КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
21 квітня 2025 року м. Київ № 320/18745/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу у порядку письмового провадження за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд скасувати наступні податкові повідомлення-рішення як протиправні:
- №21517/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (ПДФО), яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 2 469 311,97 гривень та штраф в сумі 110 801,61 гривень;
- №21518/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (військовий збір), яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 205 766,00 гривень та штраф в сумі 9 233,47 гривень;
- №21530/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (РРО), яким було нараховано штраф в сумі 922 745,49 гривень;
- №21521/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (обіг алкоголю), яким було нараховано штраф в сумі 17 000,00 гривень;
- №21522/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (акцизний податок), яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 46 137,27 гривень та штраф в сумі 4 613,73 гривень;
- №21523/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (туристичний збір), яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 202 537,91 гривень та штраф в сумі 5 767,09 гривень;
- №21524/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (ПДВ), яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 1 619 998,00 гривень та штраф в сумі 69 180,60 гривень;
- скасувати акт №20803/10-36-33-04/ НОМЕР_1 від 04 жовтня 2023 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що оскаржувані ППР є протиправними, оскільки положення Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не поширюються на фізичних осіб-підприємців. Позивач також вказує, що висновки відповідача щодо завищення валового доходу є недоведеними, оскільки не встановлено відповідачем настання події, пов'язаної з реалізацією товарів без застосування РРО. На думку позивача, позивач не був зобов'язаний організовувати бухгалтерський облік та підтверджувати проведення тих чи інших операцій первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, ФОП не має обов'язок підтверджувати зв'язок понесених витрат зі своєю господарською діяльністю. Позивач зазначає також, що під час податкової перевірки надав контролюючому органу відповідні первинні документи, які підтверджують правомірність формування даних його податкового обліку, однак документи, які підтверджували фактичні витрати не були враховані. Разом з тим, позивач зазначив, що ним втрачено частину первинних документів під час окупації м. Ірпінь, оскільки вони зберігалися в її місці проживання та реєстрації.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження наявності залишків ТМЦ у вигляді алкогольних напоїв з 23.02.2022 року, які були реалізовані на суму 922745,49 грн. без ПДВ без застосування РРО. Крім того, відповідач вказує про ненадання актів списання ТМЦ, а також інших підтверджуючих документів, які витребувалися під час перевірки, про що складено акт про ненадання документів.
Відповідач також зазначає, що заявлені позивачем витрати є завищеними, оскільки ним не надавалися документи на підтвердження пов'язаності цих витрат безпосередньо з господарською діяльністю, що унеможливлює їх включення до складу витрат за звітні періоди. Відповідач зауважує, що витрати, пов'язані з придбанням легкових автомобілів та їх утриманням протиправно включені позивачем до складу витрат ФОП, оскільки вказані витрати не підлягають включенню до складу витрат ФОП згідно з пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Відповідач вказує також, що про втрату частини первинних документів з боку позивача він не повідомлявся, а також позивачем не надавались жодні докази на підтвердження обставин їх втрати чи пошкодження.
Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, подав відповідь на відзив, в якому наголошено на безпідставності висновків контролюючого органу, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідачем подано до суду заперечення, а також письмові пояснення, в яких додатково наголошено на необґрунтованості позовних вимог.
Позивач надав до суду також пояснення, в якому наголошено, що відповідач не заперечує понесення позивачем витрат, а лише стверджує про її не пов'язаність зі здійсненням підприємницької діяльності, що є безпідставним з урахуванням дійсних обставин справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи одноособово суддею Лисенко В.І. за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою суду від 15.04.2025 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ГУ ДПС у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 77.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 2 частини 1 статті 13, з дотриманням вимог пункту 9-23 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до затвердженого ДПС України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік, наказу Головного управління ДПС у Київській області про проведення документальної планової виїзної перевірки від 24.08.2023 №1614-п, наказу Головного управління ДПС у Київській області про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки від 20.08.2023 №1918-п та направлень на перевірку від 07.09.2023 №6522/10-36-24-06, №6523/10-36-24-06 та №6524/10-36-24-06, проведено документальну планова виїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2022 відповідно до затвердженого плану перевірки.
Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 проінформована письмовим повідомленням від 24.08.2023 № 68/10-36-24-06 та наказом Головного управління ДПС у Київській області №1614-п від 24.08.2023, які 24.08.2023, які направлені на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку з рекомендованим повідомленням про вручення.
Направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки від 07.09.2023 №6522/10-36-24-06, №6523/10-36-24-06 та №6524/10-36-24-06 та службові посвідчення посадових осіб, які зазначені в направленнях, пред'явлено представнику за нотаріальною довіреністю серії HCB №813600 від 28.09.2022 ОСОБА_3 07.09.2023 особисто під підпис.
ФОП ОСОБА_1 зареєстровано виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 02.07.1998, номер державної реєстрації - 20720010002002636.
ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області, Ірпінська Державна Податкова Інспекція (м. Ірпінь) з 02.07.1998 № 331/7.
ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування та ресторанів, надання послуг мобільного харчування за адресою: АДРЕСА_1 та має складське орендоване приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
ФОП ОСОБА_1 у ГУ ДПС в Київській обл. зареєстрована платником податку на додану вартість з 10.10.2011, номер запису в реєстрі платників ПДВ - 200004939, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 2274304423.
