Справа № 464/334/25
пр.№ 2/464/758/25
21.04.2025 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Жили В.С.,
за участі секретаря судового засідання - Харук У.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (далі - ТОВ «Санфорд Капітал») звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 22035000553187 в розмірі 84 864,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 15.12.2021 Акціонерне товариство «Банк кредит капітал» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 22035000553187, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит в сумі 62 000 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок, а остання зобов'язалася повернути наданий кредит, сплатити плату за кредитом (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання. Одночасно відповідачка уклала з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» договір добровільного страхування життя від 15.12.2021, розмір страхового платежу за яким склав 12 000 грн. АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором, та сплативши страховий платіж від її імені. Водночас відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку із чим, та з врахуванням сплаченої нею суми в погашення заборгованості в розмірі 7 825,86 грн., заборгованість станом на 10.04.2024 складає 84 864,28 грн., з яких залишок простроченого кредиту - 58 838,10 грн., залишок прострочених комiсiй - 26 026,18 грн.,
На підставі договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» (клієнт) та ТОВ «Санфорд Капітал» (фактор), останнє набуло право вимоги за борговими зобов'язаннями відповідачки за кредитним договором на суму 84 864,28 грн., яка, на переконання позивача, підлягає стягненню з відповідачки.
Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ТОВ «Санфорд Капітал», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечив явку свого представника в судове засідання. Водночас, до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Маслюженка М.П. про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Санфорд Капітал», проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засіданн я, та не подала відзив на позовну заяву. З огляду на викладене, враховуючи те, що судом неодноразово відкладалися засідання, однак в судове засідання відповідачка повторно не з'явилася, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 - 283 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.
15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22035000553187, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями, затверджений банком і розміщений на офіційному сайті банку www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір.
ОСОБА_1 , підписанням кредитного договору підтвердила, що акцептувала УДБО шляхом підписання заяви-згоди про приєднання і погодилася з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний договір. Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у відділенні банку шляхом підписання з боку клієнта власноручним підписом (а.с. 9-14).
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 кредитного договору банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 62 000 грн., а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредитом (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання.
Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 . Сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяці з дня укладення договору з кінцевою датою повернення кредиту - 15.12.2023; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість - 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56 % річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 1 по 6 місяць - 2 350 грн., з 7 по 12 місяць - 1 550 грн., з 13 по 18 місяць - 930 грн., з 19 по 24 місць - 465 грн. від суми кредиту.
Одночасно з укладенням Кредитного договору клієнт уклав з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» договір добровільного страхування життя від 15.12.2021, розмір страхового платежу за цим становить 12 000 грн., що передбачено п. 2.1 кредитного договору.
Окрім цього, у розділі 3 кредитного договору сторонами узгоджено порядок погашення заборгованості за договором. Так, згідно з пунктами 3.1-3.2 визначено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів (обов'язковий платіж). У розділі 4 договору зазначений графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором, де визначена щомісячна сума платежу за кредитом, яка складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, та платежів за додаткові та супутні послуги (за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування, комісія за надання кредиту, інші послуги банку, послуги страхування).
На підтвердження перерахування на рахунок відповідачки кредитних коштів за означеним договором, позивачем надано виписку по особовому рахунку за період з 15.12.2021 по 10.04.2024 (а.с. 22-48).
Згідно з розрахунком, заборгованості відповідачки за кредитним договором станом на 10.04.2024 складає 84 864,28 грн., з яких залишок простроченого кредиту - 58 838,10 грн., залишок прострочених комiсiй - 26 026,18 грн. (а.с.15-16).
11.04.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» (клієнт) та фінансовою установою ТОВ «Санфорд Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №11/04/2024, за умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно з додатком № 1, зокрема, за кредитним договором, укладеним міжАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 на суму 84 864,28 грн.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд відзначає наступне.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як регламентовано статями 1, 8 Закону «Про споживче кредитування», загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
З досліджених судом доказів встановлено, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору № 2203500553187 шляхом його підписання, а також графіку платежів, паспорту споживчого кредиту, заяви-згоди № 1189531 про приєднання до універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб АТ «Банк Кредит Дніпро», що є невід'ємними частинами договору, в сукупності такі документи становлять умови кредитного договору, а означені дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, регламентовано, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта (п.п. 62, 63).
Підсумовуючи наведене, надана позивачем виписка АТ «Банк Кредит Дніпро» по особовому рахунку позичальника - ОСОБА_1 за період з 15.12.2021 по 10.04.2024 підтверджує факт переказу кредитних коштів у розмірі 62 000 грн. на рахунок відповідачки, з яких банк сплатив страховий платіж від її імені в розмірі 12 000 грн., що у сукупності та взаємозв'язку з кредитним договором, розрахунком заборгованості є достатніми для висновку очевидності здійснення операцій щодо користування кредитними коштами саме відповідачкою.
Щодо переходу права вимоги до боржника від первісного кредитора до позивача суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Аналізуючи наведені норми права та надані позивачем докази, суд констатує, що на підставі договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024 з додатками - актом приймання-передачі прав вимоги, переліком прав грошових вимог, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників, платіжною інструкцією, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал», останнє набуло право вимоги за борговими зобов'язаннями відповідачки за кредитним договором №2203500553187 від 15.12.2021 (а.с. 49-61)
Станом на день відступлення вимоги згідно з витягом з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024, розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 , заявлений позивачем до стягнення з останньої, становить 84 864,28 грн., з яких: залишок простроченого кредиту - 58 838,10 грн., залишок прострочених комiсiй - 26 026,18 грн. (а.с. 62).
За умовами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачка, отримавши кредитні кошти,порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухилилася від сплати заборгованості за таким, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, остання не надала та не спростувала розмір заборгованості, заявлений до стягнення позивачем,а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» необхідно стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 22035000553187 в розмірі 84 864,28 грн.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.
Судові витрати згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).
Положеннями частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами ч. 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
За змістом додаткової постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункти 268 - 270 вказаного рішення).
Таким чином, суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі (7 200 грн.), адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Маслюженком М.П. подав до суду: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3332 від 28.04.2017, копію ордеру серії АЕ № 1310920 від 19.08.2024, копію договору про надання правничої допомоги № 01/04 від 01.04.2024, укладеним між ТОВ «Санфорд Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС», копію реєстру боржників від 18.11.2024,копію акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16.12.2024, згідно з якими вартість виконаних адвокатським об'єднаннямпослуг за означеним договором становить 7 200 грн. (а.с. 64-75).
Відповідно приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16.12.2024 позивачу надано наступні юридичні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу божника - 1 200 грн., складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника - 6 000 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача та незабезпечення явки представника у жодне із судових засідань, розумність їхнього розміру та приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» з 7 200 грн. до 4 000 грн.
Усталеність такої правової позиції щодо можливості суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище критеріїв підтверджується актуальною судовою практикою суду касаційної інстанції, що вбачається, зокрема, із постанов Верховного Суд від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20 та ін.
Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 21.04.2025.
Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №22035000553187 в розмірі 84 864 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні 28 (двадцять вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати в розмірі 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 21.04.2025.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ 43575686, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя Володимир ЖИЛА