Справа № 143/216/25
14.04.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Тітової Т. Л.,
за участю секретаря Затоковенко Т. О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором позики, -
установив:
У березні 2025 року ТОВ «ФК «ЄАзПБ» через свого представника Грибанова Д. В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102534898 в розмірі 29 141 грн 60 коп. та договором позики № 74483214 у розмірі 16 767 грн 75 коп., а також понесених судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102534898 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через його сайт та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідачка також підтверджує, що умови договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану, а інформація надана їй кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАзПБ» укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАзПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАзПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 29 141 грн 60 коп., з яких:
- 16 200 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 9 941 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками;
- 3 000 грн 00 коп.- заборгованість за комісією.
З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 16.07.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за кредитним договором № 102534898 в розмірі 29 141 грн 60 коп., з яких:
- 16 200 грн 00 коп.- сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 9 941 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками;
- 3 000 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.
20.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 74483214, за яким позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Підписанням договору позики відповідачка підтверджує, що вона ознайомлена на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАзПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАзПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАзПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 16 767 грн 75 коп., з яких:
-8 667 грн 75 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-8 100 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. З моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за договором позики № 74483214 в розмірі 16 767 грн 75 коп., з яких:
-8 667 грн 75 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-8 100 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.
У зв'язку з наведеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАзПБ» загальну суму заборгованості за договорами у розмірі 45 909 грн 35 коп. та понесені судові витрати.
13.03.2025 суддею ухвалено відкрити провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 56, 57).
Відповідачка, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Так як учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Так, судом встановлено, що 29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102534898 на суму 20 000 грн на строк 29 днів з 29.12.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 27.01.2022 (п.п. 1.2, 1.3, 1.4 п.1 договору).
Відповідно до п.п. 1.5.1 комісія за надання кредиту: 3 000 грн, яка нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 9 860 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.1, 1.5.2 п. 1 договору).
Приймаючи пропозицію товариства про укладення цього договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у. т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє та зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил (п.п. 6.3 п. 6 договору).
Договір підписаний 29.12.2021 о 14:31 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S54849.
Разом з тим, відомості про платіжну картку, на яку відповідачка просить здійснити переказ кредитних коштів, у самому договорі про споживчий кредит відсутні (а. с. 7-11).
За графіком платежів за договором про споживчий кредит № 102534898 від 29.12.2021, який є додатком № 1 до договору, сторонами погоджено графік платежів, який є невід'ємною частиною кредитного договору, дату видачі/дату платежу 29.12.2021/27.01.2022, кількість днів у розрахунковому періоді - 29, чисту суму кредиту/суму платежу за розрахунковий період 20 000 грн/32 860 грн, суму кредиту за договором/погашення суми кредиту 20 000 грн/20 000 грн, проценти за користування кредитом 9 860 грн 00 коп., комісію за надання кредиту 3 000 грн 00 коп., реальну річну процентну ставку 51,668%, загальну вартість кредиту 32 860 грн (а. с. 11 на звороті).
Відповідно до платіжного доручення № 37311771 від 29.12.2021 ТОВ«ФК «Елаєнс» проведено операцію щодо переказу грошових коштів у сумі 20 000 грн. за договором № 102534898, платник: ТОВ «Мілоан», отримувач: ОСОБА_1 , кредит рах. № 431414ХХХХХХ8487 (а. с. 13).
16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАзПБ» було укладено договір факторингу № 16072024.
Згідно із п.п. 1.1 п. 1 договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання, зобов'язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (комісія за надання кредиту і проценти за користування кредитом), неустойкою (штраф, пеня) та/або процентами за порушення грошових зобов'язань та іншими платежами згідно кредитних договорів, за наявності, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 п. 1 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а. с. 15, 16).
16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «ЄАзПБ» підписано акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024 (а. с. 17).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАзПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 29 141 грн 60 коп., з яких:
- 16 200 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 9 941 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками;
- 3 000 грн 00 коп.- сума заборгованості за комісією (а. с. 18).
З копії відомостей про щоденні нарахування та погашення убачається, що 29.12.2021 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 20 000 грн. та за користування вказаним вище кредитом ТОВ «Мілоан» у період з 29.12.2021 по 27.01.2022 здійснювалося нарахування комісії та процентів згідно п. 1.5.2 договору, а у період 28.01.2022 по 26.02.2022 - комісії та процентів згідно п.п. 1.5.2, 2.3.1.1 договору.
Одночасно, як видно із вищевказаної відомості, було здійснено наступні операції: 27.01.2027 - сплата тіла кредиту та сплата процентів по кредиту; 09.02.2022 - сплата тіла кредиту, сплата процентів по кредиту та сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 04.03.2022 - сторно процентів; 16.07.2024 - списання тіла кредиту за рахунок фінансового результату 16 200 грн, списання процентів за рахунок фінансового результату 9 941 грн 60 коп., списання комісії за рахунок фінансового результату 3 000 грн.
Вказана відомість не підписана уповноваженою особою ТОВ «Мілоан» та жодним чином не завірена (а. с. 19).
В той же час, згідно витягу з реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАзПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 29 141 грн 60 коп.
При цьому, представником позивача, крім вище вказаної відомості про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 102534898, не надано належних доказів обґрунтованого розрахунку суми заборгованості по вказаному вище кредитному договору у розмірі 29 141 грн 60 коп. із зазначенням періоду виникнення заборгованості та процентних ставок із врахуванням яких проводились нарахування процентів, станом на дату відступлення права вимоги, тобто 16.07.2024, що викликає у суду обґрунтований сумнів у добросовісному виконанні позивачем його обов'язків щодо доказів.