Під час перевірки встановлено наявність у позивача РРО з наступними реквізитами : 3000450708 (фіскальний номер); МІНІ-ФП54.01 (модель РРО); 19.06.2018 (дата виготовлення РРО); 20.07.2018 (дата введення в експлуатацію РРО); ПР5401112946 (заводський серійний номер РРО); 20.07.2018 (дата реєстрації РРО в ДПІ; НОМЕР_2 (реєстраційний номер екземпляра РРО).
ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування та була платником: податку з доходів фізичних осіб - підприємницької діяльності, військового збору, податку на додану вартість, єдиного внеску фізичної особи-підприємця, акцизного податку, земельного податку, туристичного збору.
Перевіркою встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 станом на початок та кінець періоду, що перевірявся:
- залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 31.12.2022 р. - відсутні.
Перевіркою виявлено заниження валового доходу за 2022 рік в сумі 922 745,49 грн шляхом не відображення ФОП ОСОБА_1 в обліку реалізації товарів, які були придбані протягом 2019-2022 р. на зазначену суму, чим порушено вимоги п.177.1, п.177.2 ст. 177 ПК України, на підставі чого підсумував про реалізацію ФОП ОСОБА_1 товарів без застосування реєстратора-розрахункових операцій, в сумі 922745,49 грн. без ПДВ, в т.ч за 2022 в сумі 922745,49 грн. без ПДВ.
Встановлена перевіркою реалізація товарів без застосування РРО на загальну суму 922 745, 49 грн. без ПДВ призвело до заниження акцизного податку в сумі 46 137,27 грн., в т.ч. за 2022 р. в сумі 46137,27 грн, чим порушено вимоги пп.214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215, п. 217.1 ст. 217 ПК України.
Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 завищено витрати, пов?язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 12 795 654,35 грн., в т.ч. за 2019 рік у розмірі 6 155 644,76 грн., за 2020 рік у розмірі 2 661 031,51 грн., за 2021 рік у розмірі 2 617 504,41 грн. та за 2022 рік у розмірі 1 361 473,67 грн. без ПДВ.
Крім того, перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу на загальну суму 13 718 399,84 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2019 рік у розмірі 6 155 644,76 грн., за 2020 рік у розмірі 2 661 031,51 грн., за 2021 рік у розмірі 2 617 504,41 грн. та за 2022 рік у розмірі 2 284 219,16 грн., чим порушено п.177.2 ст.177 ПК України, що, в свою чергу, призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 205 776,00 грн.
Крім того, під час перевірки встановлено, що у порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1 619 998 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, внаслідок включення до складу податкового кредиту вартість придбаних ТМЦ, які не використовуються в господарській діяльності.
Перевіркою також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала дохід шляхом поселення у місцях проживання (ночівлі) тимчасового розміщення осіб у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується касовими відомостями, розшифровками банку, виписками по банку рахунками/Invoice. З наданих на перевірку документів контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 розміщено/поселено осіб - нерезидентів (для в?їзного туризму), що призвело до порушення п. п. 268.7.1, п.268.7 ст. 268 розділу IV ПК України ФОП ОСОБА_1 внаслідок заниження розміру туристичного збору на загальну суму 202 537,91 грн., в т. ч. за 2019 рік - на 398 272,00 грн., за 2020 рік - на 76656,57 грн., за 2021 рік - на 115675,56 грн. та за 2022 рік - на 115675,56 грн.
За результатами проведеної перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:
- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПК України шляхом занижено ПДФО від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 2 469 311,97 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2019 рік у розмірі 1 108 016,06 грн., за 2020 рік у розмірі 478 985,67 грн., за 2021 рік у розмірі 471 150,80 грн. та за 2022 рік у розмірі 411 159,45 грн.;
- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України шляхом заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 на суму 13 718 399,84 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 205 776,00 грн.;
- п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині реалізації товарів без застосування реєстратора-розрахункових операцій, в сумі 922 745,49 грн., в т.ч за 2022 в сумі 922 745,49 грн.;
- абз. 6 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 482/95-BP шляхом реалізації ФОП ОСОБА_1 підакцизних товарів без ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями;
- вимоги пп.214.1.4 п.214.1 ст. 214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215 п.217.1 ст.217 ПК України шляхом заниження акцизного податку в сумі 46 137,27 грн., в т.ч. за 2022 в сумі 46 137,27 грн.;
- до п.п. 268.7.1, п.268.7 ст. 268 розділу IV ПК України шляхом заниження ФОП ОСОБА_1 туристичного збору на загальну суму 202 537,91 грн, в т. ч. за 2019 рік - на 398 272,00 грн., за 2020 рік - на 76 656,57 грн., за 2021 рік - на 115 675,56 грн. та за 2022 рік - на 115 675,56 грн.
- п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України шляхом завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 в сумі 1 619 998 грн., в т.ч. за 2019 - 691 806 грн., за 2020 - 352 378 грн., за 2021 - 258 746 грн. та за 2022 - 317 068 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, внаслідок включення до складу податкового кредиту вартість придбаних ТМЦ, які не використовуються в господарській діяльності.
На підставі висновків перевірки, контролюючим органом прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- № 21517/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (стосовно ПДФО), яким було донараховане податкове зобов?язання в сумі 2 469 311,97 гривень та штраф в сумі 110 801,61 гривень;
- № 21518/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (стосовно військового збору), яким було донараховане податкове зобов?язання в сумі 205 766,00 гривень та штраф в сумі 9 233,47 гривень;
- № 21530/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (стосовно РРО), яким було нараховано штраф в сумі 922 745,49 гривень;
- № 21521/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (стосовно обігу алкоголю), яким було нараховано штраф в сумі 17 000,00 гривень;
- № 21522/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (стосовно акцизного податку), яким було донараховане податкове зобов?язання в сумі 46 137,27 гривень та штраф в сумі 4 613,73 гривень;
- № 21523/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (стосовно туристичного збору), яким було донараховане податкове зобов?язання в сумі 202 537,91 гривень та штраф в сумі 5 767,09 гривень.
- №21524/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року (стосовно ПДВ), яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 1 619 998,00 гривень та штраф в сумі 69 180,60 гривень.
29 листопада 2023 року позивачем одержані вищевказані ППР.
Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, відповідачем було порушено вимоги податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 в результаті заниження ПДФО, військового збору, реалізації алкогольних напоїв без застосування РРО та без ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями, акцизного податку, туристичного збору, а також розміру податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту вартість придбаних ТМЦ, які не використовуються в господарській діяльності.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 було призначено виїзне судове засідання за межами приміщення суду з метою встановлення обставин, які можуть мати суттєве значення для правильного, всебічного, справедливого та об'єктивного розгляду справи.
Дослідивши територію та будівлю ФОП ОСОБА_1 , згідно якої проводилась перевірка, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою діяльність у відповідності до кодів КВЕД, а саме діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час виїзного судового засідання встановлено наявність певної кількості товарно-матеріальних цінностей, зокрема, телевізор, кондиціонери, холодильник, світильники, ліжка, ресторанне приміщення, в якому містилися столи, стільці, дивани, комлекти посуду, двері, конференц-зали, пральні машини, система опалення, система водонагрівання.
Водночас, суд вказує, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами пов'язаність придбання вказаних ТМЦ з витратами, правильність формування яких було предметом перевірки за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 р.
Крім того, суд наголошує, що суд не може не врахувати обставину у вигляді надання первинних документів не в повному обсязі всупереч обов'язку позивача як платника податків надавати усі первинні документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, у разі ненадання яких такі документи вважаються відсутніми у такого платника податків на час складання такої звітності. Вказане передбачено положеннями пункту 44.6 ст. 44 ПК України.
Зокрема, судом встановлено, що на письмовий запит від 10.05.2023 №9626/12/10-36-24-06 позивачем надано первинні документи не в повному обсязі, зокрема не надано акти списання товарно - матеріальних цінностей, а також інформації та документів про наявність залишків ТМЦ за перевіряємі періоди, про що відповідачем складено відповідний акт ненадання документів 18.09.2023 №610/10-36-24-06, який вручено довіреній особі ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 18.09.2023 під підпис.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Статтею 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов'язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.
Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.
Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).
Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.
Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Як зазначено у пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Згідно з пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Стосовно обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем суми чистого доходу, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, суд вказує наступне.
Порядок оподаткування доходів підприємців на загальній системі оподаткування встановлений статтею 177 Податкового кодексу України.
Згідно із п. 177.1 ст. 177 ПКУ доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов?язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об?єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов?язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров?я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов?язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з походу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов?язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов?язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв?язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов?язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов?язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов?язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
Відповідно до п.177.11 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію, тому звітним періодом для підприємця є календарний рік.
Таким чином, для визначення чистого доходу такого календарного року беруться отримані за цей рік доходи та витрати, пов?язані з отриманням цього доходу. Якщо дохід отримано в одному році, а пов?язані з цим доходом витрати будуть понесені в наступному році, вони не можуть враховуватися для цілей оподаткування.
До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд витрат, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Як вбачається з акту перевірки, заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу на загальну суму 13 718 399,84 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2019 рік у розмірі 6 155 644,76 грн., за 2020 рік у розмірі 2 661 031,51 грн., за 2021 рік у розмірі 2 617 504,41 грн. та за 2022 рік у розмірі 2 284 219,16 грн., чим порушено п.177.2 ст.177 ПК України, а саме:
- за 2019 р. - задекларовано 168 240,00 грн. (за даними перевірки - 6 323 884,76 грн., розбіжність - 6 155 644,76 грн.);
- за 2020 р. - задекларовано 121 800,00 грн. (за даними перевірки - 2782831,51 грн., розбіжність - 2 661 031,51 грн.);
- за 2021 р. - задекларовано 168240,00 грн. (за даними перевірки - 6323884,76 грн., розбіжність - 2 617 504,41 грн.);
- за 2022 р. - задекларовано 168240,00 грн. (за даними перевірки - 6323884,76 грн., розбіжність - 2 284 219,16 грн.).
Суд вказує, що встановлене перевіркою заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу на загальну суму 13 718 399,84 грн. без ПДВ сформовано внаслідок встановлених перевіркою порушень позивача, а саме заниження валового доходу в сумі 922 745, 49 грн. (за 2022 рік) та завищення витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 12 795 654, 35 грн.
Отже, суд вказує, для встановлення обґрунтованості висновків контролюючого органу про заниження позивачем суми чистого доходу на загальну суму 13 718 399,84 грн. без ПДВ необхідно дослідити вищевказані обставини, наявність яких спричинило виникненню спірних правовідносин.
Стосовно обґрунтованості висновків контролюючого органу про заниження позивачем валового доходу на загальну суму 922 745, 49 грн. суд вказує наступне.
Судом встановлено, що перевіркою лише наявних документів правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, відображеного ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2019, 2020, 2021 та за 2022 роки, з даними про суми валового доходу встановленими в ході перевірки, виявлено заниження валового доходу за 2022 рік в сумі 922 745,49 грн шляхом не відображення ФОП ОСОБА_1 в обліку реалізації алкогольних напоїв, які були придбані протягом 2019-2022 р. на зазначену суму, чим порушено вимоги п.177.1, п.177.2 ст. 177 ПК України. Відповідачем не заперечується придбання позивачем вказаних алкогольних напоїв, спірним питанням, що досліджується судом, є реалізація цих алкогольних напоїв
Перелік алкогольних напоїв, які придбані з 23.02.2022 року, однак не реалізовані через РРО наведений на сторінках 10-13 та 14 - 18 акту перевірки.
Судом встановлено, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 повідомила про відсутність інформації щодо наявності залишків станом на 16.11.2021 та надала реєстр прибуткових накладних за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 без зазначення номенклатури товарів, кількості та загальній сумі придбання без урахування націнки.
Суд враховує, що на позивача як фізичну особу-підприємця не поширюються положення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 по справі № 540/1486/19, згідно з якою положення Закону № 996-XIV не застосовуються до суб'єктів господарювання - фізичних осіб-підприємців, оскільки він поширює свою дію на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Разом з тим, суд вказує, що пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
Відповідно п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Тобто, ведення бухгалтерського обліку фізичною особою - підприємцем передбачає обов'язкове ведення книги обліку доходів і витрат, що встановлено нормою абзацу першого пункту 177.10 статті 177 ПК України.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на письмовий запит від 10.05.2023 №9626/12/10-36-24-06 надано первинні документи не в повному обсязі, а саме не надано:
- банківські виписки про рух коштів по рахунках: НОМЕР_3 (МФО банку), АТ “ПРАВЕКС БАНК», номер рахунку - НОМЕР_4 , валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття - 11.04.2012, дата закриття - 19.08.2019.
- інформацію щодо транспортування та перевезення товарів (товарно-транспортні накладні, договори перевезення, акти виконаних робіт по отриманню (наданню) послуг по перевезенню);
- акти списання товарно - матеріальних цінностей;
- інформацію щодо середньої націнки на реалізовані по групам товарно-матеріальні цінності;
- наявність залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі номенклатури товарів, в кількості та загальній сумі придбання без урахування націнки станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021 та 31.12.2022. Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 повідомила про відсутність інформації щодо наявності залишків станом на 16.11.2021 та надала реєстр прибуткових накладних за період з 01.03.2022 по 31.12.2022;
- інформацію щодо кредиторської та дебіторської заборгованості в розрізі найменування контрагентів продавців та покупців станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021 та 31.12.2022;
Водночас, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі № 824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі № 640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі № 822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі № 814/876/16.
Судом встановлено, що в результаті вищевикладених дій позивача відповідачем складено акт ненадання документів 18.09.2023 №610/10-36-24-06, який вручено довіреній особі ФОП ОСОБА_1 . ОСОБА_3 18.09.2023 під підпис.
Належних та допустимих доказів поважності такого не надання позивачем не надано, водночас лише вказано про надання усіх підтверджуючих первинних документів щодо понесених витрат, що спростовується вищевикладеними встановленими судом обставинами.
Суд вказує, що платник податків під час проведення перевірки зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Усі документи, які надаються платником податків контролюючому органу під час проведення перевірки як такі, що стосуються її предмета, в обов'язковому порядку мають бути враховані і перевірені (оцінені) контролюючим органом. У правильності і відповідності даних, відображених у наданих контролюючому органу документах, у першу чергу зацікавленим є саме платник податків, який не може не усвідомлювати, що наданий ним документ буде використаний під час проведення перевірки.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2022 у справі № 640/18627/18.
Поряд з цим у постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Водночас судом встановлено, що позивач не скористався вищевказаним правом додатково надати витребувані контролюючим органом документи до прийняття ним оскаржуваних рішень, оскільки помилково вважав про надання в повному обсязі усіх підтверджуючих документів.
Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктами 6 та 12 ч. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 6 липня 1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- забезпечувати зберігання (у разі використання) використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Незважаючи на те, що порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації для фізичних осіб-підприємців станом на 2019, 2020 роки та 3 квартали 2021 року не був встановлений відповідним нормативно-правовим актом, суд вважає, що це не звільняло фізичних осіб-підприємців, які здійснюють розрахунки із використанням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), від обов'язку з ведення такого обліку, позаяк Закон № 265/95-ВР встановлює відповідальність суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку (стаття 20 Закону).
Про те, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у порядку, визначеному чинним законодавством, зазначав Верховний Суд у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 808/2540/16, від 22 жовтня 2020 року у справі №540/1486/19.
У цій справі судом встановлено, що позивач як ФОП перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість. У своїй діяльності здійснює розрахункові операції із використанням РРО. Відтак, позивач має обов'язок з ведення як Книги обліку доходів і витрат, Книги обліку розрахункових операцій, так і обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2022 у справі № 640/18627/18.
Обґрунтованих заперечень з приводу даного порушення ні представником позивача, ані у позовній заяві не наведено.
Враховуючи те, що під час перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано витребуваних документів, зокрема, інформації щодо наявності залишків ТМЦ, актів списання ТМЦ, накладних на повернення товару, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновку контролюючого органу про реалізацію позивачем товарів у вигляді алкогольних напоїв без застосування реєстратора-розрахункових операцій, в сумі 922745,49 грн. без ПДВ, в т.ч за 2022 в сумі 922 745,49 грн. без ПДВ.
