Справа № 466/9588/24
Провадження № 2/466/689/25
(заочне)
21 квітня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Костюк В. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних витрат, 3 відсотків річних, матеріальних збитків,-
23 вересня 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних витрат, 3 відсотків річних, матеріальних збитків, у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон», 80670, смт. Підкамінь, вул. Незалежності, 60, Золочівський р-н., Львівська область, код ЄДРПОУ: 30320372 заборгованість за кредитним договором № 45 від 27 червня 2008 року в розмірі 83 491,30 грн., з яких: 21 542,71 грн. - інфляційні збитки, 3% річних, пеня за період часу з 13.09.2019 до 13.09.2021; 61 948,59 грн. - інфляційні збитки, 3% річних, пеня за період часу з 13.09.2021 до 13.09.2024 та стягнути з відповідача судові витрати.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтування позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 27 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №45, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 5600 грн., строком на 12 місяців з оплатою процентів за користування кредитом.
Позивач зазначив, що кредитною спілкою було надано ОСОБА_1 в користування на строк згідно підпункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти в розмірі 5600 грн., однак останній свої зобов'язання перед позивачем за кредитним договором не виконав в повному обсязі, а відтак кредитна спілка була змушена звернутися в суд за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Зазначає, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2009 року у справі №2-1233/2009 позов кредитної спілки «Орізон» задоволено, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 7 075,64 грн. У зв'язку із порушенням Відповідачем умов Кредитного договору, було подано позовну заяву про стягнення заборгованості. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2013 року у справі №466/2033/13-ц у позовні заяві кредитної спілки «Орізон» було відмовлено, проте подано апеляційну скаргу. Відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 30.01.2014 №466/2033/13 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Львова скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково, щодо стягнення із ОСОБА_1 2055,58 грн. боргу за кредитним договором №45 від 27.06.2008. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2017 року у справі №466/4763/17 позов кредитної спілки «Орізон» задоволено, щодо стягнення ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 30 333,21 грн. Починаючи з дати винесені судових рішень і на поточну дату Відповідачем не було сплачено кошти, залишок боргу 39 794,37 грн., а відтак ОСОБА_1 боргу не повернув, чим порушив виконання грошового зобов'язання, передбаченого Кредитним договором. Заявник направляв Відповідачу письмову вимогу №38 від 13.09.2024 для спонукання останнього до належного виконання зобов'язання за Кредитним договором в позасудовому порядку, однак такі вимоги були проігноровані Відповідачем.
Оскільки, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо вчасного повернення кредитних коштів, чим порушив умови Кредитного договору, відтак станом на 16.09.2024 відповідач заборгував позивачу кошти в розмірі 123 285,67 грн. у тому числі: 39 794,37 грн. - борг згідно попередніх судових рішень; 21 542,71 грн. - інфляційні збитки, 3% річних, пеня за період часу з 13.09.2019 до 13.09.2021; 61 948,59 грн.- інфляційні збитки, 3% річних, пеня за період часу з 13.09.2021 до 13.09.2024, а тому позивач просить суд позов задовольнити.
Обґрунтування заперечень відповідача.
Відповідачем ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та порядок подано не було.
Процесуальні дії суду по справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2024 року задоволено клопотання позивача про розгляд даної справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.
У судове засідання представник позивача Кредитної спілки «Орізон» Чумак О. В. не з'явилася. 16.04.2025 на електронну адресу суду подала клопотання про проведення судового засідання без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. А також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 27 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №45, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 5600 грн., строком на 12 місяців з оплатою процентів за користування кредитом.
Кредитною спілкою було надано ОСОБА_1 в користування на строк згідно підпункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти в розмірі 5600 грн., однак останній свої зобов'язання перед позивачем за кредитним договором не виконав в повному обсязі.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2009 року у справі №2-1233/2009 позов кредитної спілки «Орізон» задоволено, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 7 075,64 грн. У зв'язку із порушенням Відповідачем умов Кредитного договору, було подано позовну заяву про стягнення заборгованості. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2013 року у справі №466/2033/13-ц у позовні заяві кредитної спілки «Орізон» було відмовлено, проте подано апеляційну скаргу. Відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 30.01.2014 №466/2033/13 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Львова скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково, щодо стягнення із ОСОБА_1 2055,58 грн. боргу за кредитним договором №45 від 27.06.2008. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2017 року у справі №466/4763/17 позов кредитної спілки «Орізон» задоволено, щодо стягнення ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 30 333,21 грн. Починаючи з дати винесені судових рішень і на поточну дату Відповідачем не було сплачено кошти, залишок боргу 39 794,37 грн., а відтак ОСОБА_1 боргу не повернув, чим порушив виконання грошового зобов'язання, передбаченого Кредитним договором. Заявник направляв Відповідачу письмову вимогу №38 від 13.09.2024 для спонукання останнього до належного виконання зобов'язання за Кредитним договором в позасудовому порядку, однак такі вимоги були проігноровані Відповідачем.
