Справа № 645/6336/24
Провадження № 1-кп/645/231/25
22 квітня 2025 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові кримінальне провадження № 12024221190001321 від 24.09.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Крутояровки, Кегичівського району Харківської області, громадянина України, українця, з неповною загальною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 03.01.2003 Московським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 21.04.2004 Московським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст. 198, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 26.01.2007 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
- 29.11.2012 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком 5 років 6 місяців.
- 28.05.2013 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 8 років; звільнений 08.08.2015 умовно-достроково з не відбутим терміном 2 роки, 7 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан.
09 вересня 2024 року, приблизно о 11:30 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 , знаходячись біля магазину розташованого за адресою: м. Харків, вул. Амосова, 42 побачив розташований біля вказаного магазину велосипед, який належить раніше не знайомому йому ОСОБА_5 , в цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Після чого, ОСОБА_4 з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до вказаного велосипеду який був розташований за магазином та незаконно, таємно заволодів велосипедом «Corso AMG 29» з наступними характеристиками: 29 дюймовими колесами, 19 дюймів розмір рами, 21-ою швидкістю, з напрямною ланцюга SHIMANO TOURNEY FD-TY300 (dual SIS index), заднім перемикачем швидкостей SHIMANO TOURNEY TZ-500, переднім перемикачем швидкостей SHIMANO EF-500 (моноблоки), шинами марки Wanda King, має чорно сірий колір рами, шовною сваркою рами, з пружинно-еластомірною вилкою з регулюванням та гальмами Mechanical Disc Brake, Rotor, який належить потерпілому ОСОБА_5 , вартістю, згідно судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-24/29279-ТВ від 03.10.2024 - 7664,00 гривень.
Після чого ОСОБА_4 з місця події із викраденим майном зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 7664,00 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, розкаявся у скоєному, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений пояснив про обставини крадіжки велосипеду 09.09.2024, як зазначено вище в цьому вироку.
Обвинувачений наголосив, що вину він визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється. Просив його суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий ОСОБА_5 надав заяву, в якій просив розглянути кримінальне провадження за його відсутності, не заперечував проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КК України.
Цивільний позов потерпілим не заявлений.
Враховуючи той факт, що обвинувачений визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як воно встановлено в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий, в тому числі за корисливі злочини, на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» не перебуває, на обліку в лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, має постійне місце проживання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд зазначає, що відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, умисну форму вини, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відношення обвинуваченого до вчиненого і його позицію щодо визнання вини.
На переконання суду, для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, та саме таке покарання, на переконання суду буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, й відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
При цьому суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому на теперішній час можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому його можливо звільнити від відбування цього покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Судові витрати відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід Держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №CE-19/121-24/29279-ТВ від 03.10.2024 в розмірі 1989,75 грн.
Речові докази:
- Велосипед «Corso AMG 29», який повернуто на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - після набрання вироком законної сили, залишити потерпілому.
- CD-R диск із відеозаписом з камер відеоспостереження від 09.09.2024 - залишити в матеріалах провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1