справа № 752/16680/21
головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю.
провадження № 22-ц/824/3098/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
16 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року
за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України
у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою, у якій він просив:
визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 1-667/08-2009, виданий на користь ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» на виконання вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2008 року у кримінальній справі № 1-667/08 (дублікат виконавчого листа від 20 жовтня 2020 року, виданий Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/7655/20), яким стягнуто з ОСОБА_1 298 549 грн;
скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ОСОБА_1 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року у справі № 752/16680/21.
Заява обґрунтована тим, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2008 року у справі № 1-667/08, зокрема стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» 298 549 грн. Станом на теперішній час судове рішення про стягнення на користь ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» 298 549 грн виконано боржником ОСОБА_1 добровільно у повному обсязі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 21 лютого 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 63403270 та скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 заявлялася зокрема вимога про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, однак суд першої інстанції постановив ухвалу щодо вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яка не заявлялася та не розглядалася судом у цій справі.
Відповідно то змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції спочатку вказує, що вважає за необхідне задовольнити подану заяву, а потім в останньому абзаці мотивувальної частини вказує, що заява не підлягає задоволенню.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без його участі.
Від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без її участі, до якої вона додала постанову про закінчення виконавчого провадження.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2008 року, ухвали від 15 липня 2020 року видано 20 жовтня 2020 року дублікат виконавчого листа № 752/7655/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» матеріальної шкоди, завданої злочином у розмірі 298 549 грн. Строк пред'явлення виконавчого листа - до 30 вересня 2023 року.
23 жовтня 2020 року за вказаним дублікатом виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. відкрито виконавче провадження ВП № 63403270.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу.
Встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа на строк до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, на підставі якого 20 жовтня 2020 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 752/7655/20.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року залишено без змін ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року.
21 лютого 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 63403270 у зв'язку із тим, що рішення суду виконано боржником в повному обсязі, кошти сплачені напряму стягувачу.
Як вбачається із зазначеної постанови, постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа - дублікат № 752/7655/20 виданий 20 жовтня 2020 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» 298 549 грн - закінчити. Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, вжите ухвалою № 752/16680/21 від 08 липня 2021 року Голосіївського районного суду міста Києва.
Листом від 21 лютого 2024 року № 493/63403270 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. направила для виконання вищезазначену постанову.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Згідно з частиною 1 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5 статті 441 ЦПК України).
За змістом пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись 09 лютого 2024 року до суду із заявою, у якій він зокрема просив скасувати тимчасове обмеження у його праві виїзду за межі України, заявник посилався на те, що рішення суду про стягнення на користь ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» 298 549 грн виконано боржником добровільно у повному обсязі.
Доказів добровільного виконання рішення суду до указаної заяви ОСОБА_1 додано не було, а з матеріалів справи вбачається, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 63403270 винесена приватним виконавцем після звернення ОСОБА_1 до суду з указаною заявою - 21 лютого 2024 року.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає звернення ОСОБА_1 із вимогою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року у справі № 752/16680/21, передчасним.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Апеляційний суд враховує, що заявник ОСОБА_1 знаходиться поза межами України (Республіка Болгарія, місто Варна), тому відмова у зв'язку з відсутністю належних доказів у скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, не порушує прав заявника на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, та не позбавляє права належним чином обґрунтувавши заяву повторно звернутися до суду на загальних підставах.
Щодо вимог заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 1-667/08-2009, апеляційний суд враховує таке. Відповідно до положень статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги 5 ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилався на те, що він погасив заборгованість. Разом з тим, будь яких доказів на підтвердження вказаного заявником не надано.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки станом на день звернення заявником не доведено відсутність у нього матеріального обов'язку як боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 21 квітня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська