Справа № 621/442/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/163/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
17 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного 06 лютого 2024 року до ЄРДР за №12024226310000015, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року кримінальне провадження, внесене 06 лютого 2024 року до ЄРДР за №12024226310000015, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України закрите на підставі п.7 ч.1 ст.284 КК України.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, дане провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може тривати лише за умови підтримання обвинувачення саме потерпілим, що є особистим немайновим правом потерпілого, яке не підлягає правонаступництву, оскільки нерозривно пов'язано з особою потерпілого, враховуючи, що потерпілий ОСОБА_9 помер, то смерть потерпілого в даному випадку виключає кримінальне переслідування обвинуваченого.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 - скасувати у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування посилається на те, що потерпілий ОСОБА_9 від обвинувачення не відмовлявся, а судом першої інстанції невірно прирівняна смерть потерпілого, як відмова від обвинувачення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та наполягала на її задоволенні.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги прокурора та просив ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зі змісту ст.370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однак, суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в провадження Зміївського районного суду Харківської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
В судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 було зазначено, що потерпілий ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з вищенаведеним судом було з'ясовано думку учасників судового розгляду щодо закриття кримінального провадження.
Обвинувачений просив закрити дане кримінальне провадження щодо нього.
Ухвалою суду було закрите кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з тим, що смерть потерпілого в даному випадку виключає кримінальне переслідування обвинуваченого.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Кримінальне правопорушення за ч.1 ст.125 КК України, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до п.1 ч.1 ст.477 КПК України, відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення та за обставинами справи не пов'язане з домашнім насильством.
Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч.1 ст.477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із ч.4 ст.26, п.7 ч.1 ст.284 КПК України підлягає безумовному закриттю.
Подана до правоохоронних органів заява потерпілого є вираженням його ставлення до події кримінального правопорушення, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування. Відповідне волевиявлення є свідченням того, що особа, котрій завдано шкоди, звертається до держави з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом кримінального переслідування винного, не вважаючи належними й достатніми інші способи досягнення цієї мети.
У розумінні наведених положень кримінального процесуального закону під відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальних правопорушеннях, зокрема, передбачених ст.125 КК України, варто розуміти лише беззаперечне волевиявлення про не притягнення винного до кримінальної відповідальності і припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування. Відповідна заява є проявом того, що потерпілий не бажає втручання держави у кримінально-правовий конфлікт і обирає альтернативний шлях його вирішення.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_9 , звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення з боку ОСОБА_7 , тим самим він виразив своє ставлення до події злочину, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування.
Заява потерпілого ОСОБА_9 свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.
Відповідно копії листа судово-медичного експерта Зміївського КЗОЗ ХОБСМЕ ОСОБА_10 , потерпілий ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від хвороби серця.
Поряд з цим, матеріали кримінального провадження не містять заяви потерпілого ОСОБА_9 про відмову від обвинувачення.
Разом з цим, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №404/6160/16-к, зазначено, що захист інтересів особи та суспільства, які постраждали під час вчинення кримінального правопорушення, що визначено ст.2 КПК України як завдання кримінального провадження, є основною метою діяльності органів прокуратури, яку закріплено в Конституції України як підтримання публічного обвинувачення в суді. Після того, як кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, що міститься у переліку таких правопорушень у ст.477 КПК України, задіюється державно-владний ресурс органів досудового розслідування та прокуратури, який слугує подальшою рушійною силою здійснення досудового розслідування та підтримання обвинувачення під час судового розгляду. Таким чином, визначений КПК України процесуальний порядок здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення за своєю правовою природою є приватно-публічним різновидом кримінального провадження і його варто розглядати як диференціацію форми такого провадження у межах загальної його форми, врегульованої КПК України. Окрім того, варто розрізняти поняття «кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення» та «підтримання потерпілим приватного обвинувачення». Якщо під «кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення» слід розуміти провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, з числа перелічених у ч.1 ст.477 КПК України та здійснюється в загальному порядку, передбаченому КПК України, то підтримання потерпілим приватного обвинувачення здійснюється лише у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений главою 36 КПК України процесуальний порядок здійснення кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення за правовою природою є приватно-публічною формою обвинувачення і не виключає повноважень прокурора щодо здійснення ним функцій процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення в суді, крім повноваження ініціювати кримінальне провадження за відсутності заяви потерпілого про злочин.
Отже, суд першої інстанції прирівняв смерть потерпілого ОСОБА_9 до відмови від обвинувачення та, як наслідок, закрив кримінальне провадження відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України, що є помилковим, оскільки ці обставини не є тотожними.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що згідно з п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
Згідно ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно п.3 ч.1 ст.413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
За таких обставин, оскаржувана ухвала, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, оскільки допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними та не можуть бути усунені судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного 06 лютого 2024 року до ЄРДР за №12024226310000015, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, на підставі п.7 ч.1 ст.284 КК України - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у тому ж суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4