22 квітня 2025 рокуСправа № 280/3106/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви відповідачем за якою має бути ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
22.04.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить суд:
вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в цій адміністративній справі.
Заяву подано до пред'явлення позову до суду.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на наступні обставини.
Ним в листопаді 2024 року надіслано засобами поштового зв'язку відповідачу (отримано відповідачем 05.11.2024) заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Станом на дату звернення до суду з цією заявою інформація про розгляд заяви у заявника відсутня.
Разом з тим, за місцем роботи позивача 02.04.2025 в межах проведення мобілізаційних заходів проведено звіряння даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів з обліковими даними документів відповідача, за результатами якого заявнику листом від 02.04.2025 №Вих-7-08.110/1006 повідомлено про необхідність терміново звернутися до відповідного РТЦК за місцем проживання для приведення у відповідність свого військово-облікового документа. Крім того, за місцем роботи заявника було отримано розпорядження керівника відповідача від 17.04.2025 №4/2127/5 з метою визначення призначення на особливий період та повістка №1380 про виклик до відповідача на 30.04.2025. У зв'язку з перебуванням заявника в період з 21.04.2025 по 25.04.2025 у відпустці повістка та розпорядження відповідача заявнику не вручені.
Зазначає, що на цей час ним готується відповідний позов про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, предметом якого є відповідно визнання протиправною бездіяльність в частині ненадання відстрочки згідно вимог законодавства.
На переконання заявника, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу проводити відносно позивача заходи, щодо його призову на військову службу під час мобілізації до вирішення адміністративної справи по суті, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суддя зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові або немайнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Судом встановлено, що заявник перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов'язаний. Відповідно даних військово-облікового документа, за висновком ВЛК від 14.04.2008 заявник непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Заявник у зв'язку з наявністю у його батька ОСОБА_2 статусу особи з інвалідністю першої «Б» групи та його потреби в постійному сторонньому догляді в листопаді 2024 року звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Станом на дату звернення до суду з цією заявою результати розгляду заяви про надання відстрочки заявнику не відомі.
До заяви про забезпечення позову додані докази, якими обґрунтовується позиція заявника, а саме копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією АВ №0672391 від 2016 року; висновку лікарсько-консультативної комісії 1735 від 05.07.2024 року; заяви про надання відстрочки; військово-облікового документу в електронній формі сформованого на момент звернення із заявою на відстрочку; військово-облікового документу в електронній формі сформованого на момент звернення до суду в якому міститься інформація про перебування на обліку та відсутня інформація про надання відстрочки; листа з місця роботи про необхідність терміново прибути до ТЦК та СП; свідоцтва про народження заявника; доказів направлення та отримання заяви на відстрочку з додатками.
В даному випадку, звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник вказує, що: 1) бездіяльність відповідача щодо не вирішення заяви про надання відстрочки є протиправною, за наявності в заявника права на відстрочку відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; 2) невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову, адже норми чинного законодавства щодо надання відстрочки від призову на військову службу поширюються лише на військовозобов'язаних та не поширюються на військовослужбовців.
При розгляді заяви про забезпечення, суд не може надавати оцінку правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на які посилається заявник, оскільки виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, судом враховано, що відповідно до частини 9 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
В даному випадку, як слідує з наведеного заявником обґрунтування, відповідачем видана повістка №1380, якою наказано заявнику з'явитися до відповідача 30.04.2025.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
В той же час, в разі відмови в задоволенні позовних вимог відповідач зможе невідкладно вчинити дії щодо мобілізації заявника.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд висновує, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву та забезпечити позов шляхом заборони посадовим особам відповідача вчиняти дії, пов'язані із призовом заявника на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості та гуманізму, суд висновує, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, у спосіб, зазначений судом.
Відповідно до частини восьмої статті 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
За приписами статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви відповідачем за якою має бути ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №280/3106/25.
У відповідності до ст.14 КАС України, ухвали суду, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на свій території України. Не виконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль