14 квітня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 359/12150/24
номер провадження 22-ц/824/7420/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: заявниця ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,
представника заінтересованої особи Полєтаєва І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року /суддя Яковлєва Л.В./
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису, -
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою, якою просила продовжити обмежувальний припис на строк у 6 (шість) місяців, яким вжити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 : заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 100 метрів до фактичного місця проживання ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 вести з ОСОБА_1 листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису - задоволено.
Продовжено обмежувальний припис, виданий за рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/4678/24 від 10 травня 2024 року, строком на 6 (шість) місяців щодо ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , яким:
- заборонено ОСОБА_2 наближатись на відстань 100 метрів до фактичного місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонено ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонено ОСОБА_2 вести з ОСОБА_1 листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб. /а.с. 31-36/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у вимогах заяви.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про судове засідання 09.12.2024, що порушує ст. 223 ЦПК України, і не мав можливості бути присутнім чи подати докази через службу у військовій частині (05.11.2024-08.12.2024). Наголошував, що суд першої інстанції також не врахував, що ОСОБА_2 не порушував попередній обмежувальний припис від 10.05.2024, а також не дослідив докази, які підтверджують перешкоди з боку ОСОБА_1 у спілкуванні ОСОБА_2 з сином. Також суд першої інстанції послався на кримінальне провадження №12024116100000144 від 07.05.2024, але відсутність обвинувального вироку, суперечить ст. 62 Конституції України щодо встановлення вини. Обставини порушення припису не доведено. Отже, рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема щодо відсутності доказів порушення припису ОСОБА_2 . Окремо наголошував, що суд першої інстанції змінив умови обмежувального припису (зміна адреси з с. Глибоке на м. Бориспіль), що не передбачено ст. 350-7 ЦПК України.
ОСОБА_1 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу. Вказувала, що ОСОБА_2 знав про обмежувальний припис від 10.05.2024 і мав цікавитися справою. Укладення договору з адвокатом 20.12.2024, до отримання рішення, спростовує твердження про необізнаність. Зазначала, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на оцінці ризиків домашнього насильства. Кримінальне провадження №12024116100000144 (ст. 390-1 КК) з обвинувальним актом підтверджує ці ризики, навіть за відсутності вироку. Отже, суд першої інстанції діяв у межах матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 10 травня 2024 року у справі №359/4678/24 видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 на строк 6 місяців (до 10 листопада 2024 року), яким заборонено: наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ; розшукувати, переслідувати чи спілкуватися з нею; вести листування чи контактувати через засоби зв'язку. Рішення набрало законної сили 11 червня 2024 року.
ОСОБА_1 11 листопада 2024 року звернулася з заявою про продовження припису, стверджуючи, що ОСОБА_2 порушував попередній припис, вчиняв домашнє насильство у присутності дитини та її матері, що підтверджується кримінальними провадженнями №12024116100000286 (ст. 129 КК України, погроза вбивством від 13.04.2024) і №12024116100000144 (ст. 390-1 КК України, порушення припису від 05.07.2024). Заявниця висловила побоювання за свою безпеку та безпеку дитини.
Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції вірно керувався ст.ст. 350-1 - 350-8 ЦПК України, ст.ст. 1, 4, 24, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а також практикою Верховного Суду (постанови від 05.09.2019 у справі №756/3859/19, від 28.04.2020 у справі №754/11171/19).
Відповідно вимог ст. 350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених ст. 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно ч. 2 ст. 350-6 цього Кодексу. Під час вирішення питання про наявність підстав для продовження обмежувального припису має бутивстановлено, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінено ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що існує ризик повторного вчинення домашнього насильства, враховуючи заяву ОСОБА_1 , витяги з ЄРДР та відсутність спростувань від ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення та розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 відхиляються апеляційним судом з таких підстав.
Апелянт стверджує, що ОСОБА_2 не був повідомлений про засідання 09.12.2024, що порушує ст. 223 ЦПК. Проте матеріали справи містять відомості про телефонограму, зафіксовану секретарем судового засідання /а.с. 17/, та відправку судової повістки на зареєстровану адресу ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК, телефонограма є належним способом повідомлення, якщо її факт задокументовано. Судова повістка вважається доставленою за ч. 11 ст. 128 ЦПК, якщо особа не повідомила про зміну адреси.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не довів порушень припису від 10.05.2024, а посилання на кримінальне провадження №12024116100000144 суперечить ст. 62 КУ через відсутність вироку.
Водночас, суд першої інстанції вірно обґрунтував рішення заявою ОСОБА_1 про порушення припису 05.07.2024 р., підтвердженою витягом з ЄРДР, та побоюваннями заявниці за свою безпеку.
Відповідно до ст. 26 Закону "Про запобігання та протидію домашньому насильству", продовження припису базується на оцінці ризиків повторного насильства, а не лише на факті порушення. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВС від 05.09.2019 (справа №756/3859/19) яка уточнює, що припис є запобіжним заходом, який може застосовуватися до завершення кримінальних проваджень. Обвинувальний акт у провадженні №12024116100000144, ухвалою від 06.02.2025 призначений до судового розгляду, свідчить про ймовірність ризиків, що узгоджується з ч. 1 ст. 350-7 ЦПК України. Погроза вбивством (13.04.2024) не стосується припису, але підтверджує історію конфлікту. ОСОБА_2 не подав до суду першої інстанції спростувань, а нові докази (відповідь поліції від 27.01.2025) апеляційним судом не можуть бути враховані за ч. 2 ст. 369 ЦПК України без поважних причин їх неподання раніше.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано оцінив ризики, а доводи скарги в цій частині не спростовують його висновків.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив перешкоди з боку ОСОБА_1 у спілкуванні ОСОБА_2 з сином. Проте ці обставини апеляційним судом відхиляються як такі, що не стосуються предмета заяви - продовження припису для захисту ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України, суд оцінює ризики насильства, а обставини у іншому сімейному спорі.
Відхиляються також і доводи апеляційної скарги про зміну умов припису.
Так, апелянт вважає, що зміна адреси з с. Глибоке на м. Бориспіль суперечить ст. 350-7 ЦПК України. Водночас, суд першої інстанції вказав фактичне місце проживання ОСОБА_1 (м. Бориспіль), що відображено в її заяві.
Хоча ст. 350-7 ЦПК України передбачає продовження припису на тих самих умовах, зміна адреси відповідає меті захисту заявниці за ст. 24 Закону "Про запобігання та протидію домашньому насильству", оскільки забезпечує безпеку за актуальним місцем проживання. Суд не змінив суті обмежень, а уточнив адресу їх застосування, що не суттєвим порушенням норм права. Доводи скарги в цій частині не впливають на законність рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та містяться на формальних міркуваннях. Суд належним чином повідомив ОСОБА_2 , оцінив наявні докази, врахував ризики насильства та застосував норми матеріального права, передбачені Законом "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Зміна адреси в приписі не виходить за межі мети захисту заявниці.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: