Справа №521/5451/25
Номер провадження 3/521/2792/25
22 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Поліщук І.О., за участю секретаря - Коржеван В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 , відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , солдат резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий 01 серпня 2013 року Балаклійським РС ГУДМС України в Харківській області, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
На розгляд Малиновського районного суду м. Одеси надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 21 від 02.04.2025 року, встановлено, що 01 квітня 2025 року о 21 годині 10 хвилин на території розташування військової частини НОМЕР_1 , під час несення служби в добовому наряді військової частини НОМЕР_1 днювальним батальйону (без зброї), був виявлений в стані алкогольного сп'яніння солдат резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_2 .
Своїми діями матрос ОСОБА_2 створює передумови до підриву бойової готовності підрозділу, правопорушення вчинив в умовах особливого періоду, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпА «Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов?язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об?єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп?яніння, або виконання ними обов?язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп?яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду».
У судове засідання, ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, який зазначений в матеріалах справи. Про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, а тому, суд дійшов висновку розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008р. «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, судом фактично встановлено.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950р., рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протокол про військове адміністративне правопорушення №21 від 02.04.2025 року; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000797 від 01.04.2025 року; рапортом від 02.04.2025 р.; письмовими поясненнями заступника командира роти ОСОБА_3 від 02.04.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 02.04.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 02.04.2025 року; копією наказу № 99-НР від 31.03.2025 року; копією витягу із наказу № 238 від 25.09.2024 року; службовою характеристикою від 02.04.2025 року.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 573/2022 від 12.08.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX.
Таким чином, воєнний стан, який оголошувався Указами Президента України є складовою частиною особливого періоду.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою воєнний час і на теперішній час не завершився.
Диспозиція частини 1 статті 172-20 КУпАП передбачає наступні склади адміністративного правопорушення: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів; 2) поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; 3) виконання такими особами обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; 4) відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Отже вчинення особою хоча би одного з вищевказаних діянь є грубим порушенням та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: поява військовослужбовця на території військової частини в нетверезому стані, вчинене в умовах особливого періоду.
У відповідності до ст. ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступеня його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, майнової шкоди не заподіяно, а також те, що дії винної особи підривають авторитет військовослужбовця, а тому суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та застосування до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ОСОБА_1 необхідно звільнити від сплати судового збору, оскільки він є військовослужбовцем.
Керуючись ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ст. ст. 172-11, 221, 252, 283, 284 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору, оскільки він є військовослужбовцем.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: І.О. Поліщук