Разом з тим, суд вказує, що висновок про заниження акцизного податку в сумі 46 137,27 грн., в т.ч. за 2022 р. в сумі 46 137,27 грн, чим порушено вимоги пп.214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215, п. 217.1 ст. 217 ПК України, є похідним від висновку щодо реалізації товарів без застосування РРО на загальну суму 922 745, 49 грн. без ПДВ, що вказує також на обґрунтованість та правомірність висновків контролюючого органу в цій частині.
Є похідним також висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 в сумі 184 549,00 грн. внаслідок невключення позивачем до податкових зобов'язань з ПДВ суму реалізованих ТМЦ (алкогольних напоїв) на загальну суму 922 745,49 грн.
Стосовно обґрунтованості висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 12 795 654, 35 грн. суд вказує наступне.
Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 завищено витрати, пов?язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 12 795 654,35 грн., в т.ч. за 2019 рік у розмірі 6 155 644,76 грн., за 2020 рік у розмірі 2 661 031,51 грн., за 2021 рік у розмірі 2 617 504,41 грн. та за 2022 рік у розмірі 1 361 473,67 грн. без ПДВ.
Щодо обґрунтованості висновків відповідача про завищення позивачем витрат за 2019 рік на загальну суму 6 155 644, 76 грн. судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість придбаних ТМЦ за 2019 рік у сумі 2 756 288,42 грн. З вказаної суми відповідачем визнається правомірність формування вартості придбання ТМЦ за 2019 рік у загальному розмірі 59 673,05 грн, в т.ч. 39 028,04 грн. без ПДВ (вартість придбання алкогольних напоїв та продуктів харчування, які використовувалися для виготовлення готових страв) та 20 645,01 грн. без ПДВ (задекларована вартість реалізованих готових страв за 2019 рік).
Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат у вигляді вартості придбаних ТМЦ за 2019 рік на загальну суму 2 696 615,37 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги п.177.4 ст.177 ПК України.
Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість інших витрат за 2019 рік у загальному розмірі 7 477 422,43 грн.
До складу цих витрат позивачем віднесено вартість отриманої електроенергії, водопостачання, придбання товарно - матеріальних цінностей, будівельних матеріалів, автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, вартість проведених ремонтних робіт.
З вказаної суми відповідачем визнається правомірність формування вартості інших витрат за 2019 рік у розмірі 4 018 393,04 грн., що вирахувана судом наступним чином : 7 477 422,43 грн. (задекларована загальна вартість інших витрат за 2019 рік) - 3 459 029, 39 грн. (887 857,71 грн. як вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів + 2 571 171,68 грн. вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів, вартість проведених ремонтних робіт).
Суд враховує, що позивач протиправно відніс вартість придбання легкових автомобілів (Volkswagen Transporter та Volkswagen Touareg), дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів до складу інших витрат на загальну суму 887 857,71 грн. за 2019 рік, оскільки є витратами на придбання та утримання основних засобів у вигляді легкових автомобілів, які в силу приписів положення підпункту 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не підлягають включенню до складу витрат підприємця.
Відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;
- документально не підтверджені витрати.
Абзацами 7-10 пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що не підлягають амортизації такі основні засоби: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові автомобілі.
Суд вважає за належне навести правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 160/3561/20, в межах якої колегія суддів вказала, що позивачем (ФОП) усупереч вимог підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України у 2017-2018 роках включено до складу понесені витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме придбання запчастин, шин та послуг їх ремонту.
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 03.02.2022 року по справі № 280/2750/19 вказав, що у відповідності до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. До основних засобів подвійного призначення віднесено земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (підпункт 177.4.6 пункт 177.4 статті 177 ПК). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що витрати позивача на придбання запасних частин для ремонту сідельних тягачів з напівпричепами, які у своєму поєднанні є вантажним автомобілем (тобто основними засобами подвійного призначення), а також вартість ремонту не відносяться до витрат підприємця.
Суд також враховує, що надані позивачем подорожні листи службових легкових автомобілів VOLKSVAGEN TRANSPORTER AI7800HX та VOLKSVAGEN TOUAREG AI2225AA не містять відомостей про детальний маршрут подорожі, номенклатуру товарів, що підлягали перевезенню, що свідчить про відсутність факту пов'язаності вказаних операцій з господарською діяльністю позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача про завищення розміру інших витрат за 2019 рік, що складаються з витрат на придбання легкових автомобілів (Volkswagen Transporter та Volkswagen Touareg), дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів до складу інших витрат, на загальну суму 887 857,71 грн.
Стосовно обґрунтованості висновків відповідача про завищення розміру інших витрат за 2019 рік, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів та проведенням ремонтних робіт у загальній сумі 2 571 171,68 грн суд вказує наступне.
Як вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу інших витрат за 2019 рік вартість придбання ТМЦ, будівельних матеріалів, а також вартість проведених ремонтних робіт на загальну суму 2 571 171,68 грн., зокрема : дотягувач накладний RYOBI D-1554 DARK_BRONZE UNIV_ARM EN_2/3/4 до_80кг 1100мм FIRE *1500, Дотягувач накладний RYOBI D-3554 SILVER BC/DA SLD_ARM EN_4 85кг 1100мм FIRE 3550, Зміш. ГРАЦІЯ кухня нікель MXH1006NK, пелета з деревини, Теплобмінник нагріву 2CuAlt до установки Wolf KG 100 (Німеччина), Теплобмінник нагріву ЗCuAlt до установки Wolf KG ТОР130 (Німеччина), будівельно-ремонтні роботи, Тканинні ролети, Крісло колір дерево Хром, Щит побутовий, 13 OR-T/зовнішній блок 13 кВт до теплового насосу Bosch Compress 7000i AW, пелета диаметром 8 мм, 13 OR-T/зовнішній блок 13 кВт до теплового насосу Bosch Compress 7000i AW) Кондиціонер Gree серія U-Match з панелю КНЗОКЗНІ/GUHN3ONK3HO+TC04 та інше.
Суд вказує, що ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надавалися належні та допустимі докази пов'язаності зазначених витрат з господарською діяльністю позивача, що свідчить про протиправність їх включення з боку позивача до складу валових витрат за 2019 рік. Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 09.07.2020 по справі № 440/3973/18.
Крім того, суд враховує, що на письмовий запит від 10.05.2023 №9626/12/10-36-24-06 надано первинні документи не в повному обсязі, зокрема не надано акти списання товарно - матеріальних цінностей, а також інформації та документів про наявність залишків ТМЦ за перевірочні періоди, про що відповідачем складено відповідний акт ненадання документів 18.09.2023 №610/10-36-24-06, який вручено довіреній особі ФОП ОСОБА_1 . Буряку Юрію Володимировичу 18.09.2023 під підпис.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат за 2019 рік на загальну суму 6 155 644, 76 грн., що вирахована за наступними розрахунками : 2 696 615,37 грн. без ПДВ (сума завищення суми вартості придбаних ТМЦ за 2019 рік) + 3 459 029, 39 грн. (887 857,71 грн. як вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів + 2 571 171,68 грн. вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів, вартість проведених ремонтних робіт).
Щодо обґрунтованості висновків відповідача про завищення позивачем витрат за 2020 рік на загальну суму 2 661 031,51 грн. судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість придбаних ТМЦ за 2020 рік у сумі 919 793,33 грн. З вказаної суми відповідачем визнається правомірність формування вартості придбання ТМЦ за 2020 рік у загальному розмірі 20 649,39 грн. без ПДВ, в т. ч. 5 564, 05 грн. без ПДВ (собівартість реалізованих готових страв за 2020 рік) та 15 085,34 грн. без ПДВ (собівартість реалізованих алкогольних напоїв за 2020 рік).
Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат у вигляді вартості придбаних ТМЦ за 2020 рік на загальну суму 899 143,94 грн. без ПДВ (919 793,33 грн. - 20 649,39 грн.), чим порушено вимоги п.177.4 ст.177 ПК України.
Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість інших витрат за 2020 рік у загальному розмірі 3 869 857,33 грн.
До складу цих витрат позивачем віднесено вартість отриманої електроенергії, водопостачання, придбання товарно - матеріальних цінностей, будівельних матеріалів, автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, вартість проведених ремонтних робіт.
З вказаної суми відповідачем визнається правомірність формування вартості інших витрат за 2020 рік у розмірі 2 107 969,76 грн., що вирахувана судом наступним чином : 3 869 857,33 грн. (задекларована загальна вартість інших витрат за 2020 рік) - 1 761 887, 57 грн. (82 646,11 грн. як вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів + 1 679 241,46 грн. грн. вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів, вартість проведених ремонтних робіт).
З урахуванням вищевикладеного обґрунтування суду з посиланням на правові висновки Верховного Суду, а також аналогічності характеру спірних правовідносин, суд надає аналогічну оцінку висновкам контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат за 2020 рік на загальну суму 2 661 031,51 грн., чим порушено вимоги п. 177.4 ст. 177 ПК України (у відповідності до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України витрати на придбання та утримання легкових автомобілів не включаються до складу витрат підприємця).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат за 2020 рік на загальну суму 2 661 031,51 грн., що вирахована за наступними розрахунками : 899 143,94 грн. без ПДВ (сума завищення суми вартості придбаних ТМЦ за 2020 рік) + 1 761 887, 57 грн. (82 646,11 грн. як вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів + 1 679 241,46 грн. грн. вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів, вартість проведених ремонтних робіт).
Щодо обґрунтованості висновків відповідача про завищення позивачем витрат за 2021 рік на загальну суму 2 617 504,41 грн. судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість придбаних ТМЦ за 2021 рік у сумі 1 361 911,13 грн. З вказаної суми відповідачем визнається правомірність формування вартості придбання ТМЦ за 2021 рік у загальному розмірі 38 136,24 грн. без ПДВ, в т. ч. 27 759,79 грн. без ПДВ (собівартість реалізованих алкогольних напоїв за 2021 рік) та 10 376,45 грн. без ПДВ (собівартість реалізованих готових страв за 2021 рік).
Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат у вигляді вартості придбаних ТМЦ за 2021 рік на загальну суму 1 323 774,89 грн. без ПДВ (1 361 911,13 грн. - 38 136,24 грн.), чим порушено вимоги п.177.4 ст.177 ПК України.
Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість інших витрат за 2021 рік у загальному розмірі 8 748 908,00 грн.
До складу цих витрат позивачем віднесено вартість отриманої електроенергії, водопостачання, придбання товарно - матеріальних цінностей, будівельних матеріалів, автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, вартість проведених ремонтних робіт.
З вказаної суми відповідачем визнається правомірність формування вартості інших витрат за 2021 рік у розмірі 7 455 178,48 грн., що вирахувана судом наступним чином : 8 748 908,00 грн. (задекларована загальна вартість інших витрат за 2021 рік) - 1 293 729, 52 грн. (213 759,38 грн. як вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів + 1 079 970,14 грн. грн. вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів, вартість проведених ремонтних робіт).
З урахуванням вищевикладеного обґрунтування суду з посиланням на правові висновки Верховного Суду, а також аналогічності характеру спірних правовідносин, суд надає аналогічну оцінку висновкам контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат за 2021 рік на загальну суму 2 617 504,41 грн., чим порушено вимоги п. 177.4 ст. 177 ПК України (у відповідності до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України витрати на придбання та утримання легкових автомобілів не включаються до складу витрат підприємця).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат за 2021 рік на загальну суму 2 617 504,41 грн., що вирахована за наступними розрахунками : 1 323 774,89 грн. без ПДВ (сума завищення суми вартості придбаних ТМЦ за 2021 рік) + 1 293 729, 52 грн. (213 759,38 грн. як вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів + 1 079 970,14 грн. грн. вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів, вартість проведених ремонтних робіт).
Щодо обґрунтованості висновків відповідача про завищення позивачем витрат за 2022 рік на загальну суму 1 361 473,67 грн. судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість придбаних ТМЦ за 2022 рік у сумі 715 797,98 грн. З вказаної суми відповідачем визнається правомірність формування вартості придбання ТМЦ за 2022 рік у загальному розмірі 16 920,41 грн. без ПДВ, в т. ч. 12 308,41 грн. без ПДВ (собівартість реалізованих алкогольних напоїв за 2022 рік) та 4 612,00 грн. без ПДВ (собівартість реалізованих готових страв за 2022 рік).
Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат у вигляді вартості придбаних ТМЦ за 2022 рік на загальну суму 698 877,57 грн. без ПДВ (715 797,98 грн. - 16 920,41 грн.), чим порушено вимоги п.177.4 ст.177 ПК України.
Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість інших витрат за 2022 рік у загальному розмірі 4 692 487,70 грн.
До складу цих витрат позивачем віднесено вартість отриманої електроенергії, водопостачання, придбання товарно - матеріальних цінностей, будівельних матеріалів, автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, вартість проведених ремонтних робіт.
З вказаної суми відповідачем визнається правомірність формування вартості інших витрат за 2022 рік у розмірі 4 029 891,60 грн., що вирахувана судом наступним чином : 4 692 487,70 грн. (задекларована загальна вартість інших витрат за 2021 рік) - 662 596,10 грн. (99 932,65 грн. як вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів + 562 663,45 грн. грн. вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів, вартість проведених ремонтних робіт).
З урахуванням вищевикладеного, обґрунтування суду з посиланням на правові висновки Верховного Суду, а також аналогічності характеру спірних правовідносин, суд надає аналогічну оцінку висновкам контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат за 2022 рік на загальну суму 1 361 473,67 грн., чим порушено вимоги п. 177.4 ст. 177 ПК України (у відповідності до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України витрати на придбання та утримання легкових автомобілів не включаються до складу витрат підприємця).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат за 2022 рік на загальну суму 1 361 473,67 грн., що вирахована за наступними розрахунками : 698 877,57 без ПДВ (сума завищення суми вартості придбаних ТМЦ за 2022 рік) + 662 596,10 грн. (99 932,65 грн. як вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням автомобіля, дизельного пального, автозапчастин, послуг на обслуговування автомобілів + 562 663,45 грн. грн. вартість інших витрат, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів, вартість проведених ремонтних робіт).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку контролюючого органу про завищення позивачем витрат, пов?язаних із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 12 795 654,35 грн., в т.ч. за 2019 рік у розмірі 6 155 644,76 грн., за 2020 рік у розмірі 2 661 031,51 грн., за 2021 рік у розмірі 2 617 504,41 грн. та за 2022 рік у розмірі 1 361 473,67 грн. без ПДВ.
Як вже вказувалось вище, є похідним також висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 в сумі 184 549,00 грн. внаслідок невключення позивачем до податкових зобов'язань з ПДВ суму реалізованих ТМЦ (алкогольних напоїв) на загальну суму 922 745,49 грн.
Отже, встановлене судом завищення витрат та зменшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 12 795 654,35 грн. (реалізація алкогольних напоїв без застосування РРО) призвели також до завищення податкового кредиту у перевіряємий період (похідний висновок), у зв'язку з чим суд вказує на обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 17.11.2023 №21524/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 1 619 998,00 гривень та штраф в сумі 69 180,60 гривень.
Крім того, з урахуванням встановлення судом обґрунтованості висновків контролюючого органу про заниження позивачем валового доходу на загальну суму 922 745, 49 грн. (за 2022 рік) та про завищення позивачем витрат, пов?язаних із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 12 795 654,35 грн. за перевіряємі періоди, суд вказує про правомірність висновків контролюючого органу про заниження позивачем суми чистого доходу на загальну суму 13 718 399,84 грн. без ПДВ, спірність якого спричинило виникненню розглядуваних правовідносин.
