Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/5332/24
Провадження №: 2/332/329/25
17 квітня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (надалі - позивач/ТОВ «Юніт капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» та відповідач 09.10.2018 уклали договір № 22034000090049 у формі паперового документу, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 27 505,61грн на умовах строковості, зворотності, платності, а також відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредитний договір № 22034000090049 був підписаний відповідачем 09.10.2018 у відділенні банку власноручним підписом. Відразу після вчинених дій відповідача, 09.10.2018 АТ «Банк кредит Дніпро» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 27 505,61 грн.
У подальшому між АТ «Банк кредит Дніпро» та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладений договір факторингу № 12/07/23, за яким останній набув прав вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «Юніт капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» 06.03.2024 року уклали договір факторингу № 06/03/24, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 09.10.2018 № 22034000090049.
Отже, позивач вважає, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 09.10.2018 № 22034000090049 у розмірі 30 026,86 грн, яка складається із залишку простроченого кредиту у розмірі 14 153,21 грн, залишку прострочених відсотків у розмірі 0,21 грн, залишку прострочених комісій у розмірі 15 326,08 грн, залишку з строкової заборгованості по комісії у розмірі 547,36 грн.
Згідно з умовами кредитного договору від 09.10.2018 № 22034000090049 позичальник зобов'язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Проте, незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором, та не сплатив відсотки.
Станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідачем перед позивачем не сплачена.
З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути заборгованість у розмірі 30 026,86 грн, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі у розмірі 6 000,00 грн.
Ухвалою суду від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У позовній заяві позивач просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судові засідання 20.01.2025, 06.03.2025, 17.04.2025 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» та відповідач 09.10.2018 уклали договір № 22034000090049 у паперовій формі, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 27 505,61 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а також відповідач зобов'язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредитний договір № 22034000090049 від 09.10.2018 був підписаний відповідачем 09 жовтня 2018 року у відділенні банку. АТ «Банк кредит Дніпро» виконало свої зобов'язання за договором, надавши відразу після вчинених дій відповідача, 09.10.2018, грошові кошти в сумі 27 505,61 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 09.10.2018 по 11.07.2023.
Згідно з умовами кредитного договору від 09.10.2018 № 22034000090049 позичальник зобов'язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Проте, незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором та не сплатив відсотки.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між АТ «Банк кредит Дніпро» та ОСОБА_1 кредитного договору від 09.10.2018 № 22034000090049.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору від 09.10.2018 № 22034000090049. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що між АT «Банк кредит Дніпро» (надалі - клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (надалі - фактор) укладений договір факторингу № 12/07/23, строк дії якого закінчується 12.07.2026.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що на умовах, встановлених цим договором, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно до додатку 1. У п.п 1.2 договору визначено, що внаслідок передачі права вимоги за цим договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами. Окрім того, в п.п 1.3 договору визначено, що фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від Клієнта за цим договором. Згідно з п. 6.2.2 договору факторингу № 12/07/23 права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписанням акту приймання-передачі прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 12/07/23 від 12.07.2023 від АТ «Банк кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 30 026,86 грн, яка складається із залишку простроченого кредиту у розмірі 14 153,21 грн, залишку прострочених відсотків у розмірі 0,21 грн, залишку прострочених комісій у розмірі 15 326,08 грн, залишку з строкової заборгованості по комісії у розмірі 547,36 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги, акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 12/07/23 від 12.07.2023 від АТ «Банк кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло права вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 30 026,86 грн, яка складається із залишку простроченого кредиту у розмірі 14 153,21 грн, залишку прострочених відсотків у розмірі 0,21 грн, залишку прострочених комісій у розмірі 15 326,08 грн, залишку з строкової заборгованості по комісії у розмірі 547,36 грн.
ТОВ «Юніт капітал» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (Клієнт) 06 березня 2024 року уклали Договір факторингу № 06/03/24 відповідно до п. 1.1. якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику) пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
За приписами п. 1.2. встановлено, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплених їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
До договору наданий Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 06.03.2024 та витяг з реєстру боржників від 06.03.2024, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 09.10.2018 № 22034000090049 у загальному розмірі 30 026,86 грн, яка складається із залишку простроченого кредиту у розмірі 14 153,21 грн, залишку прострочених відсотків у розмірі 0,21 грн, залишку прострочених комісій у розмірі 15 326,08 грн, залишку з строкової заборгованості по комісії у розмірі 547,36 грн.
Згідно з ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Надана копія договору факторингу № 12/07/2023 від 12 липня 2023 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта АТ «Банк кредит Дніпро» до фактора ТОВ «ФК «Онлайн фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт капітал» за договором факторингу від 06 березня 2024 року № 06/03/24.
Отже, ТОВ «Юніт капітал» належним чином у встановленому законом та договорами способом набуло законне право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 09.10.2018 № 22034000090049.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не надав відзиву на позов та не надав суду жодних доказів, якщо у нього такі малися, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог, а тому суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов договору від 09.10.2018 № 22034000090049.
Отже, у суду наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованості за кредитним договором від 09.10.2018 № 22034000090049 у розмірі 30 026,86 грн.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, доходить переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 422,40 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду копію договору про надання правової допомоги від 05.07.2024 № 05/07/24-02, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт капітал», копію додаткової угоди від 05.07.2024 № 6 до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2024 № 05/07/24-02, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 05.07.2024, згідно з яким Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» надало клієнту ТОВ «Юніт капітал» такі послуги: складання позовної заяви до ОСОБА_1 вартістю 5 000,00 грн, вивчення матеріалів справи вартістю 500,00 грн, складання позовної заяви вартістю 500,00 грн та всього на суму 6 000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.
Отже, з врахуванням складності справи, що віднесена до категорії малозначних справ, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.
Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором від 09.10.2018 № 22034000090049 станом на 12.07.2023 у розмірі 30 026 (тридцять тисяч двадцять шість) гривень 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя У. В. Блажко