15 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
адвоката - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора, накласти арешт на автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 білого кольору, номер кузова: НОМЕР_2 та ключі запалення, що перебуває у користуванні ОСОБА_8 , та на праві власності належить ОСОБА_9 .
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є незаконною і не обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Зазначає, що даний автомобіль є знаряддям вчинення злочину, підозрюваний використовував його для збуту наркотиків.
Окрім того, вказане майно не підпадає під обмеження, встановлені ч. 3 ст. 170 КПК України, щодо заборони накладення арешту, а метою арешту цього автомобілю є забезпечення їх збереження як речового доказу та запобігання можливості його приховування, знищення чи відчуження.
Також це майно визнано у кримінальному провадженні речовим доказом.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва прокурорів Подільської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100070001764, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
17.01.2025 прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 білого кольору, номер кузова: НОМЕР_2 та ключі запалення, що перебуває у користуванні ОСОБА_8 , та на праві власності належить ОСОБА_9 , з позбавленням права на користування, відчуження, розпорядження вказаним майном, посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з підстав не доведенням стороною обвинувачення відповідності вказаного майна критеріям ст. 98 КПК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.
Так, 03.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.01.2025, було проведено обшук в автомобілі «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В подальшому постановою слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 10.01.2025 зазначене майно визнано в кримінальному провадженні № 12024100070001764 від 02.08.2024 речовим доказом.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вищевказаного майна, яке відповідає ознакам речового доказу згідно ст. 98 КПК України, колегія суддів прийшла обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстави для задоволення внесеного на розгляд стороною обвинувачення клопотання та арешту цього майна.
При цьому, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.
Для цілей арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів КПК України передбачено дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК України).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Враховуючи обставини можливого вчинення злочину, який розслідується у цьому кримінальному провадженні, існує сукупність розумних підозр вважати, що зазначене майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Така позиція цілком узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ'єктивність і формальність судового розгляду, апеляційна скаргапрокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, як незаконна та необґрунтована, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення вказаного клопотання сторони обвинувачення, накладення арешту на зазначене в ньому майно, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може зумовити труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні № 12024100070001764 від 02.08.2024, спричинити втрату інформації, яка має доказове значення в ході здійснення досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 170 - 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна, - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 білого кольору, номер кузова: НОМЕР_2 та ключі запалення, що перебуває у користуванні ОСОБА_8 , та на праві власності належить ОСОБА_9 , з позбавленням права на користування, відчуження, розпорядження вказаним майном.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2964/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 758/911/25
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1