Справа №755/3787/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5704/2025
21 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Музичко С.Г..
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
за апеляційною скаргою представника Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Катющенко В.П.,-
встановив:
У лютому 2024 року ЖБК «Слово-2» звернувся до суду із названим позовом.
ЖБК «Слово-2» просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість по оплаті послуг утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7 918 грн 76 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 5 371 грн 12 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 рокупозов задоволено частково.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» 3% річних в розмірі 2 грн 25 коп., інфляційну складову в розмірі 9 грн 40 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 500 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ЖБК «Слово-2» просить рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 371 грн 12 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Рішення суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті послуг утримання будинку та прибудинкової території не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 500 грн 00 коп. суд першої інстанції виходив із обсягу фактично наданих послуг, принципу співмірності та розумності судових витрат.
Висновки суду відповідають вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 820/479/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У позовній заяві представник ЖБК «Слово-2» просив вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 371 грн 12 коп.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник ЖБК «Слово-2» надано копію: договору про надання правничої допомоги № 06/02/2024-4 від 06 лютого 2024 року; платіжної інструкції № 1141 від 07 лютого 2024 року; акту приймання-передачі наданих послуг від 06 лютого 2024 року.
В акті приймання-передачі наданих послуг зазначено:
- складання позовної заяви - 2 год - 5 000 грн 00 коп.;
- послуги із отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно - 6 хв - 250 грн 00 коп.;
- відшкодування витрат адвоката на оплату адміністративного збору за отримання інформації про нерухоме майно відповідача - 121 грн 12 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає, що зазначені представником ЖБК «Слово-2» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 371 грн 12 коп. є не достатньо обґрунтованими та завищеними.
Так, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та складання позовної заяви, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 500 грн 00 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони спростовуються матеріали справи. Згідно долученого до матеріалів відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 просив суд першої інстанції зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, врахувати його фінансовий стан та соціальний статус.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 17 грудня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 21 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: Є.П. Євграфова
С.Г. Музичко