Справа № 132/2283/24
Провадження № 2-о/132/15/25
Іменем України
"14" квітня 2025 р. місто КАЛИНІВКА
КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., присяжних: ДЕРКАЧА О.В., МАЙДАНЮКА Л.П., при секретарі судового засідання - РИБАК І.Ю., за участі: заявника - ОСОБА_1 та його представника - адвоката МАЛІЦЬКОГО М.В., представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката МАКСИМЧУК В.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області цивільну справу № 132/2283/24 за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
19.07.2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області із вказаною заявою звернувся ОСОБА_3 , в якій просить визнати батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Лісова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном над ним. В обґрунтування цих вимог зазначив, що він має батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має третю групу інвалідності та у зв'язку із захворюванням потребує постійної сторонньої допомоги. Він, як син, має можливість дбати про свого батька, створювати необхідні умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням, а тому звернувся до суду із даною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024 року, визначено склад суду з розгляду заяви: головуючого суддю Сєліна Є.В.
Протоколом автоматичного визначення присяжних від 19.07.2024 року, визначено склад присяжних: Деркача О.В., Майданюка Л.П.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 25.07.2024 року, відкрито провадження за заявою, призначено судове засідання у справі.
Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 18.10.2024 року, у справі призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницької філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України».
12.12.2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 708 від 15.11.2024 року.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26.12.2024 року, залучено для представництва інтересів особи, щодо якої розглядається справи про визнання її недієздатної, а саме ОСОБА_2 , адвоката через Північний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги. Доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, та забезпечити його прибуття у судове засідання, якому при собі мати документи, що посвідчують його повноваження. Зобов'язано орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Калинівської міської ради Вінницької області надати Калинівському районному суду Вінницької області подання про доцільність або недоцільність призначення піклувальника чи опікуна над особою, відносно якої порушується питання про визнання її недієздатною, з осіб, які перебувають у сімейних (родинних) відносинах з підопічним, з урахуванням їх ступеня споріднення, особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України.
Листом від 19.03.2025 року за вих.№ 03-07/391, голова опікунської ради Калинівської міської ради Вінницької області Турик В. надіслала на адресу Калинівського районного суду Вінницької області подання № 4 від 27.02.2025 року «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над батьком ОСОБА_2 у випадку визнання його Калинівським районним судом Вінницької області, недієздатним», та рішення № 154 від 11.03.2025 року «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над батьком ОСОБА_2 у випадку визнання його Калинівським районним судом Вінницької області, недієздатним».
Згідно ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 21.03.2025 року, залучено ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі, в якості заінтересованих осіб.
Заявник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав заявлені ним вимоги та просив задовольнити їх з підстав, зазначених у поданій заяві. На уточнююче питання головуючого судді зазначив, що визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення його опікуном, йому потрібно виключно з метою уникнення мобілізації під час дії воєнного стану, оскільки він може бути призваний до лав Збройних сил України, як військовозобов'язана особа.
Представник заявника ОСОБА_3 - адвокат МАЛІЦЬКИЙ М.В. (ордер серії АМ № 1059080, виданий 18.07.2024 року на підставі договору про надання правової допомоги № 42 від 18.07.2024 року), в судовому засіданні підтримав доводи поданої заяви та просив її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився. Його представник - адвокат МАКСИМЧУК В.Ф. (доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 004-0200140, видане 06.01.2025 року Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 26.12.2025 року у справі № 132/2283/24), в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви.
Заінтересовані особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку, реалізували своє процесуальне право на власний розсуд.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному процесуальним законом, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.
Судом достеменно встановлено, що заявник ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Лісова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 05.05.1978 року Калинівським відділом запису актів громадянського стану Вінницької області; паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 18.08.1995 року Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області, на ім'я ОСОБА_3 ; паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 08.02.2000 року Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області, на ім'я ОСОБА_2 .
Батько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Лісова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, є інвалідом 3 групи інвалідності безстроково за загальним захворюванням, отримувачем пенсії за віком, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним, за цією ж адресою, зареєстрована та проживає його дружина ОСОБА_4 , а також проживає його молодший син ОСОБА_5 із своєю сім'єю (дружиною, неповнолітніми дітьми), про свідчать зокрема: витяг з Реєстру територіальної громади № 2024/008434458, виданий 16.07.2024 року відділом надання адміністративних послуг Калинівської міської ради Вінницької області; виписка із акта огляду МСЕК серії 10ААА № 518733, видана 24.09.2010 року Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи; пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 , видане 09.01.2024 року Пенсійним фондом України; акт обстеження умов проживання, затверджений 10.02.2025 року директором Комунальної установи «Територіальний центр надання соціальних послуг» Бачинською Н., а також пояснення самого заявника ОСОБА_3 , надані під час судового розгляду.
Натомість, заявник ОСОБА_3 разом із власною сім'єю (дружиною, дітьми), проживає окремо від батьків: батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , що випливає з витягу з Реєстру територіальної громади № 2024/008434137, виданого 16.07.2024 року відділом надання адміністративних послуг Калинівської міської ради Вінницької області; акту обстеження умов проживання, затвердженого 10.02.2025 року директором Комунальної установи «Територіальний центр надання соціальних послуг» Бачинською Н., а також пояснень самого заявника ОСОБА_3 , наданих під час судового розгляду.
Згідно акту обстеження умов проживання, затвердженого 10.02.2025 року директором Комунальної установи «Територіальний центр надання соціальних послуг» Бачинською Н., зі слів ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_2 після перенесення 4 інсультів прикутий до ліжка. Їх старший син ОСОБА_3 , який разом із своєю сім'єю проживає окремо від них, приходить вранці і ввечері, для здійснення санітарно-гігієнічних процедур батькові, а саме його перевертання з одного боку на інший, підняття, щоб замінити постільну білизну, одяг та підгузки, тобто для надання фізичної допомоги. Молодший син ОСОБА_5 , який зі своєю сім'єю проживає безпосередньо з ними (батьками), також допомогає у здійсненні належного догляду за батьком (фізичної допомоги). Вона, як дружина, готує їжу, подрібнює і годує чоловіка, за ним доглядає.
Отже, як встановлено з дослідженого акту обстеження умов проживання, затвердженого 10.02.2025 року директором Комунальної установи «Територіальний центр надання соціальних послуг» Бачинською Н., постійний догляд за ОСОБА_2 безпосередньо здійснює його дружина ОСОБА_4 , яка з ним спільно проживає однією сім'єю. Фізичну допомогу в цьому їй надають їх сини: ОСОБА_5 , який зі своєю сім'єю проживає з ними (батьками), та ОСОБА_3 , який разом із своєю сім'єю проживає окремо від них, та приходить лише вранці і ввечері, для допомоги у перевернені, піднятті батька.
Суд звертає увагу на те, що проживання ОСОБА_3 окремо від батька ОСОБА_2 , прихід до нього лише вранці і ввечері, для допомоги у перевернені, піднятті батька, не може свідчити про здійснення за ним постійного догляду.
Не дивлячись на це, до Калинівського районного суду Вінницької області із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, звернувся ОСОБА_3 , який проживає окремо від батька ОСОБА_2 , та який, на переконання суду, не здійснює за ним постійний догляд.
Як зазначив заявник ОСОБА_3 під час розгляду даної справи, що зафіксовано на технічний засіб судового засідання, єдиною підставою для звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, є його намір штучно створити правову підставу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він може бути призваний до лав Збройних сил України, як військовозобов'язана особа, на яку покладено конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
З урахуванням встановлених у справі обставин, дана заява про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, фактично подана ОСОБА_3 , як військовозобов'язаним, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та фактично уникнення виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Так, згідно положень статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: опікун особи, визнаної судом недієздатною.
Інститут опікунства базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання повинні відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зазначені правові висновки про дотримання принципу справедливості виклав Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц).
З урахуванням вищенаведеного, заявник у даній справі ОСОБА_3 намагається застосувати інститут опікунства, з метою уникнення ним призову на військову службу під час мобілізації, а саме уникнення виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Отже, заявник ОСОБА_3 шляхом зловживання правом та використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню, намагається уникнути виконання встановлених законом обов'язків.
Зловживання інститутом опікунства з метою ухилення від мобілізації суперечить його основним цілям - захисту особистих немайнових, майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які внаслідок певних життєвих обставин, за станом здоров'я не можуть самостійно реалізувати свої цивільні права і виконувати цивільні обов'язки.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 708, складеного 15.11.2024 року судово-психіатричним експертом Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» Римар Ю.В., громадянин ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції (F01.8). ОСОБА_2 внаслідок своєї хвороби позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 потребує встановлення над ним опіки.
Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до статі 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров'я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно зі статтею 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.
Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 травня 2018 року № 865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171.
Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Об'єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.
Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до положень статті 299 ЦПК України, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
Згідно положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 708, складеного 15.11.2024 року судово-психіатричним експертом Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» Римар Ю.В., громадянин ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції (F01.8). ОСОБА_2 внаслідок своєї хвороби позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 потребує встановлення над ним опіки.
За положеннями частин першої, шостої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Дослідивши висновок судово-психіатричного експерта № 708 від 15.11.2024 року, суд вважає його повним і чітким та таким, що не викликає сумнівів у його правильності, ґрунтується на дослідженні медичної документації, матеріалів цивільної справи, амбулаторному дослідженню психічного стану ОСОБА_2 та не суперечить наявним у справі доказам.
Відтак, на переконання суду, висновок експерта про психічний стан ОСОБА_2 є належним та допустимим доказом для підтвердження недієздатності.
Встановивши, що ОСОБА_2 має хронічний стійкий психічний розлад, який позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керування ними, у зв'язку з чим він потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд дійшов висновку про визнання його недієздатним.
Що стосується вимоги про призначення заявника опікуном, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
В поданій до суду заяві, заявник ОСОБА_3 зазначив, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має третю групу інвалідності та у зв'язку із захворюванням потребує постійної сторонньої допомоги. Він, як син, має можливість дбати про свого батька, створювати необхідні умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням.
Відповідно до статті 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно зі статтею 64 ЦК України, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Опікунською радою виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області до суду подане подання № 4 від 27.02.2025 року «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над батьком ОСОБА_2 у випадку визнання його Калинівським районним судом Вінницької області, недієздатним».
Відповідно до цього подання, опікунська рада з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування) при виконавчому комітеті Калинівської міської ради Вінницької області вважає, що ОСОБА_3 може бути призначений опікуном над ОСОБА_2 , у випадку визнання судом його недієздатним.
Перевіривши відповідність цього подання (висновку) вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, суд прийшов до висновку, що даний висновок складений з недотриманням вимог закону.
Так, подання про можливість призначення ОСОБА_3 опікуном не містить належних відомостей (даних) про те, що Орган опіки та піклування досліджував його особистий сімейний, майновий стан, та фактичну здатність виконувати функції опікуна виходячи із конкретних обставин його життєдіяльності та виконання передбачених законом обов'язків.
Саме лише бажання ОСОБА_3 бути опікуном свого батька не може бути безумовною підставою для призначення його опікуном.
Об'єктивних обставин, які б унеможливлювали та/або звільняли від права (обов'язку) піклування та виконання функцій опікуна зі сторони дружини ОСОБА_4 та молодшого сина ОСОБА_5 , які безпосередньо проживають разом із ОСОБА_2 та здійснюють за ним постійний сторонній догляд, Органом опіки та піклування не встановлено та у висновку опікунської ради та відповідному поданні про можливість призначення старшого сина ОСОБА_3 , який проживає окремо від батька та не здійснює за ним постійний догляд, не наведені.
Суд зазначає, що можливість певної особи здійснювати повноваження опікуна (піклувальника) перевіряється виключно органом Опіки та піклування, який висловлює свою пропозицію щодо доцільності (недоцільності) призначення опікуна.
З урахуванням наведеного, не встановлення об'єктивних обставин, які б унеможливлювали та/або звільняли від права (обов'язку) піклування та виконання функцій опікуна зі сторони дружини ОСОБА_4 та молодшого сина ОСОБА_5 , поставили під сумнів зроблені у поданні висновки.
При цьому, посилання у висновку на позицію ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що вони не заперечують проти призначення заявника ОСОБА_3 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , судом не приймаються, оскільки така позиція суперечить вимогам закону.
Таким чином, висновок опікунської ради та подання про можливість призначення заявника ОСОБА_3 опікуном, суд вважає необґрунтованим.
Без доведення передбачених законом умов, подання Органу опіки та піклування не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку.
Як зазначалось вище, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Встановивши, що у ОСОБА_2 є інші близькі особи, а саме його дружина ОСОБА_4 та молодший син ОСОБА_5 , які з ним разом спільно проживають, за законом зобов'язані виконувати сімейні обов'язки і не перекладати їх на інших осіб, та фактично зазначені обов'язки виконують, про що свідчить акт обстеження умов проживання, затверджений 10.02.2025 року директором Комунальної установи «Територіальний центр надання соціальних послуг» Бачинською Н., а заявник - старший син ОСОБА_3 із власною сім'єю проживає окремо від батьків: батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_4 , лише вранці та ввечері їх навідує, надаючи допомогу виключно в перевертанні та піднятті батька (зі слів матері ОСОБА_4 , які відображені в акті обстеження умов проживання), що не може свідчити про здійснення постійного догляду за ним, та на переконання суду, унеможливлює фактичне виконання ним обов'язків опікуна, а також враховуючи мету звернення до суду із вказаною заявою (штучне створення умов та обставин, які можуть бути підставою для отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та фактичне уникнення виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 в частині призначення його опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 .
Відмова в задоволенні таких вимог не позбавляє орган опіки та піклування вирішити питання опіки над недієздатним ОСОБА_2 відповідно до законодавства.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16-ц (провадження № 61-4475св18) сформульовано висновок про те, що законодавством не передбачено обов'язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов'язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі.
Відповідно до статті 65 ЦК України, до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
З урахуванням наведеного, до встановлення опіки і призначення опікуна у встановленому законом порядку, відповідну опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має здійснювати Орган опіки та піклування за місцем проживання останнього, якому необхідно надіслати копію даного судового рішення після набрання ним законної сили, для виконання.
Згідно частини шостої статті 300 ЦПК України, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
За приписами частин першої-третьої, п'ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Лісова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, недієздатним.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 в частині призначення його опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 - відмовити.
Визначити строк дії рішення суду - два роки з моменту набрання ним законної сили.
Роз'яснити, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення такого строку.
Після набрання цим рішенням законної сили, її копію невідкладно направити органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Відповідно до статті 65 ЦК України, до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя
Присяжні