Справа № 947/12292/25
Провадження № 1-кс/947/4806/25
07.04.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання т.в.о. слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024160000000131 від 02.02.2024 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Любашівка, Подільського району, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
19.07.2024 Любашівським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 156 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 301-1 КК України,
Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024160000000131 від 02.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 301-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.03.2023 близько 08 год. 50 хв., перебував за місцем свого проживання, а саме у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , де у нього виник протиправний злочинний умисел спрямований на виготовлення дитячої порнографії.
Відповідно до норм Міжнародної Конвенції про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними, а також ст.ст. 1, 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 № 1296-IV, виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні заборонено, а дитячою порнографією визнається зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, у реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі та/або задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях.
Реалізуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини, маючи на меті виготовлення творів порнографічного характеру, які містять дитячу порнографію, ОСОБА_4 , використовуючи мобільний телефон «Redmi», модель «M2004J19AG», в корпусі чорного кольору, з серійним номером: « НОМЕР_1 », IMEI-код 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ-код 2: НОМЕР_3 , із ємністю 1 Гб., та встановленій на ньому операційній системі програмного забезпечення «Android» - « ОСОБА_8 » за допомогою камери зазначеного мобільного телефону створив відеозапис «VID_20230308_104455.mp4», об'ємом 588 МБ., тривалістю 5 хвилин 17 секунд, який відносяться до творів порнографічного характеру, за своєї участю та участю дитини - неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про вік якої ОСОБА_4 було достеменно відомо.
Крім того, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений час, однак не пізніше 19.08.2023, та місці, виник злочинний умисел направлений на умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження.
При цьому ОСОБА_4 , як громадянин України розумів, що Міжнародною Конвенцією про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними, а також ст.ст. 1, 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 № 1296-IV, виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні заборонено, а дитячою порнографією визнається зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, у реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі та/або задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи умисно, всупереч суспільним відносинам, що складаються з приводу протидії розповсюдження дитячої порнографії, за допомогою невизначеного технічного пристрою, знайшов та завантажив з мережі «Інтернет» або скопіював з невідомого матеріального джерела цифрової інформації (носія інформації), на власний мобільний телефон «Redmi», модель «M2004J19AG», в корпусі чорного кольору, серійним номером: « НОМЕР_1 », IMEI-код 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ-код 2: НОМЕР_3 , із ємністю 1 Гб., та встановлене на ньому операційній системі програмного забезпечення «Android» - «10 QP1A.190711.020», які у тому числі збережені на карту пам'яті «MicroSD», 1 GB, яка позначена як «16240_phone_memcard.E01» файли, серед яких відеозаписи та графічні файли, які містять дитячу порнографію.
Зокрема, серед завантажених файлів у папці під назвою «Images» наявні зображення, які ідентифікуються під назвами: «ae8a2b5f6ca2d990599e628e3b595e4b.thumb» яке завантажене, з невстановлених досудовим розслідуванням джерел, 31.03.2023 об 16 год. 23 хв.; «3562 ОСОБА_10 », яке завантажене, з невстановлених досудовим розслідуванням джерел, 31.03.2023 об 16 год. 24 хв.; «9211.jpeg», яке завантажене, з невстановлених досудовим розслідуванням джерел, 25.04.2023 об 21 год. 09 хв.; у папці під назвою «Vidios» наявний відеозапис, який ідентифікується під назвою «2_5388781310355452260.mp4», який завантажено, з невстановлених досудовим розслідуванням джерел, 09.05.2023 об 01 год. 22 хв. із вмістом порнографічного характеру, зокрема, дитячої порнографії, тобто з присутніми у них зображеннями дитини (чи особи, що виглядала як дитина), задіяної в реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці та зображеннями статевих органів дитини в сексуальних цілях.
Після чого ОСОБА_4 протиправно зберігав зазначені медіа файли, які містять дитячу порнографію, у мобільному телефоні «Redmi», модель «M2004J19AG», в корпусі чорного кольору, з серійним номером: « НОМЕР_1 », IMEI-код 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ-код 2: НОМЕР_3 , із ємністю 1 Гб., та встановленій на ньому операційній системі програмного забезпечення «Android» - «10 QP1A.190711.020», без мети збути чи розповсюдження, до тих пір, поки вказаний мобільний телефон, не було вилучено працівниками поліції 19.08.2023 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_2 .
За викладених обставин, 02 квітня 2025 року на підставі зібраних під час досудового розслідування доказів повідомлено ОСОБА_4 про підозру вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,3 ст. 301-1 КК України.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні -
Прокурор оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, зокрема на наявні ризики передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтованість підозри. На думку прокурора саме даний розмір застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного, натомість як більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти визначеним ризикам. На його думку укладення шлюбу підозрюваного з потерпілою, свідчить про тиск на потерпілу з метою не надання викривальних показів. Звернув увагу, що раніше потерпіла надавала покази в якості свідка, натомість в подальшому відмовилася від їх надання в якості потерпілої. Просив дослідити перший протокол допиту потерпілої, яка на час допиту була в статусі свідка.
Захисник підозрюваного просив долучити документи, які характеризують особу підозрюваного, зокрема копію свідоцтва про шлюб підозрюваного з потерпілою, а також довідку МСЕК та посвідчення на ім'я ОСОБА_12 , відповідно до яких вбачається, що батько підозрюваного є інвалідом 2-ї групи. Заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення зазначивши, що клопотання є необґрунтованим, ризики є безпідставними. Вважає, що вилучений мобільний телефон під час обшуку, за результатами дослідження якого було розпочато досудове розслідування, неналежним доказом. Зважаючи на викладене просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний з пред'явленою йому підозрою не погодився, та підтримав думку свого захисника, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, повинна враховуватися тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 02.04.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 3011 КК України, за кваліфікуючими ознаками: зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження;
- ч. 3 ст. 3011 КК України, за кваліфікуючими ознаками: виготовлення дитячої порнографії.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Відповідно до п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
-протоколом обшуку за адресою: Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Грушевського, 46, від 19.08.2023, в ході якого з кімнати ОСОБА_4 вилучено речі, зокрема мобільний телефон «REDMI» чорного кольору;
-висновком експерта комп'ютерно-технічної експертизи від 02.10.2023, під час якої отримано інформацію яка міститься в телефоні «REDMI», який належить ОСОБА_4 ;
-протоколом огляду предмету від 08.01.2024, під час якого виявлено файли порнографічного характеру;
-протоколом огляду предмету (мобільного телефону) від 11.03.2024 де виявлено файл порнографічного характеру за участю ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_9 ;
-висновком експерта судової портретної експертизи, згідно якого на «VID_20230308_104455.mp4» зображені ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ;
-висновком експертів за спеціальностями «мистецтвознавчі дослідження» «психологічні дослідження», згідно якого на встановлено, що надані на дослідження файли, які містились в телефоні ОСОБА_4 належать до порнографії та дитячої порнографії;
-протоколом допиту ОСОБА_9 яка вказала що вступала в статеві стосунки з ОСОБА_4 , один із статевих актів фіксувався під відеозапис на мобільний телефон ОСОБА_4 . Окрім того, ОСОБА_4 був обізнаний про вік ОСОБА_9
-протоколом допиту ОСОБА_13 , яка вказала що донька ОСОБА_9 була в стосунках із ОСОБА_4 , та останній був обізнаний про вік ОСОБА_9
-висновком експерта комп'ютерно-технічної експертизи, відповідно до якого відеозапис «VID_20230308_104455.mp4» був створений за допомогою мобільного телефону «REDMI» 08.03.2023, зміни до нього не вносились.
На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 301-1 КК України.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 301-1 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення особливо тяжкого злочину, який в тому числі інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування з потерпілою та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Поряд з цим, слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що 04 квітня 2025 року Березівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .
Разом з тим, слідчий суддя критично оцінює надану копію свідоцтва про шлюб, оскільки, як зазначалось вище, шлюб було зареєстровано 04.04.2025 року, події які перевіряються органом досудового розслідування відбулися 31.03.2023, повідомлення про підозру ОСОБА_4 було вручено 02.04.2025 року та 03.04.2025 року слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.
Вказані обставини можуть викликати об'єктивні сумніви у стороннього спостерігача, щодо дійсність намірів на укладення шлюбу підозрюваним ОСОБА_4 з потерпілою у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 .
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Посилаючись у своєму клопотанні на вказаний ризик слідчий зазначає, що враховуючи ОСОБА_4 будучи обізнаним про стан досудового розслідування кримінального провадження, дає можливість останньому перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, наприклад залучати сторонніх осіб як самостійно та і через своїх родичів, які будуть чинити тиск на свідків, та спотворювати обставини вчинення кримінального правопорушення, вживати заході для уникнення відповідальності іншими особами, які на даний час встановлюються в ході проведення досудового розслідування;
Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб. Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення, ОСОБА_4 раніше судимий 19.07.2024 Любашівським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 156 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, тобто судимий за злочин проти статевої недоторканості неповнолітньої особи, та поряд з цим вчинив кримінальне правопорушення проти моральності, де додатковим об'єктом є відносини щодо недоторканості неповнолітньої особи.
Вищевикладене підтверджує регулярність ймовірно здійснюваної неправомірної поведінки підозрюваним.
Вищевикладені обставини, на думку слідчого судді, свідчать про явні негативні соціальні інтереси останнього, й відповідно про його емоційно-вольову деформацію та ймовірну відсутність правової свідомості, а тому, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках означеного кримінального провадження існує реальний ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м'яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м'яким запобіжним заходом. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов'язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров'я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.
Стороною захисту у судовому засіданні не доведено можливість та необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки слідчий суддя відхиляє доводи захисника відносно того, що на утриманні у підозрюваного перебувають батьки інваліди, скільки як було встановлено в ході розгляду цього клопотання підозрюваний не працює, доказів того, що він якимось чином допомагає батька слідчому судді надано не було. Більш того, як повідомив сам захисник у судовому засіданні, батьки підозрюваного є ФОП, та самі себе забезпечують. До матеріалів клопотання не долучено належних та допустимих доказів того, що батьки підозрюваного потребують сторонньої допомоги.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків та відкриту фазу досудового розслідування, суспільний інтерес до таких кримінальних правопорушень та особу підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 301-1 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, впливу на свідків та вчинення чи продовження кримінального правопорушення, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному проваджень, зокрема: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
Згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
Разом з цим, при постановленні даної ухвали слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,3 ст. 301-1 КК України (одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів), обставини інкримінованого кримінального правопорушення, суспільний інтерес до таких цинічних злочинів проти моральності, з огляду на особу підозрюваного, його характеризуючи дані, який раніше судимий за злочин проти статевої недоторканості неповнолітньої особи та його вік, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що у даному випадку доцільним є застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з призначенням застави у максимальному розмірі встановленому законом для особливо тяжких злочинів, а саме 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).
Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання т.в.о. слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 31 травня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста розмірів) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 31 травня 2025 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не покидати межі Одеської області;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1