Справа №: 629/ 7953 /24 Головуючий 1 інстанції: Цендра Н.В.
Провадження №: 11-кп/818/ 1089 /25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України
15 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді Курила О.М., суддів Люшні А.І, та Гєрцика Р.В., при секретареві Болотові О.О., з участю прокурора Золочевського С.О., без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме обвинуваченої та її захисника, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.02.2025 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Бритай, Лозівського району Харківської області, українку, громадянку України, з середньою освітою, заміжню, яка має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,
- визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 1 рік.
Також вирішено витання щодо судових витрат, відповідно до ст. 126 КПК України.
Згідно вказаного вироку, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що вона, 08.10.2024, близько 10:00 години, перебувала за адресою: АДРЕСА_3 з дозволу ОСОБА_2 , де на поличці серванту побачила залишений без нагляду мобільний телефон HOTWAV Note 13 Pro 8/256GB, Imei: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 , що належить останній, після чого, у ОСОБА_1 виник умисел спрямований на таємне викрадення вказаного телефону.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 цього ж дня та у той же самий час, перебуваючи за вищевказаною адресою, достовірно знаючи про те, що згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України та у подальшому його дію продовжено, впевнившись, що ніхто з сторонніх осіб за її діями не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу викрала вказаний мобільний телефон HOTWAV Note 13 Pro, вартістю 4 843 гривні, що належить ОСОБА_2 .
Після вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 утримуючи при собі викрадений мобільний телефон, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, викраденим розпорядилась на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілій ОСОБА_2 на вищевказану суму.
Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфіковані судом за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, в частині призначеного обвинуваченій покарання, прокурор у кримінальному провадженні - В. Лимар, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати тп ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, застосувавши вимоги ст.75 КК України, звільніти ОСОБА_1 від призначеного покарання, з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік та відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: 1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Як зазначає прокурор, обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання з випробуванням, не поклав на неї жодних додаткових обов'язків, передбачених ст.76 КК України, необхідних та достатніх для виправлення обвинуваченої, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, осои винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просить його скасувати та ухвалити новий вирок, задовольнивши його вимоги.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги прокуратури та просив змінити вирок та відповідно до вимог до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов'язки: 1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Обвинувачена та її захисник в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи за їх відсутністю, не надходило.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі обвинуваченої та її захисника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Крім того, такий розгляд відповідає вимогам ст.401 КПК України, так як апеляційна скарга прокурора не стосується погіршення становища обвинуваченої.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора щодо поданої апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорювали всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, внаслідок чого, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись лише допитом обвинуваченої та дослідженням тих документів, які характеризують особу обвинуваченої.
Дії обвинуваченої кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно обрав вид та розмір покарання, проте при застосуванні вимог ст.75 КК України, не застосував вимоги ст.76 КК України, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.410, п.1 ч.1 ст.413 КПК України, є підставою для зміни судового рішення апеляційним судом
Так, відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за Вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Загальні засади призначення покарання, визначені в ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі статтею 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч.3 ст.75 КК України, у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Як зазначено в ч.1 ст.76 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд покладає на засудженого обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та додаткові обов'язки, передбачені ч.3 вказаної статті: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені частиною третьою цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, які обов'язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Однак, ухвалюючи рішення щодо звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку в 1 рік, суд першої інстанції не застосував вказані вимоги ст. 76 КК України та не поклав на обвинувачену відповідні обов'язки, які обов'язково покладаються на особу, звільнену судом від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, не застосував вимоги ст.76 КК України, що є порушенням закону України про кримінальну відповідальність і свідчить про наявність порушень, передбачених п.1 ч.1 ст.413 КПК України тобто незастосування судом закону, який підлягає застосуванню що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме - незастосування закону, який підлягає застосуванню - ст.76 КК України, оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає зміні з покладенням на обвинувачену обов'язків, передбачених до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, внаслідок чого, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п.2 ч.1 ст.407, п.1 ч.1 ст.408, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -, -
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.02.2025 року по справі щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої за ч. 4 ст. 185 КК України, в частині призначеного покарання, - змінити.
Вважати ОСОБА_1 такою, яку засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:
1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ ________________ _____________
Курило О.М. Гєрцик Р.В. Люшня А.І.