17 квітня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/14415/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Михайлової І.О.,
представника заявника - Хрустенка Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні суду заяву Інформаційного агентства про відстрочення виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інформаційного агентство про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Інформаційне агентство (далі - заявник) звернулось до суду із заявою та просить відстрочити виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №620/14415/23 в частині зобов'язання виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та в частині зобов'язання виплатити позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020, в тому числі: грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум - на період до закінчення дії правового режиму воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, але не довше, ніж
на строк до 10.07.2025.
Свою заяву мотивує тим, що Інформаційне агентство є державною установою Міністерства оборони України, а тому фінансується за рахунок бюджетних асигнувань, наданих відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. На даний час всі фінансові і організаційні ресурси Держави пріоритетно спрямовуються на фінансування витрат на оборону, у зв'язку з чим асигнування на фінансування «Інші поточні видатки» (КЕКВ 2800) характеризуються як недостатні (не в повному обсязі). Наведене істотно ускладнює виконання рішення, що є достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 11.04.2025 розгляд заяви призначено в режимі відеоконференції відповідно до поданої представником Інформаційного агентства заяви.
Представник заявника в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, подану заяву підтримав, просив її задовольнити.
Позивач подав пояснення на заяву Інформаційного агентства, у яких просив у її задоволенні відмовити у зв'язку з необґрунтованістю; розгляд заяви просив проводити без його участі.
Дослідивши матеріали заяви, суд встановив такі обставини.
Із системи «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №620/14415/23, яке набрало законної сили 09.07.2024, позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати і виплатити на його користь: індексацію грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; грошове забезпечення з 29.01.2020, в тому числі: грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
20.02.2024 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи для примусового виконання вказаного рішення суду.
Ухвалою суду від 04.06.2024 визнано протиправною бездіяльність Інформаційного агентства щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/14415/23; зобов'язано відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/14415/23.
Ухвалою суду від 04.06.2024 встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду.
Ухвалою суду від 18.09.2024 у прийнятті звіту про виконання рішення суду Інформаційному агентству відмовлено; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу у справі №620/14415/23 відмовлено; встановлено відповідачу новий строк для надання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/14415/23.
Ухвалою суду від 18.11.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу у справі №620/14415/23 відмовлено; встановлено Інформаційному агентству новий строк для надання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/14415/23.
Ухвалою суду від 26.02.2025 прийнято звіт Інформаційного агентства про виконання рішення суду по справі №620/14415/23; встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду. Вказана ухвала оскаржена відповідачем до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження.
Відповідно до долучених Інформаційним агентством до заяви про відстрочення виконання рішення суду доказів станом на 31.03.2025 на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» необхідні для виконання рішення суду кошти відсутні.
Наведене стало підставою для звернення до суду з даною заявою.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.
Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення визначає стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина четверта статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, указана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, під час розгляду заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
У постанові від 06 грудня 2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (постанова Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17).
У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).
У рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява №63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Суд також враховує пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», у якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.
Суд уважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Отже, відстрочення виконання рішення суду не звільняє боржника від його виконання, а лише його відтерміновує на певний час до настання певних обставин.
Звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявник зазначив, що ним вживаються заходи для його виконання, однак відповідні кошти на бюджетному рахунку відсутні.
Однак, суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найскорішого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Також заява не містить підстав уважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду воно буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
При цьому, заявником не надано належних пояснень того, яким чином відстрочення судом виконання судового рішення сприятиме його виконанню після закінчення терміну відстрочення, а також яких заходів вживає Інформаційне агентство для виконання вказаного рішення суду в якомога коротші строки.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови відповідачу у задоволенні його заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись статтями 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Інформаційного агентства про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений 21.04.2025.
Суддя С.В. Бородавкіна