Справа № 761/12053/25
Провадження № 1-кс/761/8531/2025
02 квітня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 220 250 000 000 003 14 від 10.03.2025, у якому
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тюмень Російської Федерації, громадянин Російської Федерації, міністр науки та вищої освіти Російської Федерації, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , мешкає за адресою - Російська Федерація, м. Москва (точна адреса не встановлена), не судимий,
підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 110, ч. 3 ст. 436-2 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_6 про обрання до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 28.02.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 110, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Відповідно до висунутої підозри, громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у пособництві представника влади у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до тяжких наслідків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 110 КК, а також у вчиненні тяжкого злочину, а саме виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене з використанням засобів масової інформації та виправдовування, визнання правомірною збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене повторно, з використанням засобів масової інформації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК.
Відповідно до інформації, отриманої з ДЗНД СБ України від 11.03.2025 ОСОБА_5 перебуває на території держави-агресора - Російської Федерації.
У зв'язку з переховуванням підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування 11.03.2025 останнього оголошено в розшук.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування, з метою запобігання його спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий просила обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор наполягала на задоволенні клопотання з підстав, які у ньому наведені.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання, аргументуючи тим, що у матеріалах клопотання відсутнє підтвердження належного повідомлення ОСОБА_5 про підозру, вважав підозру необґрунтованою, а оголошення підозрюваного у розшук незаконним.
Заслухавши думку прокурора, заперечення захисника, вивчивши клопотання, надані сторонами документи, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без участі підозрюваного за наявністю достатніх підстав вважати, що підозрюваний перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи підтверджені доказами обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 1 статті 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Тлумачення даних норм у їх зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка зібраних доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя бере до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» Європейський Суд наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Таким чином, для вирішення питання наявності підстав для обрання запобіжного заходу необхідним є встановлення, чи містять вказані докази дані, які б могли свідчити, що ця особа вчинила злочин.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях ОСОБА_5 ознак кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 110, ч. 3 ст. 436-2 КК.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку вірогідності того, що ОСОБА_5 свідомо переховується від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 перебуває на території держави-агресора - Російської Федерації.
Крім того, слідчим неодноразово викликався підозрюваний ОСОБА_5 , також вжита низка заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Вирішуючи питання про наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, які свідчать про високу ступінь ймовірності застосування підозрюваним певних заходів з метою перешкодити кримінальному провадженню.
Крім того, з огляду на обставини вчинення інкримінованих злочинів, репутацію підозрюваного, існує ризик, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, спрямоване на підтримку держави-агресора.
Аргументація сторони захисту про неналежне повідомлення ОСОБА_5 про підозру спростована долученими до клопотання матеріалами.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до раніше не судимої особи може бути застосований лише у разі, якщо вона підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За вчинення інкримінованих підозрюваному злочинів, зокрема, за ч. 3 ст. 110 КК встановлене максимальне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі.
У зв'язку з переховуванням підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування 11.03.2025 останнього оголошено в розшук.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, у тому числі переховування підозрюваного, пов'язані з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводять слідчого суддю до переконання, що обрання інших, більш м'яких запобіжних заходів, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені вище обставини є достатніми для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги наведене, керуючись ст. 177, 183, 193 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_6 задовольнити.
Обрати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Після затримання підозрюваного і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження ОСОБА_5 має бути доставлений до слідчого судді для розгляду за його участі питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміни на більш м'який запобіжний захід.
На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1