Справа № 206/1532/25
Провадження № 3/206/641/25
22.04.2025 м. Дніпро
Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Нестеренко Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, тренера спортивного клубу «Liberty», яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 341 від 20.02.2025 року, 18.02.2025 року о 16:55 год., за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність (проводила тренування дітей в секції з тхэквондо) без державної реєстрації як суб'єкта господарської діяльності та отримання дозвільних документів, за що отримувала щомісячні платежі за кожну дитину у розмірі 600,00 грн. готівкою. ОСОБА_1 при проведенні зазначеної діяльності не дотрималася ст. 55 ГК України та ст. 50 ЦК України чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В судовому засіданні гр. ОСОБА_1 вину свою не визнала, підтримала надані нею письмові заперечення, які вмотивовані тим, що в даному випадку відсутня подія адміністративного правопорушення, а протокол складено безпідставно. Так, вона підтверджує факти, викладені в поясненні, але вона не згодна з висновком працівника ДПІ, про те, що її діяльність має ознаки підприємницької або господарської, оскільки не містить обов'язкових ознак, які визначені в законі. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно приписів статті 4 Господарського кодексу України - «Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин», не є предметом регулювання Господарського кодексу України: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України: Отже, як визначає Господарський кодекс України, діяльність особи, яка не має на меті досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, не є підприємницькою та не є господарською діяльністю, така діяльність не регулюється нормами ГК України, а регулюється ЦК Укарїни. Згідно статті 11 Цивільного кодексу України «Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків»: 1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності. Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальною засадою цивільного законодавства є в тому числі свобода договору (пункт 3). А згідно стітті 6 Цивільного кодексу України 1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. 2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. 3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, діяльність ОСОБА_1 із виховання і тренування дітей не є підприємницькою діяльністю відповідно визначення ГК України, а є творчою діяльністю у розумінні ЦК України, в якій вона реалізує свої вміння, досвід та покликання. В своїй діяльності ОСОБА_1 не має на меті отримання прибутку, не використовує найману працю. Отримання грошових коштів від батьків її вихованців вона здійснює виключно на цілі утримання приміщення, сплату оренди, спортивного інвентарю, спортивної форми, елементарних медикаментів на випадок травмування (зеленка, бинт, йод і т.і.), компенсації витрат на транспорт та організацію тренувального процесу та змагань. Назва спортивного клубу ніде не зареєстрована, оскільки не використовується у якості торгового знаку, здебільшого ця назва використовується батьками вихованців, та батьками і визначена. Отже діяльність ОСОБА_1 є формою самоорганізації населення, де всі рішення про цю діяльність приймаються батьками на зборах батьків та вихованців. На цих зборах голос ОСОБА_1 не має будь-якого керуючого або вирішального значення - вона може батькам лише щось рекомендувати, або не рекомендувати. Із батьками її вихованців у них укладено усний договір, вид якого не передбачений ЦК України, але ж вид такого співробітництва не заборонений законодавством. Її відносини з батьками у сфері фізичного виховання дітей мають ознаки кооперації для задоволення потреб у дозвіллі дітей. Фактично це спільна діяльність батьків у організації дозвілля та розважання дітей, поєднане із елементами виховання характеру, етичних якостей та фізичного розвитку. ОСОБА_1 не отримує заробітної плати від батьків, та не отримую прибуток. Всі гроші, які вона отримувала від батьків її вихованців витрачалися на забезпечення виховного процесу. Вона не ставить не меті отримання прибутку, оскільки є ще молодим спеціалістом і її діяльність не носить розширеного характеру. Якщо її діяльність розвинеться до рівня 50 ти або 100 учнів, тоді вона зможе планувати заробітну плату, прибуток і звісно при таких умовах буде вирішувати питання щодо державної реєстрацією юридичної особи - чи то навчального закладу, чи то господарського товариства, чи можливо споживчого кооперативу. Але не даний час за відсутності найманого персоналу і будь-яких ознак підприємницької діяльності вважає, що в реєстрації немає необхідності. Діяльність без створення господарюючого суб'єкту передбачена також і Податковим кодексом України. Пп.14.1.226 ПКУ пояснює, що це участь фізичної особи артистичній, освітній або викладацькій діяльності, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Отже, самозайнята особа - це більш ширше поняття ніж ФОП. Для набуття статусу ФОП потрібно зареєструватися як суб'єкт господарювання, обрати відповідну систему оподаткування (загальна, спрощена). А самозайняті особи - це всі ті особи, що забезпечують себе роботою самостійно за окремими видами діяльності (вище такі види перелічені, це види діяльності, що передбачають окремі професійні знання) і можуть не реєструватися суб'єктами господарювання. Таким чином, ОСОБА_1 самозайнята особа, яка не набула ще статусу такої у податковому органу, оскільки не використовує найману працю взагалі. І на даний час її особиста зайнятість не має ознак отримання доходу. Фактично вона вважає, що є практикантом, який працює безоплатно і на майбутній результат - поширення інформації про Тхеквондо та про наявність місця для тренування. Тобто суто робота в інформаційному середовищі серед батьків. На підставі викладеного просить суд провадження у справі про адміністративне правопорушення припинити за відсутності складу адміністративного проступку.
Відповідно до ст. 245КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, полягає, зокрема, у здійсненні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
До матеріалів справи в підтвердження вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , долучено протокол про адміністративне правопорушення № 341 від 20.02.2025 року та письмові пояснення ОСОБА_1 ..
У ст. 251 КУпАП перелічені докази, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показами свідків, фото та відеоматеріалами, а також іншими документами.
Суд погоджується з запереченнями ОСОБА_1 та зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 дійсно здійснювала підприємницьку діяльність тренуючи дітей, а також факт отримання нею прибутку від цієї діяльності підтверджено лише поясненнями самої ОСОБА_1 , що судом не може бути прийнято за належний доказ зазначеному у даному протоколі.
Однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення. Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.
В даному випадку, матеріали справи не містять доказів про системність, регулярність та тривалість діяльності особи, відносно якої складено протокол.
Працівниками ДПС не надано будь яких достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Також матеріалами справи не доведено що ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 42 Господарського кодексу України є особою, яка проводить будь-яку господарську діяльність, чи особою, яка подала повідомлення про початок здійснення господарської діяльності.
Таким чином, об'єктивна сторона складу правопорушення не доведена.
Відтак, ОСОБА_1 в розумінні ч. 1 ст. 164 КУпАП не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Крім того, працівниками ДПС не встановлено кому належить вказаний спортивний клуб «Liberty». Не доведено і той факт, що ОСОБА_1 перебувала чи не перебувала в трудових відносинах з власником, або можливо сама є власником клубу.
У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Отже, суд позбавлений можливості встановити за допомогою допустимих і належних доказів, всі елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП в діях ОСОБА_1 ..
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи зазначене, суддя не вбачає у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 221, 247, 251, 252, 280, 283-287, 294 КУпАП, суддя-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочате відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Т.В. Нестеренко