24
номер провадження №22-ц/824/6369/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: приватний виконавець Мойсей І.М.,
представник заінтересованої особи Мінгалєєва Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року /суддя Мовчан В.В./
за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича про примусове проникнення до іншого володіння фізичної особи ОСОБА_1 , -
13.12.2024 до Іванківського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» від приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея І.М. надійшло подання про примусове проникнення до іншого володіння фізичної особи ОСОБА_1 , а саме до земельної ділянки з кадастровим номером 3222083000:02:005:0003, загальною площею 35,8031 га, цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Іванківська селищна рада, у якої знаходиться майно: сівалка Kverneland U-drill plus 6м, сер. № ACPNDxx65268 , 2016 р.в., яку згідно з наказом № 911/971/23 від 28.12.2023, що видав Господарський суд Київської області, необхідно витребувати у Приватного підприємства "Корона-Сервіс+" (07231, Київська область, Вишгородський район, село Олізарівка, вулиця Миру, будинок 4; ідентифікаційний код 40970242) шляхом її вилучення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (49083, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 31 Д, ідентифікаційний код 35396734).
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича, про примусове проникнення до іншого володіння фізичної особи -задоволено. Надано дозвіл на примусове проникнення до іншого володіння фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 22.06.18 органом 1220, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме до земельної ділянки з кадастровим номером 3222083000:02:005:0003, загальною площею 35,8031 га, цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Іванківська селищна рада, у якої знаходиться майно: сівалка Kverneland U-drill plus 6м, сер. № ACPNDxx65268 , 2016 р.в. та яку згідно з наказом № 911/971/23 від 28.12.2023, що видав Господарський суд Київської області, необхідно витребувати у Приватного підприємства "Корона-Сервіс+" (07231, Київська область, Вишгородський район, село Олізарівка, вулиця Миру, будинок 4; ідентифікаційний код 40970242) шляхом її вилучення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (49083, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 31 Д, ідентифікаційний код 35396734). /т. 1 а.с. 150-155/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати.
Вказувала на те, що суд першої інстанції не врахував низку ключових обставин і порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_4, а земельна ділянка належить їй на праві приватної власності, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Апелянт наголошує, що доказів того, що сівалка Kverneland U-drill plus 6м перебуває на її ділянці не надано, однак суд першої інстанції не досліджував правовий статус майна та його зв'язок із ОСОБА_1 . Крім того, апелянт зазначає, що приватний виконавець не довів факту перешкоджання з її боку у виконанні судового рішення. Зокрема, вимога від 05.11.2024 № 4783-75584134/24 про забезпечення доступу до ділянки 13.11.2024, за твердженням апелянта, не була належним чином вручена ОСОБА_1 , а суд не перевірив доказів її отримання. Апелянт посилається на ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", яка вимагає належного повідомлення сторін про виконавчі дії. Отже, наголошувала, що суд першої інстанції не встановив конкретних фактів перешкоджання виконавчим діям: відсутні відомості про дату та час візуального ідентифікування сівалки, прізвища осіб (наприклад, охоронців), які нібито перешкоджали доступу, а також свідки чи документи, що підтверджують ці обставини. За твердженням апелянта, акти приватного виконавця від 20.09.2024 та 13.11.2024 є неналежними доказами, оскільки складені без участі ОСОБА_1 та не містять чітких даних про її дії. Апелянт посилається на ст. 81 ЦПК України, яка вимагає, щоб докази ґрунтувалися на фактах, а не припущеннях. На думку апелянта, суд першої інстанції порушив конституційне право ОСОБА_3 на недоторканність володіння, гарантоване ст. 30 Конституції України та ст. 311 ЦК України, оскільки примусове проникнення до її майна не було виправданим і не передувало вичерпання інших засобів виконання рішення, як того вимагає постанова Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/41727/19. Апелянт стверджує, що приватний виконавець не вжив усіх можливих заходів для виконання рішення без проникнення, наприклад, не звертався до ПП "Корона-Сервіс+" із додатковими вимогами чи не ініціював розшук майна в інших місцях. Отже, суд першої інстанції порушив принципи пропорційності та балансу інтересів, передбачені ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки обмеження права ОСОБА_3 на володіння не було необхідним у демократичному суспільстві та не відповідало суспільним інтересам.
Представник ТОВ «Компанія «Альбіон» Талоконов К.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Стягувач стверджує, що подання приватного виконавця було обґрунтованим і відповідає вимогам ст. 439 ЦПК України та ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, сівалка Kverneland U-drill plus 6м, сер. №ACPNDxx65268, 2016 р.в., перебуває на земельній ділянці ОСОБА_1 , що підтверджено актами виконавця від 20.09.2024 та 13.11.2024, складеними за участю представників стягувача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про виконавчі дії вимогою від 05.11.2024 № 4783-75584134/24, надісланою рекомендованим листом № 0600980117887, який, за даними АТ "Укрпошта", вона отримала 12.11.2024. Незважаючи на це, ОСОБА_3 не забезпечила доступ до ділянки 13.11.2024, що свідчить про умисне перешкоджання виконанню судового рішення. Стягувач посилався на ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", яка зобов'язує виконавця вживати всіх заходів для виконання рішення, та на ч. 1 ст. 10 цього Закону, що дозволяє вилучення майна, яке перебуває в інших осіб. Стягувач також наголошував, що земельна ділянка огороджена парканом, а доступ можливий лише через прохідну, де охоронці відмовили виконавцю у вході, що зафіксовано в акті від 13.11.2024. Стверджував також, що ОСОБА_3 не заперечує наявність сівалки на її ділянці, а її аргументи про законне володіння майном є формальними та не впливають на обов'язок виконати наказ Господарського суду Київської області.
Приватний виконавець Мойсей І.М. у відзиві також просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. Виконавець стверджує, що діяв у межах Закону України "Про виконавче провадження", вживши вичерпних заходів для виконання наказу Господарського суду Київської області №911/971/23 від 28.12.2023. Зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 19.07.2024 була надіслана боржнику (ПП "Корона-Сервіс+") та отримана ним 09.08.2024, а вимога від 26.07.2024 № 3480-75584134/24 про надання інформації щодо майна також була вручена. ОСОБА_7 зазначає, що сівалка перебуває на земельній ділянці ОСОБА_3 , яка пов'язана з ПП "Корона-Сервіс+" через засновників чи службових осіб, що ускладнює виконання рішення. Виконавець здійснив виходи до ділянки 20.09.2024 та 13.11.2024, але доступ був обмежений через огорожу та відмову охорони, що зафіксовано в актах. Вимога від 05.11.2024 про забезпечення доступу 13.11.2024 була надіслана ОСОБА_3 рекомендованим листом і отримана, але вона не виконала її, чим порушила ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", яка забороняє перешкоджання діям виконавця. Виконавець посилався на рішення ЄСПЛ у справах "Глоба проти України" від 05.07.2012 та "Півень проти України" від 20.06.2004, які наголошують на обов'язку держави забезпечити виконання судових рішень як частини права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини. Отже, що примусове проникнення є єдиним способом виконати рішення, оскільки інші заходи (вимоги, розшук майна) виявилися неефективними. Він також посилається на ст. 129-1 Конституції України та рішення КСУ від 15.05.2019 № 2-р(І)/2019, які підкреслюють обов'язок держави забезпечити виконання судових рішень. Тому, вказував, що суд першої інстанції належним чином оцінив ці докази відповідно до ст. 81 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що у виконавчому провадженні НОМЕР_4 приватного виконавця Мойсея І.М. перебуває наказ Господарського суду Київської області № 911/971/23 від 28.12.2023 про витребування сівалки Kverneland U-drill plus 6м, сер. № ACPNDxx65268 , 2016 р.в., у ПП "Корона-Сервіс+" на користь ТОВ "Компанія 'Альбіон'".
Сівалка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3222083000:02:005:0003, що належить ОСОБА_3 на праві власності.
Приватний виконавець надіслав боржнику постанову про відкриття провадження (отримана 09.08.2024), вимоги від 26.07.2024 та 05.11.2024 про забезпечення доступу, а також здійснив виходи до ділянки 20.09.2024 та 13.11.2024, але доступ не було надано через огорожу та відмову охорони, що зафіксовано актами. Суд визнав, що ОСОБА_3 перешкоджала виконанню рішення, не надавши доступу до майна.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції вірно посилався на ст. 439 ЦПК України, яка регулює порядок надання дозволу на примусове проникнення до володіння особи, та ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", що дозволяє проникнення для виконання судового рішення за наявності перешкод. Суд також врахував ст. 1, 10, 18 Закону України "Про виконавче провадження", які визначають виконавче провадження як завершальну стадію судового процесу та зобов'язують виконавця вживати всіх заходів для виконання рішення. Наказ Господарського суду Київської області № 911/971/23 від 28.12.2023, що набрав законної сили, є підставою для виконавчих дій.