Оскільки, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо вчасного повернення кредитних коштів, чим порушив умови Кредитного договору, відтак станом на 16.09.2024 відповідач заборгував позивачу кошти в розмірі 123 285,67 грн. у тому числі: 39 794,37 грн. - борг згідно попередніх судових рішень; 21 542,71 грн. - інфляційні збитки, 3% річних, пеня за період часу з 13.09.2019 до 13.09.2021; 61 948,59 грн.- інфляційні збитки, 3% річних, пеня за період часу з 13.09.2021 до 13.09.2024.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому в ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
З аналізу вказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (див. п 41. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18)).
У даній справі, відповідач станом на дату звернення КС «Орізон» до суду з даним позовом, має невиконане грошове зобов'язання за кредитним договором №45 від 27 червня 2008 року у розмірі 83 491,30 грн.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Згідно з ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином законодавство України передбачає обов'язок боржника (відповідача) добровільно і своєчасно виконати рішення суду.
В свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 18 ЦПК України передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Також, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц в якій викладено висновки про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання тане позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду у про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 752/9858/21, провадження № 61-6097св23).
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц /провадження № 14-241цс19/, від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 /провадження № 12-116гс19/, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 /провадження № 12-105гс19/).
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач (див. постанову Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріали справи не містять, та відповідачем не подано будь-які докази погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 83 491,30 грн.
Отже, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, які не виконані боржником в повному обсязі, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21) загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, провадження № 12-302гс18).
Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21),суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, не погоджується з періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з наступного.
В Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи викладене, суд бере за основу загальну суму заборгованості у розмірі 61 948,71 грн., та вказаний позивачем період з 13.09.2021 до, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України - 24.02.2022.
Також, розрахунок 3% річних за період з 13.09.2021 по 24.02.2022 проводиться за формулою: RPS=S*Q*V/D/100, де S - сума заборгованості, Q - кількість днів прострочки, V - 3%, D - кількість днів у році, 100 - 100% (3585,00 x 163 x 3 %: 365 : 100 = 48,02 грн.).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд погоджується з розрахунком позивача щодо інфляційних збитків за період з 13.09.2019 по 19.09.2021 у загальному розмірі 21 542,71 грн., а також суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості на сайті calculator.in.ua, здійснив розрахунок інфляційних збитків за період з 13.09.2021 до 24.02.2022, який складає суму у розмірі 1037,74 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума 21 542,71 грн., інфляційні збитки, 3% річних за період з 13.09.2019 до 13.09.2021 та загальна сума 40 879,76 грн. інфляційні збитки, 3% річних з 19.09.2021 до 24.02.2022, а відтак позов в даній частині підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Щодо вимоги про стягнення загальної суми пені, то суд дійшов висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки з наданого позивачем розрахунку за період з 13.09.2021 по 13.09.2024 суд робить висновок про неправильність, необґрунтованість та незаконність нарахування пені у зазначеному розмірі. Пеня розрахована від суми заборгованості, до складу якої включено відсотки, безпідставно нараховані у встановленому договором розмірі після закінчення строку дії цього договору, а також не враховано п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Отже, вимога за пенею задоволенню не підлягає, позивачем у позові не обґрунтовано законність, правомірність стягнення пені.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат:
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положення статті 134ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 6 528,00 грн.
Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 6 528,00 грн. Разом з тим, крім попереднього розрахунку суми судових витрат, головою правління КС «Орізон» Чумак О.В. інших документів, зокрема, договору про надання правничої допомоги, оплати гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що Кредитна спілка «Орізон» дійсно понесла витрати на правничу допомогу, матеріали справи не містять.
Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги представника позивача Чумак О.В. про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 528,00 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028,00 грн., оскільки, представник позивача подала клопотання про відтермінування судового збору, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в користь держави сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст.625 ЦК України, ст.ст.81,128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
позов Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних витрат, 3 відсотків річних, матеріальних збитків - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кредитної Спілки «Орізон» (юридична адреса: смт. Підкамінь, вул. Незалежності, 60 Золочівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 30320372) заборгованість за кредитним договором №45 від 27 червня 2008 року в сумі 62 422,47 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста двадцять дві гривнi 47 копійок), з яких: інфляційні збитки - 5175,88 грн.(п'ять тисяч сто сімдесят п'ять гривень 88 копійок), 3% річних -2391,00 грн. (дві тисячі триста дев'яносто одна гривня 00 копійок), пеня- 13975,83 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 83 копійки) за період часу з 13.09.2019 до 13.09.2021; та інфляційні збитки - 1037,74 грн. (одна тисяча тридцять сім гривень 74 копійки), 3% річних - 48,02 грн. (сорок вісім гривень 02 копійки), за період часу з 13.09.2021 до 24.02.2022.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 3028,00 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Позивач: Кредитна спілка «Орізон», місцезнаходження: 80670, Львівська обл., Бродівський р-н., смт. Підкамінь, вул. Незалежності, 60, код ЄДРПОУ 30320372.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.04.2025 року.
Суддя П. Т. Едер