22.04.2025
Справа № 720/435/25
Провадження № 2/720/619/25
22 квітня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Савка К.Р.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоселицької міської ради Чернівецької області про встановлення юридичного факту постійного проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -
В лютому 2025 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Спадщину після її смерті як спадкоємець за законом першої черги позивач прийняв своєчасно. Однак, оскільки при житті спадкодавець не отримала правовстановлюючих документів на домоволодіння та відсутній факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, він не може оформити на себе право власності на вказане спадкове майно. Просив суд встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини після смерті останньої та визнати за ним право власності в порядку спадкування по закону на спадкове домоволодіння.
Представник позивача надіслав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача Новоселицької міської ради звернувся до суду із заявою, в якій позов визнав та просив розглянути справу у його відсутності.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить встановленим обставинам по справі та не порушує права та інтереси інших осіб, дійшов висновку про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні та задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Новоселицької міської ради № 10 від 03 січня 2025 року станом на 1990-1991 роки домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 відносилося до категорії робочих дворів головою якого був ОСОБА_3 ..
Вказане домоволодіння побудовано на відведеній для вказаної мети земельній ділянці та зареєстровано в погосподарській книзі сільської ради із наданням відповідної адресної частини.
Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що вказане домоволодіння побудовано відповідно до діючого на час його будівництва законодавства та належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування.
Правові акти чинні на час проведення будівництва пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Так, порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.
Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Зважаючи на те, що домоволодіння було побудовано на відведеній в установленому порядку земельній ділянці та зареєстровано в сільській раді за ОСОБА_3 , то домоволодіння вважається її власним майном.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на вказане домоволодіння.
Згідно ст. 1218 ЦК України, діючого на час відкриття спадщини, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців
Спадщину після смерті ОСОБА_3 своєчасно прийняла її невістка ОСОБА_2 в порядку спадкування по закону як спадкоємець 4 черги, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою виданою Новоселицької міської ради Чернівецького району № 39 від 09 січня 2025 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на вказане домоволодіння, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_3 ..
Позивач своєчасно прийняв спадщину після смерті своєї матері як спадкоємець за законом 1 черги, звернувшись протягом шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини із відповідною заявою до нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 ..
Однак, у зв'язку із смертю спадкодавців та відсутністю за ними правовстановлюючих документів на домоволодіння, нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 , однією сім'єю більше 5 років до дня відкриття спадщини, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно до положень ст. 315 ЦПК України юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, встановлюють у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Змістом положень статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом роз'яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання однією сім'ю із спадкодавцем, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тощо.
Відповідно до п. 21 вказаної Постанови при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
З постанови Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у аналогічній справі № 644/5818/19 (провадження № 61-8569св19) вбачається, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:
а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем;
б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
З 1986 року до часу її смерті ОСОБА_2 постійно проживала однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , будучи пов'язаними спільним побутом, взаємними правами та обов'язками, спільно харчувались та мали спільний бюджет.
Матеріалами справи наявність спору, інших спадкоємців або будь-яких фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб не встановлено, так як з довідки Новоселицької державної нотаріальної контори вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалась.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач позов визнав, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими, у зв'язку із чим заяву слід задовольнити.
На підставі ст.ст. 1218, 1223, 1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 142, 197, 200, 206, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України,-
Позов задовольнити.
Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю із ОСОБА_3 більше п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 за однією адресою по АДРЕСА_1 .
Визнати право власності ОСОБА_1 на домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літера «А», літньої кухні літера «Б», гаражу літера «В», сараю літера «Г», вбиральні літера «Д», огорожі № 1, в порядку спадкування по закону після смерті його матері ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ляху Г.О.