Суд вказує, що внаслідок заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 у розмірі 13 718 399,84 грн. позивачем було протиправно занижено розмір військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 205 776,00 грн., а саме :
- за 2019 рік - занижено розмір військового збору у сумі 92 334,67 грн. (1,5% від заниженої суми чистого доходу за 2019 рік);
- за 2020 рік - занижено розмір військового збору у сумі 39 915,47 грн. (1,5% від заниженої суми чистого доходу за 2020 рік);
- за 2021 рік - занижено розмір військового збору у сумі 39 262,57 грн. (1,5% від заниженої суми чистого доходу за 2021 рік);
- за 2022 рік - занижено розмір військового збору у сумі 34 263,29 грн. (1,5% від заниженої суми чистого доходу за 2022 рік).
Крім того, судом встановлено, що заниження позивачем суми чистого доходу на загальну суму 13 718 399,84 грн. без ПДВ спричинило протиправне заниження за 2019 по 2022 роки розміру податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 2 469 311,97 грн. без ПДВ, в т.ч.:
- за 2019 рік у розмірі 1 108 016,06 грн. (18 % від заниженої суми чистого доходу за 2019 рік);
- за 2020 рік у розмірі 478 985,67 грн. (18 % від заниженої суми чистого доходу за 2020 рік);
- за 2021 рік у розмірі 471 150,80 грн. (18 % від заниженої суми чистого доходу за 2021 рік);
- за 2022 рік у розмірі 411159,45 грн. (18 % від заниженої суми чистого доходу за 2022 рік);
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень:
- від 17 листопада 2023 року №21517/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 2 469 311,97 гривень та штраф в сумі 110 801,61 гривень;
- від 17 листопада 2023 року №21518/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 205 766,00 гривень та штраф в сумі 9 233,47 гривень.
Стосовно правомірності висновків відповідача про реалізацію ФОП ОСОБА_1 підакцизних товарів без ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями, суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, що відповідно Закону України від 01.06.2000p. №1775-XII «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (із змінами та доповненнями) підлягає ліцензуванню.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що, відповідно до IC «Податковий блок» встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями в період з 06.07.2021 по 09.08.2021.
Як вбачається з акту перевірки, згідно відомостей IKC «Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» сформованих за рахунок поданих «Z - звітів» фіскальний номер - 3000450708, встановлено реалізацію ФОП ОСОБА_1 підакцизних товарів, а саме: алкогольних напоїв в період з 06.07.2021 по 09.08.2021 на загальну суму 10848,00 грн., чим порушено абз. 6 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №482/95-BP. Жодних заперечень щодо вказаних доводів позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № №1775-XII за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного ППР №21521/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року, яким було нараховано штраф в сумі 17 000,00 гривень.
Стосовно обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 17.11.2023 №21523/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , яким було донараховане податкове зобов'язання в сумі 202 537,91 гривень та штраф в сумі 5 767,09 гривень, суд вказує наступне.
Як зазначалось вище, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала дохід шляхом поселення у місцях проживання (ночівлі) тимчасового розміщення осіб у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується касовими відомостями, розшифровками банку, виписками по банку рахунками/Invoice. З наданих на перевірку документів контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 розміщено/поселено осіб - нерезидентів (для в?їзного туризму).
Перевіркою встановлено, що в порушення п. п. 268.7.1, п.268.7 ст. 268 розділу IV ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено розмір туристичного збору на загальну суму 202 537,91 грн., в т. ч. за 2019 рік - на 57 670,86 грн., за 2020 рік - на 27 322,55 грн., за 2021 рік - на 68 700,00 грн. та за 2022 рік - на 48 844,50 грн. (п. 2.8.9 акту перевірки).
Суд вказує, що письмові докази та заяви, подані позивачем, взагалі не містять жодних спростувань стосовно висновків контролюючого органу щодо заниження розміру туристичного збору на загальну суму 202 537,91 грн.
Водночас, контролюючим органом викладено свої обґрунтування, які беруться до уваги судом, в пункті 2.8.9 акту перевірки, в межах якої на підставі порівняння задекларованих позивачем показників за 2019 - 2022 роки та обсягу первинних документів, які надавалися під час перевірки, надано детальний розрахунок вищевказаної загальної суми у розмірі 202 537,91 грн. у розрізі 2019 по 2022 роки.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 17.11.2023 №21523/10-36-24-06/ НОМЕР_1 .
Стосовно позовної вимоги про скасування акту перевірки суд вказує на відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
Крім того, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 по справі № 140/388/19.
Суд також не приймає до уваги доводи позивача на підтвердження своїх вимог посилання на втрату документів під час бойових дій в м. Ірпінь, оскільки, до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів з боку позивача стосовно оповіщення контролюючого органу про настання вказаних обставин, як того вимагають положення п. 44.5 ст. 44 ПК України.
Пунктом 44.5 ст. 44 ПК України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв'язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Більше того, суд враховує, що отримуючи запити від контролюючого органу про надання документів, позивач не повідомляв його про наявність вищевказаних обставин, що унеможливлює надати витребувані документи.
Зокрема, позивачем не вказано які дії ним вжиті з моменту втрати первинних документів до часу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що у сукупності з вищевикладеними обставинами свідчить про обґрунтованість доводів позивача у цій частині.
Суд також не бере до уваги посилання позивача на акти перевірки від 27.12.2019 та від 29.05.2015, оскільки викладені контролюючим органом в них висновки охоплюють інші звітні періоди та не стосуються періодів, що підлягали перевірці, в результаті яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановлені судом обставини і висновки та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
З метою дотримання принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.