Іменем України
15 квітня 2025 року м. Чернігів справа № 927/246/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго»,
вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000, код 03357671
до відповідача: Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вул. Героїв України, буд.6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400, код 04062009
про стягнення 1113985,92 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
Акціонерним товариством “Облтеплокомуненерго» подано позов до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про стягнення 1113985,92 грн різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Семенівської міської ради Чернігівської області № 511 від 10.11.2021 відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодовувати різницю між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/246/25, підготовче засідання призначено на 15.04.2025, 12:45; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 19.03.2025 о 13:05, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
14.04.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій відповідач просить суд розглянути справу без його участі; зазначає про визнання позовних вимог; просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 50% судового збору, відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, з поверненням позивачу 50% сплаченого судового збору при поданні позову.
15.04.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника; позовні вимоги позивач підтримує та наполягає на їх задоволенні.
У підготовче засідання 15.04.2025 представники позивача та відповідача не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином. Відзив на позовну заяву поданий не був.
Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
Заяви позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності задоволені судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу передбачене право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічне положення зазначене в частині 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу за якою відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частинами 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду в випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення в разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191,192 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
У зв?язку з тим, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у підготовчому судовому засіданні без їх участі.
Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Виконавчим комітетом Семенівської міської ради Чернігівської області прийнято рішення № 480 від 21.10.2021 “Про встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії», яким встановлено Акціонерному товариству “Облтеплокомуненерго» тариф на послугу з постачання теплової енергії, зокрема, для потреб населення - 2880,06 грн/Гкал (з ПДВ). Рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення. Тарифи, встановлені рішенням, застосовуються з 01.10.2021 по 30.09.2022 (далі - рішення №480 від 21.10.2021).
Виконавчим комітетом Семенівської міської ради Чернігівської області прийнято рішення № 500 від 03.11.2021 “Про встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії», яким встановлено Акціонерному товариству “Облтеплокомуненерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для споживачів Семенівської територіальної громади на рівні, зокрема, для потреб населення, тариф на теплову енергію - 2400,05 грн/Гкал (з ПДВ), за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1740,52 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 636,17 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 23,36 грн/Гкал (без ПДВ). Рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення. Тарифи встановлені цим рішенням застосовуються з 01.10.2021 по 30.09.2022 (далі - рішення №500 від 03.11.2021).
10.11.2021 виконавчим комітетом Семенівської міської ради Чернігівської області прийнято рішення № 511 “Про застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії акціонерному товариству «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» для потреб населення» (далі - Рішення № 511 від 10.11.2021).
Згідно з п. 1 рішення №511 від 10.11.2021 відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 років, укладеного 30.09.2021 між Кабінетом міністрів України, в особі Прем?єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК «Нафтогаз України», Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад, для недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) тарифів на послугу з постачання теплової енергії, встановлених Семенівською міською радою, розмір яких перевищуватиме розмір тарифів, що застосовувалися до відповідних споживачів у кінці опалювального періоду 2020-2021 років, застосувати в опалювальний періоді 2021-2022 років при розрахунках, в яких кінцевим споживачем комунальних послуг є населення, тарифи у розмірах, що застосовувались акціонерним товариством «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» при розрахунках з населенням за теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (централізоване опалення та постачання гарячої води) в опалювальному періоді 2020-2021 років і були встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2018 № 1766 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню акціонерним товариством «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО», яке є виконавцем цих послуг» та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2020 № 2254 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.01.2020 №86» а саме:
- тариф на теплову енергію - 1770,98 грн/Гкал (без ПДВ);
- тариф на послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) - 1737,61 грн/Гкал (з ПДВ).
Пунктом 2 Рішення № 511 від 10.11.2021 визначено, що відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру, пред'явленого до сплати споживачам в опалювальному періоді 2020-2021 років, що виникне в результаті незастосування вказаних у рішенні виконавчого комітету Семенівської міської ради від 03.11.2021 №500 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», від 21.10.2021 № 480 «Про встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії», тарифів для потреб населення на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії, рахувати як втрати акціонерного товариства «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО», які відшкодовуються за рахунок коштів бюджету Семенівської територіальної громади на підставі розрахунку обсягу відшкодування, згідно Програми, в тому числі з урахуванням пункту 5 розділу 3 Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021-2022 років від 30.09.2021.
Рішення № 511 від 10.11.2021 набирає чинності з дня його оприлюднення (п. 4 Рішення № 511).
Розпорядженням Семенівської міської ради №226 від 08.10.2021 «Про початок опалювального сезону 2021-2022 років» опалювальний період 2021-2022 років у житловому фонді всіх форм власності розпочато з 09.10.2021.
Розпорядженням Семенівської міської ради №28 від 23.03.2022 «Про завершення опалювального сезону 2021-2022 років» завершено опалювальний сезон 24.03.2022, 24год.00хв.
За доводами позивача Семенівська міська рада взяла на себе зобов'язання відшкодувати різницю між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022, визначивши джерело для відшкодування різниці між такими розмірами - бюджет Семенівської територіальної громади, проте позивач не застосовував до населення економічно обґрунтовані тарифи у опалювальному періоді 2021/2022 років, а застосовував тарифи, які приписані до застосування вищевказаними рішеннями Семенівської міської ради №480 від 21.10.2021, №500 від 03.11.2021 та №511 від 10.11.2021.
Заборгованість відповідача з відшкодування різниці між вартістю економічно обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого становить: жовтень 2021 року - 135734,84 грн; листопад 2021 року - 245857,55 грн; грудень 2021 року - 342531,52 грн; січень 2022 року - 358057,64 грн; лютий 2022 року - 220685,82 грн; березень 2022 року - 255828,78 грн; квітень 2022 року - 134033,23 грн, що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком (а.с.70). Всього на суму 1692729,38 грн.
Відповідач здійснив часткове відшкодування різниці між вартістю економічно- обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру, яке було встановлене у вищезазначених рішеннях на загальну суму 578743,46 грн, а саме: за січень 2022 року на суму 358057,64 грн (згідно з платіжною інструкцією №1102 від 24.10.2022, призначення платежу: відшкодування різниці вартості тарифів за січень 2022 року) та за лютий 2022 року на суму 220685,82 грн (згідно з платіжною інструкцією №1103 від 24.10.2022, призначення платежу: відшкодування різниці вартості тарифів за лютий 2022 року) (а.с.68, 69).
Залишок заборгованості різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам за жовтень-грудень 2021 року, березень-квітень 2022 року становить 1113985,92 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго», направляв на адресу Семенівської міської ради рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення листи №2472/05 від 29.11.2021, №2742/05 від 20.12.2021, 129/05 від 13.01.2022, № 551/05 від 03.05.2022, № 593/05 від 12.05.2022, до яких додавалися розрахунки обсягу відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам, а також Акти приймання-передачі за жовтень 2021 року на суму 135734,84 грн; листопад 2021 року на суму 245857,55 грн; грудень 2022 року на суму 342531,52 грн; березень 2022 року на суму 255828,78 грн; квітень 2022 року на суму 134033,23 грн (а.с.27-67), проте вказані суми відповідачем не сплачені.
Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» направляло Семенівській міській раді листи №1617/05 від 30.08.2024 та №2536/05 від 13.12.2024 з вимогою перерахувати залишок заборгованості різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам за жовтень-грудень 2021 року, березень-квітень 2022 року на суму 1113985,92 грн (а.с.21-25), проте відповідач грошового зобов?язання не виконав, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову, виходячи з такого.
Відповідно до підпункту 2 пункту а) частини 1 статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (в тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
До основних повноважень органів місцевого самоврядування в сфері теплопостачання, зокрема, належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством (абз. 7 статті 13 Закону України “Про теплопостачання»).
За частинами 1 - 3, 14 статті 20 Закону України “Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво теплової енергії, в тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Установлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про ціни та ціноутворення» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження в сфері ціноутворення.
Частинами 1 - 3 статті 12 Закону України “Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, зокрема, шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін (стаття 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення»).
За статтею 15 Закону України “Про ціни та ціноутворення» Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
АТ “Облтеплокомуненерго» - теплопостачальне підприємство, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код 35.30.).
Згідно з дефініцією, наведеною в статті 1 Закону України “Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Щодо стягнення заборгованості суд зазначає таке.
Предметом спору є заборгованість, що виникла в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, за рахунок різниці в тарифах для населення Семенівської міської ради за послуги з теплопостачання, надані позивачем, а тому при розгляді справи застосовуються закони та інші правові акти, що регулюють відносини в спірний період з урахуванням правил дії актів цивільного законодавства в часі.
Відповідач, ухвалюючи рішення від 10.11.2021 № 511 “Про застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії Акціонерному товариству “Облтеплокомуненерго» для потреб населення», взяв на себе зобов?язання (п. 2) відшкодувати втрати підприємства, зумовлені різницею в тарифах, зазначених у пунктах 1 Рішень №480 від 21.10.2021, №500 від 03.11.2021.
Матеріалами справи встановлено, що за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року обсяг відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру, пред'явленого до сплати споживачам становить 1692729,38 грн.
При цьому, різницю нарахувань за січень 2022 року в сумі 358057,64 грн та за лютий 2022 року в сумі 220685,82 грн відповідачем сплачено, що підтверджується платіжними інструкціями №1102 від 24.10.2022, №1103 від 24.10.2022 із зазначеними в них сумами та призначеннями платежу.
Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату залишку різниці нарахувань за жовтень-грудень 2021 року, березень-квітень 2022 року на суму 1113985,92 грн, що підтверджується листами Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» №1617/05 від 30.08.2024 та №2536/05 від 13.12.2024 (останній отримано відповідачем 20.12.2024), проте відповідач вказані листи залишив без задоволення.
Залишок заборгованості різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам за жовтень-грудень 2021 року, березень-квітень 2022 року становить 1113985,92 грн.
За приписами частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач не відшкодував витрати, зумовлені різницею в тарифах в сумі 1113985,92 грн, у семиденний строк з моменту отримання вимоги позивача та не спростував, що в опалювальному періоді 2021-2022 року різниця між вартістю економічно-обґрунтованого та вартістю фактично застосованого тарифу для населення Семенівської територіальної громади за послуги з теплопостачання, надані Акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго", становила іншу суму, ніж заявлена до стягнення або ж обов'язок з відшкодування різниці з інших причин відсутній.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
Частинами 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач позов визнав у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд встановив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб. Наявність заборгованості з різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022 років підтверджена матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача 1113985,92 грн заборгованості з різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022 років.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Наведена норма також закріплена у частині 3 статті 7 Закону України “Про судовий збір».
За платіжною інструкцією №20666 від 11.03.2025 за розгляд даного спору позивачем сплачено до Державного бюджету України 16709,79 грн судового збору.
Оскільки до початку розгляду спору по суті відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, 50% судового збору сплаченого за платіжною інструкцією №20666 від 11.03.2025, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, в розмірі 8354,90 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В іншій частині 50% судового збору в розмірі 8354,90 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України згідно із заявленим клопотанням.
Керуючись статтями 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 130, 178, 185, 191, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (вул. Героїв України, буд.6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400, код 04062009) на користь Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго» (вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000, код 03357671) заборгованість у розмірі 1113985,92 грн та 8354,90 грн судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Повернути Акціонерному товариству “Облтеплокомуненерго» (вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000, код 03357671) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 8354,90 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №20666 від 11.03.2025, примірник якої знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/246/25.
Це рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Чернігівської області, є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.
У судовому засіданні 15.04.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2025.
Суддя М.О. Демидова