Суд обґрунтовано визнав акти виконавця від 20.09.2024 та 13.11.2024 достатніми доказами перешкоджання з боку ОСОБА_3 , посилаючись на ст. 81 ЦПК України. Крім того, суд врахував постанову ВС від 12.03.2020 у справі № 757/41727/19, яка вимагає вичерпання всіх засобів виконання перед примусовим проникненням, та дійшов обґрунтованого висновку, що виконавець виконав цю умову.
Доводи апеляційної скарги, щодо неповідомлення ОСОБА_1 та невручення вимоги, спростовуються матеріалами справи та врученим повідомленням /а.с. 133/.
Доводи апелянта щодо відсутності доказів перебування сівалки Kverneland U-drill plus 6м на земельній ділянці ОСОБА_1 та неналежності актів виконавця від 20.09.2024 та 13.11.2024 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав акти достатніми доказами, оскільки вони складені за участю представників стягувача (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) і містять відомості про місцезнаходження сівалки, огорожу ділянки та відмову охорони у доступі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 686/15462/19 від 15.09.2021, акти виконавця є належними доказами, якщо не спростовані іншими доказами. Апелянт не надала доказів, що сівалка відсутня на ділянці чи що акти містять недостовірні відомості. Відсутність ОСОБА_1 під час складання актів не впливає на їх належність, оскільки вона була повідомлена про виконавчі дії вимогою від 05.11.2024, отриманою 12.11.2024, що підтверджується даними АТ «Укрпошта» /рекомендований лист № 0600980117887/, як вже було встановлено апеляційним судом.
Стосовно тверджень апелянта про порушення права ОСОБА_1 на недоторканність володіння, гарантованого ст. 30 Конституції України та ст. 311 ЦК України, апеляційний суд також вважає їх необґрунтованими.
Примусове проникнення до земельної ділянки є винятковим заходом, передбаченим ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», і застосовується за наявності перешкод у виконанні судового рішення.
Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 не забезпечила доступ до ділянки 13.11.2024, попри отриману вимогу, що свідчить про перешкоджання виконавчим діям. Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/22107/16-ц зазначив, що право на недоторканність володіння третьої особи, яка не є боржником, може бути обмежене для вилучення майна, якщо воно перебуває на її території, а особа перешкоджає доступу. Оскільки сівалка розташована на ділянці ОСОБА_1 , а наказ Господарського суду №911/971/23 від 28.12.2023 є обов'язковим до виконання, примусове проникнення є правомірним.
Щодо аргументів апелянта про невідповідність примусового проникнення принципам пропорційності та балансу інтересів, передбаченим ст. 8 Конвенції про захист прав людини, апеляційний суд зазначає, що виконавець вичерпав інші засоби виконання. Приватний виконавець надіслав вимоги боржнику та ОСОБА_1 , здійснив виходи до ділянки 20.09.2024 та 13.11.2024, а також склав акти, що підтверджують неможливість вилучення сівалки без проникнення.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не є боржником, а її ділянка є приватною власністю, не впливають на правомірність примусового проникнення. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право вилучати майно, що перебуває в інших осіб, якщо воно підлягає витребуванню за судовим рішенням. Земельна ділянка ОСОБА_1 є місцем розташування сівалки, що підтверджується актами виконавця, а її статус як власника не звільняє від обов'язку забезпечити доступ для виконання наказу. Твердження апелянта про відсутність фактів перешкоджання з боку ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи. Акти від 20.09.2024 та 13.11.2024 фіксують відмову охорони у доступі до огородженої ділянки, а ОСОБА_1 не виконала вимогу від 05.11.2024 про забезпечення доступу 13.11.2024, що є порушенням ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, суд першої інстанції правильно оцінив ці докази відповідно до ст. 81 ЦПК України, таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: