Справа № 695/1222/25
номер провадження 6/695/24/25
16 квітня 2025 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Варданян Л.А.,
представника заявника - адвоката Сікози В.О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Сікози В'ячеслава Олександровича, заінтересовані особи: ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЗОЛОТОНІСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ), АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,
Представник ОСОБА_1 адвокат Сікоза В.О. звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Заява мотивована тим, що 01.08.2024 заявник дізналась від Державної Прикордонної служби України, що вона тимчасово обмежена у праві виїзду з території України на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.06.2012 по справі № 2306/2632/12. Вказаною ухвалою було повністю задоволено подання державного виконавця ВДВС Золотоніського МРУЮ Макаренко С.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання нею зобов'язання за рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.03.2012. Згідно інформації наявній в єдиному реєстрі боржників, 12.12.2017 Золотоніським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження № 55361809 щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі виконавчого листа №2-1842/2011 від 08.04.2012 виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів. В рамках вказаного виконавчого провадження ОСОБА_1 здійснюється часткове погашення боргу за рішенням суду як із заробітної плати так і з плати за оренду власної земельної ділянки. Заборгованість зменшується. Незважаючи на часткове погашення боргу, діюча заборона з 2012 року порушує права заявника та діючого законодавства України. Заборона на виїзд повинна існувати за наявності відомостей про умисне ухилення боржника від виконання рішення суду. Окрім того, на території України введений воєнний стан внаслідок агресії російської федерації. Заборона порушує права заявниці на безпечне життя, адже жінки мають право тимчасово виїхати з території України. Також, внаслідок війни заявниця не може знайти роботу, яка б дозволила забезпечити безперебійне виконання рішення суду та подальше погашення боргу. Законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.
Враховуючи викладене вище, представник заявника просить скасувати обмеження у праві виїзду за межі України громадянки України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було накладене ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.06.2012 по справі 2306/2632/12 за поданням державного виконавця ВДВС Золотоніського МРУЮ Макаренко С.С..
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.03.2025 заяву прийнято до розгляду. Витребувано з ЗОЛОТОНІСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЗОЛОТОНІСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 55361809 з виконання виконавчого листа № 2-1842/2011 від 08.04.2012.
31 березня 2025 року від представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Осауленко О.В. до суду надійшов відзив на заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, в якому просила відмовити в задоволені заяви. Вказала, що станом на 31.03.2025 боржником рішення суду не виконано, виконавче провадження залишається відкритим, жодних дій з боку боржника спрямованих на повне фактичне його виконання вчинено не було. Всі платежі, на які посилається заявник були здійснені боржником в примусовому порядку на виконання постанови державного виконавця про звернення стягнення на доходи боржника від 04.04.2018. В добровільному порядку на виконання рішення суду жодного платежу ОСОБА_1 здійснено не було.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.03.2025 приєднано до матеріалів цивільної справи в якості доказів: звіти про здійснені відрахування та виплати із заробітної плати ОСОБА_1 надані до виконавчої служби роботодавцем СТОВ "Чапаєвське".
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат Сікоза В.О. заяву підтримав та пояснив суду, що заявник не ухиляється від погашення заборгованості. Кредит був взятий під заставу будинку, який продано, але не вистачило коштів для погашення заборгованості. Земельні ділянки ОСОБА_1 знаходяться в оренді, а орендна плата перераховується на погашення заборгованості. На нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт постановою державного виконавця, а тому вважає, що обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 необхідно скасувати.
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Осауленко О.В. в судове засіданні не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Подала до суду відзив, в якому просила відмовити в задоволенні заяви.
У судове засідання представник ЗОЛОТОНІСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЗОЛОТОНІСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Золотоніського ВДВС. При прийнятті рішення покладався на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити за наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частина 1статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6ст. 441 ЦПК України, суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
Статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим законом та в'їхати в Україну.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N475/97-ВР від 17 липня 1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Статтею 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" гарантовано право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Судом встановлено, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.06.2012 задоволено подання головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Золотоніського МРУЮ Макаренко С.С.. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 до виконання зобов'язання за рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 20.03.2012.
Згідно виконавчого листа від 08.04.2012 рішенням у справі №2-1842/2011 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором у сумі 20919,74 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 166730 грню 34 коп.
Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 04.04.2018 у виконавчому провадженні № 55361809 встановлено, що боржниця отримує кошти від оренди земельної ділянки. Постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у СТОВ «Чапаєвське».
Згідно постанови про зняття арешту з майна від 20.06.2019 у виконавчому провадженні № 55361809 встановлено, що транспортний засіб реалізовано на електронних торгах в 2015 році.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, встановлений розділом VІІ ЦПК України. Судовий контроль передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно наданої копії матеріалів виконавчого провадження 12.12.2017 року було відкрито виконавче провадження ВП № 55361809 з примусового виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.04.2012 у справі № 2-1842/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором у розмірі 168397,64 грн.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що обмеження у праві виїзду за межі України є тимчасовим заходом, спрямованим на обмеження фізичної особи - боржника у праві вільного перетинання державного кордону України, що має на меті забезпечення виконання зобов'язань, покладених на таку особу відповідним рішенням суду.
При цьому, як застосування такого заходу до фізичної особи - боржника, так і його скасування, - відноситься до компетенції суду.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» врегульовано порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлено порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, зокрема, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, втручання у право фізичної особи - боржника на свободу пересування, яке ґрунтується на статті 441 ЦПК України та статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» може мати легітимну мету тільки у тому випадку, якщо судом буде встановлено факт ухилення такої особи від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви, та заперечень на неї, суд приймає до уваги те, що частини 5, 8ст. 441 ЦПК України передбачають, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Тобто, вирішуючи питання про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України суд повинен з'ясувати наявність обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Разом із тим, суд звертає увагу сторони боржника на те, що зазначені доводи та підстави для скасування встановленого обмеженні відсутні в положеннях ч. 5ст. 441 ЦПК України, та не є підставами для скасування судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Так, встановлено що на час розгляду даної заяви рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.03.2012 є чинним, стороною боржника не надано суду доказів на підтвердження добровільного виконання зазначеного рішення суду та/або вжиття дієвих заходів щодо часткового погашення боргу з часу видачі виконавчого листа.
Матеріали справи також не містять повідомлень стягувача про виконання рішення суду, за яким у справі було видано відповідний виконавчий лист.
Згідно з вимогами ч. 2ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII(у редакції на момент обмеження виїзду) громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті.
Згідно із п. 18 ч. 3ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV(у редакції на момент тимчасового обмеження) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Боржником ОСОБА_1 рішення суду не виконано, що не заперечується її представником, і до того ж підтверджується наданими матеріалами виконавчого провадження №55361809 з виконання виконавчого листа № 2-1842/2011 від 08.04.2012.
Окремо варто відзначити, що виконання судового рішення, є стадією судового розгляду, та має пріоритет над окремими правами сторін.
Виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду.
Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.
Боржником ОСОБА_1 наразі не виконано зобов'язання, покладене на неї рішенням суду від 20.03.2012 у справі № 2-1842/2011, що свідчить про ухилення нею від виконання вказаного зобов'язання, права стягувача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишаються порушеними, у зв'язку з чим тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є єдиним ефективним методом у виконанні рішення суду.
Суд вважає, що визнання боржником ОСОБА_1 наявності в неї непогашеної заборгованості, яка в добровільному порядку не погашалась протягом тривалого часу та часткове погашення в примусовому порядку, є діями з ухилення від виконання рішення суду про стягнення заборгованості протягом значного часу, а виїзд за межі країни, може призвести до невиконання боржником рішення суду.
Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що боржником не надано доказів на підтвердження виконання рішення суду у даній справі, підстав, з якими закон пов'язує можливість скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, стороною боржника не наведено, а судом не встановлено, а відтак суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 354, 355, 441 ЦПК України, суд
відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Сікози В'ячеслава Олександровича, заінтересовані особи: ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЗОЛОТОНІСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ), АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення буде складено 21.04.2025.
Суддя: К.М. Ушакова