Також судом встановлено, що 20.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (ануїтет) № 74483214.
Вказаний договір укладений у формі електронного документу, а саме шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а останній зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики - 10 800 грн, строк позики - 64 дні, процентна ставка базова/день - 1,6 %, дата повернення позики 24.03.2022 (а. с. 27).
Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та загальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору позики (ануїтет) № 74483214 від 20.01.2022, дата видачі кредиту/дата платежу: 20.01.2022/24.03.2022; кількість днів у розрахунковому періоді: 64; чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період: 18 000 грн/24 105 грн 44 коп.; сума кредиту за договором/погашення суми кредиту: 18 000 грн/18 000 грн; проценти за користування кредитом: 6 105 грн 44 коп.; реальна річна процентна ставка: 1582,4%; загальна вартість кредиту: 24 105 грн 44 коп. Вказаний додаток № 1 підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 17 на звороті).
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАзПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАзПБ» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Положеннями п.п. 1.2 п. 1 договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а. с. 28, 29).
Згідно з додатковою угодою № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 сторони погодили внести зміни до п. 1.3. договору та викласти його в наступній редакції: «1.3. Клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства»(а. с. 30).
Додатковою угодою № 12 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 передбачено наступне: 1. Загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 11 від 27.10.2023 становить ...грн (...). 2. В якості ціни продажу згідно реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 2,4% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить .........грн (........) (а. с. 31).
27.10.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАзПБ» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а. с. 32).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 11 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, сформованого представником ТОВ «ФК «ЄАзПБ» Грибановим Д. В. 19.02.2025 ТОВ «ФК «ЄАзПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 74483214 в сумі 16 767 грн 75 коп., з яких: 8 667 грн 75 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 100 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками (а. с. 33).
На підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредиту позивачем також надано розрахунок заборгованості за договором позики № 74483214 від 20.01.2022, з якого вбачається, що за період з 27.10.2023 по 31.01.2025 наявна заборгованість в розмірі 16 767 грн 75 коп., що складається з: основної суми боргу - 8 667 грн 75 коп. та суми заборгованості за відсотками - 8 100 грн.00 коп. (а. с. 34).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст.642 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, між сторонами виникли відносини з приводу стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними в електронній формі.
Договори укладені в електронній формі, є такими, що укладені у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «ЄАзПБ» посилається на те, що через невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором № 102534898 та договором позики № 74483214 утворилась заборгованість, яку позивач, як правонаступник кредитора у спірних правовідносинах, просить стягнути з відповідачки.
З огляду на характер спірних правовідносин, зміст та підстави заявлених позовних вимог, позивач має довести відповідними доказами факт переходу до ТОВ «ФК «ЄАзПБ» права вимоги за кредитним договором та договором позики, а також наявність та розмір заборгованості за вказаними договорами.
З наданих позивачем доказів, вбачається, що сторони не визначили загальну суму прав вимоги, що були відступлені попередніми кредиторами ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за договорами факторингів № 16072024 від 16.07.2024 та №14/06/21 від 14.06.2021, в яких не зазначені ні ціна продажу, тобто сума грошових коштів, що сплачується фактором клієнту після підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників, ні загальна сума прав вимоги, що відступається фактору.
В актах прийому-передачі реєстру боржників, що є невід'ємними частинами укладених договорів факторингу № 16072024 від 16.07.2024 та №14/06/21 від 14.06.2021, також не зазначено загальної суми заборгованості, що відступається фактору, зазначена лише кількість боржників, що передаються фактору.
Про необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення прав вимоги за кожним договором посилався Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 у справі № 2-879/11, провадження № 61-10005 св 21.
Однак, позивачем не надані докази перерахування коштів на виконання умов договорів про відступлення прав вимоги за кожним договором.
Витяги з реєстру боржників, що додані до договорів факторингу, сформовані позивачем ТОВ «ФК "ЄАзПБ» без підписів сторін (фактору та клієнта), суд не може розцінювати як належний доказ того, що саме у такому вигляді були укладені та погоджені реєстри боржників до кожного з договорів факторингу.
Окрім того, такі витяги не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості ОСОБА_1 , яку відступили первісні кредитори.
Разом з тим, слід зазначити, що на час укладення договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 договору позики № 74483214 від 20.01.2022, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , ще не існувало.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу № 16072024 від 16.07.2024 та №14/06/21 від 14.06.2021, на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами.
Тому суд вважає, що позивачем не доведений належними доказами факт переходу до ТОВ «ФК «ЄАзПБ» права грошової вимоги за кредитним договором № 102534898 від 29.12.2021 та договором позики № 74483214 від 20.10.2022 у заявленому розмірі.
Щодо розміру заборгованості, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов'язки попередника.
Надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості та витяги з реєстру боржників, що не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості ОСОБА_1 , яку відступив первісний кредитор, не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 в справі № 703/3063/18.
В той же час, розрахунки заборгованості, сформовані самим позивачем не є документами первинного бухгалтерського обліку, є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які, відповідно, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.
Позивачем не надані банківські виписки за картковими рахунками відповідачки.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком, на підтвердження права грошової вимоги позивача до відповідачки та щодо визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором № 102534898 від 29.12.2021 та договором позики № 74483214 від 20.01.2022.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не доведені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Зважаючи, що за наслідками розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором позики - відмовити.
Судові витрати по справі залишити як фактично понесеними.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032;
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 18.04.2025.
Суддя