22 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/6240/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання відмови та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить:
- визнати неправомірною відмову Богунського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 від 06.02.2025 про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій у виконавчому провадженні №74740501;
- зобов'язати Богунський відділ державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винести постанову, якою визначити для здійснення ОСОБА_1 видаткових операцій поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», та невідкладно надіслати таку постанову до вказаного банку;
- визнати неправомірними дії Богунського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в частині стягнення коштів пенсії ОСОБА_1 в сумі 17028,12 грн з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк»;
- зобов'язати Богунський відділ державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вжити заходи щодо повернення незаконно стягнутих грошових коштів пенсії ОСОБА_1 в сумі 17028,12 грн.
У позовній заяві представник позивача стверджує, що на виконанні Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження №74740501 щодо примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 року по справі №240/31247/22 про стягнення боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Житомирській області.
У вказаному виконавчому провадженні 11.06.2024 року були арештовані грошові кошти на рахунках боржника - ОСОБА_1 .
Заявою від 15.12.2022 року та випискою від 05.02.2025 року підтверджується, що боржнику ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк» відкрито рахунок для виплати пенсії НОМЕР_1 (до 15.10.2024 року - НОМЕР_2 ).
Заявою від 06.02.2025 року боржник звернувся до органу примусового виконання з повідомленням про спеціальний режим арештованого рахунку для зарахування пенсії та просив протягом двох днів винести постанову, якою визначити для здійснення боржником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) видаткових операцій поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», та невідкладно надіслати таку постанову до вказаного банку.
Листом №17927 від 28.02.2025 року (отриманим безпосередньо від виконавця 03.02.2025 року) орган примусового виконання:
- відмовив у задоволенні вимог заяви боржника від 06.02.2025 року та повідомив, що норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» (3048-ІХ від 11.04.2023) не передбачають визначення поточного рахунку для фізичних осіб-підприємців щодо здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної зарплати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року;
- повідомив, що станом на 28.02.2025 року з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк» було стягнуто 21285,15 грн.
Позивач та представник позивача вважають таку поведінку органу примусового виконання протиправною (а.с. 1-4).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 відкрито провадження у справі у порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
02.04.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №25025/25 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві зазначено про те, що на виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження № 74740501 з примусового виконання виконавчого листа № 240/31247/22 виданого 04.04.2024 Житомирським окружним адміністративним судом про стягнення з Фізичної особи-підриємця ОСОБА_1 податкову заборгованість в сумі 657722,15 грн.
З метою примусового виконання вищевказаного виконавчого документа державним виконавцем 15.04.2024, 11.06.2024 винесено постанови про арешт коштів боржника, які підписано електронним цифровим підписом та надіслано для виконання до банків учасників електронного обміну. В постановах зазначено - накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Документальні підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом до відділу не надходили.
Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена підстава для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: арешт з майна (коштів) може бути знятий після отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» (3048-ІХ від 11.04.2023) не передбачають визначення поточного рахунку для фізичних осіб-підприємців щодо здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами Закону України "Про виконавче провадження" представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 22-25).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 33-34).
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору та підтримав позовну заяву, просив подальший розгляд справи проводити без участі позивача та його представника (а.с. 37).
Суд, враховуючи положення статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 задоволено адміністративний позов у справі №240/31247/22 за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості.
Стягнуто з фізичної особи-підриємця ОСОБА_1 податкову заборгованість в сумі 657722,15 грн.
На виконання рішення суду, Житомирським окружним адміністративним судом 04.04.2024 видано виконавчий лист (а.с. 28), який Головним управлінням ДПС у Житомирській області був пред'явлений до примусового виконання 08.04.2024 (а.с. 27).
Боржником у виконавчому листі зазначено: Фізична особа-підриємець ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця від 15.04.2024 відкрито виконавче провадження №74740501 (а.с. 29).
Постановами про арешт коштів боржника від 15.04.2024, 11.06.2024 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с. 30, 31).
06.02.2025 до відповідача звернувся позивач із заявою у якій просив визначити для здійснення боржником ОСОБА_1 видаткових операцій поточний рахунок в АТ "Райфайзен Банк". Надати детальну інформацію про суми грошових коштів, які були примусово стягнуті з банківського рахунку позивача (а.с. 9).
28.02.2025 за №17927 ОСОБА_1 надано відповідь, у якій відповідач повідомив, що чинне законодавство не передбачає визначення поточного рахунку для фізичних осіб підприємців щодо здійснення видаткових операцій на суму в розмірі двох розмірів мінімальної заробітної плати протягом місяця.
Станом на 28.02.2025 з банківського рахунку ОСОБА_1 стягнуто 21285,15 грн (а.с. 11, 12).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Згідно з частиною 4 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Частинами 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Судом було встановлено, що відповідачем у справі № 240/31247/22 є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Рішення суду від 06.02.2024 ухвалене судом відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
У виконавчому листі, що виданий на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі №240/31247/22 боржником зазначено: Фізична особа-підриємець ОСОБА_1 (а.с. 28).
Отже, ОСОБА_1 у правовідносинах із Головним управлінням ДПС у Житомирській області виступав у статусі фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частин 1, 2 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
При цьому абзацом третім частини 2 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Частиною 3 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Отже, згідно з наведеними нормами Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заробітну плату не заборонено законом, однак розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати за всіма виконавчими документами, що перебувають на виконанні.
Відповідно до положень пункту 10-2 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.
У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.
Наведені положення Закону України "Про виконавче провадження" стосуються фізичних осіб - боржників, однак не розповсюджуються на фізичних осіб-підприємців - боржників.
Цивільний кодекс України передбачає, що будь-яка фізична особа може здійснювати підприємницьку діяльність, але тільки після державної реєстрації у встановленому порядку (статті 3, 50 Цивільного кодексу України).
Після державної реєстрації фізична особа офіційно набуває статусу фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частини 1 статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Частиною 2 статті 52 Цивільного кодексу України доповнено, що фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 06.03.2025 (а.с. 36).
Станом на час відкриття виконавчого провадження 15.04.2024, накладення арешту на грошові кошти 11.06.2024 та стягнення коштів у сумі 21285,15 грн (28.02.2025) ОСОБА_1 перебував у статусі фізичної особи-підприємця та відповідав за борговими зобов'язаннями перед Головним управлінням ДПС у Житомирській області як фізична особа-підприємець.
Отже, враховуючи статус позивача у боргових відносинах, відповідачем було правомірно накладено арешт на грошові кошти та стягнуто 21285,15 грн на погашення боргових зобов'язань.
Після припинення підприємницької діяльності позивач вже як фізична ооба має право звернутися до виконавчої служби із заявою про визначення поточного рахунку щодо здійснення видаткових операцій на підставі положень пункту 10-2 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, та у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача, у зв'язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 139, 143, 194, 205, 243-246, 250, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (10014, майдан Корольова, 3/14, м. Житомир, Житомирська область, Житомирський район, код ЄДРПОУ 35021511) про визнання відмови та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін