Справа № 141/277/25
Провадження №2-а/141/14/25
17 квітня 2025 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №141/277/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 1691 від 18.03.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
02.04.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 1691 від 18.03.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10.03.2025 по прибуттю до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність явки до якого йому стало відомо у березні 2025 від дільничного поліцейського в телефонному режимі, ОСОБА_1 дізнався про існування повістки № 1935830, яку він нібито не отримував, оскільки був відсутній за зазначеною на повістці адресою, а саме АДРЕСА_1 та 10.03.2025 відносно нього було складено протокол № 184 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та протокол № 185 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
ОСОБА_1 зазначає, що рекомендований лист із повісткою про необхідність його прибуття 27.01.2025 до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 не був ним отриманий із незалежних ані від нього, ані від відповідача причин, оскільки відмітка на листі № 0610223310802 про відсутність адресата за вказаною адресою не відповідає дійсності, тому що згідно графіку роботи поштового відділення № 22652 в день прибуття поштового відправлення, а саме 21.0.2025 (вівторок) відділення не працювало, наступним робочим днем є 24.01.2025 (п'ятниця) із 12:25 год до 15:25 год, натомість лист, адресований ОСОБА_1 із відміткою «Повістка ТЦК» вже було повернуто відправнику, що є порушенням пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009.
Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не було вказано, які саме відомості (персональні дані) не були ним оновлені та не могли бути отримані самостійно шляхом електронної інформаційної взаємодії. Також, позивач вказує, що станом на дату, коли він дізнався про існування зазначеної повістки та станом на дату складання протоколів № 184 та № 185 про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також на дату винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 вже було оновлено військово - облікові дані.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постанову № 1691 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП незаконною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, тому просить суд скасувати вищезазначену постанову та справу закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 141/277/25, призначено справу до розгляду на 17.04.2025, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали адміністративної справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , а також витребувано у ОСОБА_1 докази щодо перебування його на військовому обліку.
17.04.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025 про долучення доказів а саме копія військово - облікового документу № 190120210693347300001.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як убачається із військово-облікового документу № 190120210693347300001 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у сьомому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до військово-облікового документу, а саме витягу із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у сьомому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 (Оратів), майстер телевізійної апаратури, звання - рядовий, адреса проживання - АДРЕСА_1 , дата уточнення даних: 30.01.2025.
Також, згідно військово-облікового документу, а саме витягу із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у сьомому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 (Оратів), водій (перевезення автомобільним транспортом), рядовий, адреса проживання - АДРЕСА_1 , дата уточнення даних: 14.03.2025.
Відповідно до протоколу № 184 від 10.03.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складеного головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, згідно додатку 2 до «Правил організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, а саме 27.01.2025 ОСОБА_1 у строк, вказаний у повістці № 1935830, не прибув до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 та не повідомив сьомий відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 про причини неприбуття за повісткою. Електронна повістка була сформована та підписана керівником сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 14.01.2025 та рекомендованим поштовим відправленням 061022310802 надіслана на поштову адресу: АДРЕСА_2 .
У протоколі № 184 від 10.03.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено, що за порушення вимог мобілізаційного законодавства передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210-1 КУпАП, та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також у протоколі № 184 від 10.03.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год 00 хв 18 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , каб. 4, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .
Окрім того, відповідно до протоколу № 185 від 10.03.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, складеного головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абзац 4 підпункту 101 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, а саме ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У протоколі № 185 від 10.03.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП зазначено, що за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Також у протоколі № 185 від 10.03.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год 00 хв 10 січня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , каб. 4, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .
Поряд з цим, із вказаного протоколу убачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений із його змістом та надав письмові пояснення, зокрема, пояснив, що у зв'язку із необізнаністю не оновив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Як убачається з постанови № 1691 від 18.03.2025 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , установив, що згідно відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення від 10.03.2025 № 184, гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, згідно додатку 2 до «Правил організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, а саме 27.01.2025 ОСОБА_1 у строк, вказаний у повістці № 1935830, не прибув до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 та не повідомив сьомий відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 про причини неприбуття за повісткою. Електронна повістка була сформована та підписана керівником сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 14.01.2025 та рекомендованим поштовим відправленням 061022310802 надіслана на поштову адресу: АДРЕСА_2 . Неприбуття за повісткою у встановлений в ній строк є порушенням мобілізаційного законодавства.
За порушення мобілізаційного законодавства передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також згідно відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення від 10.03.2025 № 185, гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абзац 4 підпункту 101 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, а саме ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
За порушення мобілізаційного законодавства передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210 КУпАП та ст. 210-1 КУпАП та громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постановою № 1691 від 18.03.2025 про накладення адміністративного стягнення гр. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Водночас, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї постанови № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З урахуванням викладеного, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення) повинне бути належним чином зафіксоване.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП полягає у порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992р № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-ХІІ).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24.02.2024 року ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Отже, станом на 18.03.2025, тобто на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення діяв особливий період.
За змістом ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п. 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно (абзац 4); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року, який набув чинності 18.05.2024 року.
Так само і ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до ч. 10 ст.1 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Водночас, якщо навіть припустити, що позивача відповідач притягнув до адміністративної відповідальності за те, що останній не уточнив протягом 60 днів свої облікові дані, таке притягнення є незаконним з огляду на вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно (абзац 4); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року, який набув чинності 18.05.2024 року.
Вказана норма кореспондується із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» якою визначено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, а також із абз. 4 п.п. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку яким встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), оскільки вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме:
1. шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
2. шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
3. через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності) що і було виконано позивачем.
Іншого, ані непроходження ВЛК, ані не отримання військово-облікового документу у вину позивачу, під час винесення постанови про адміністративне правопорушення відповідачем не ставиться, з огляду на що, доводи відповідача з цього приводу, зазначені ним у відзиві на позов не приймаються судом до уваги.
Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд наголошує, що згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа № 537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Суд зазначає, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
За приписами примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідачем не додано до матеріалів справи та не доведено той факт, що відповідач, як держатель ЄДР призовників, військовозобов'язаних та резервістів не має можливості отримати персональні дані ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно - комунікаційними системами, реєстрами тощо.
Надаючи оцінку доказам, встановленим фактам та відповідним правовідносинам, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскаржувана постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є неправомірною, а тому позовні вимоги в цій частині позовної заяви є обґрунтованими.
Приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до абзацу 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", згідно якого громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Також згідно другого абзацу ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушення якого ставиться у вину позивачу, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Окрім того, пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, порушення якого ставиться у вину позивачу, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Відтак, для правильного вирішення справи, з огляду на доводи сторін, необхідно, насамперед, встановити таку обставину, як вручення позивачеві повістки, а вже після цього досліджувати питання щодо поважності причин неявки.
Позивач стверджує, що про надходження на його адресу повістки він не знав, оскільки не отримував від поштового відділення жодних повідомлень про це. Також вказує на те, що АТ «Укрпошта» повернула адресовану йому повістку відправнику передчасно, не повідомивши його належним чином про її надходження.
З копії трекінгу рекомендованого поштового відправлення 0610223310802 встановлено, що поштове відправлення прибуло до відділення 22652 с. Юшківці 21.01.2025. Також, 24.01.2025 є запис про повернення поштового відправлення відправнику з поміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 41 Порядку призову № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до абз. 2 п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 08.10.2024 року №1147 рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Відповідно до графіку роботи поштового відділення 22652 21.01.2025 (вівторок) відділення не працювало, а наступним робочим днем було 24.01.2025 (п'ятниця) із 12:25 год до 15:25 год.
Таким чином судом установлено, що відповідальним працівником АТ «Укрпошта» в порушення Правил надання послуг поштового зв'язку було безпідставно проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою» і повернуто такий лист відправнику, оскільки вказаний лист знаходився у поштовому відділенні лише один робочий день - 24.01.2025, замість визначених Правилами надання послуг поштового зв'язку трьох днів.
Отже, доходить висновку, що позивач не був належним чином сповіщений об'єктом поштового зв'язку про надходження повістки ТЦК, а тому не з'явився 27.01.2025 до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тобто, відповідачем не доведено факт належного повідомлення ОСОБА_1 про його виклик до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 на 27.01.2025, що свідчить про поважність причин його неявки до РТЦК.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
З огляду на вищевикладене, даючи оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, а також з метою відновлення законності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а отже постанова № 1691 від 18.03.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст.7, 8, 9, 210, 247, 251, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 71, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 250, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 1691 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену 18.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000,00 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судового збору.
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду оформлено та виготовлено 22 квітня 2025.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 ).
Суддя О.М. Слісарчук